Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вікторія – 42а" (далі – ОСББ "Вікторія – 42а") до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа – комунальне підприємство "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" (далі – КП "Вінницьке МБТІ"), про визнання нікчемною третейську угоду, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення третейського суду, державної реєстрації нежилого приміщення, витребування приміщення з чужого незаконного володіння, поновлення права власності та строку звернення до суду за касаційною скаргою ОСББ "Вікторія – 42а" на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 1 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 9 квітня 2010 року,

У липні 2008 року ОСББ "Вікторія – 42а" звернулось із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа – КП "Вінницьке МБТІ", про визнання нікчемною третейську угоду від 14 лютого 2008 року, яка укладена між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9; визнання недійсним договору купівлі – продажу приміщення АДРЕСА_1, укладеного 12 лютого 2008 року між ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діяла с своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_8, і ОСОБА_9; скасування рішення третейського суду від 14 лютого 2008 року про визнання дійсним договору купівлі – продажу приміщення АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_9 права власності на це приміщення; скасування державної реєстрації нежитлового приміщення АДРЕСА_1, що складається з колясочної, комори, загальною площею 16,6 кв.м.; визнання недійсним реєстраційного посвідчення КП "ВООБТІ" від 15 лютого 2008 року про визнання за ОСОБА_9 права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1; поновлення строку на оскарження рішення третейського суду; витребування нежитлового приміщення АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_10 та поновлення права власності позивача на це приміщення; скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_10 на нежитлове приміщення АДРЕСА_1; визнання недійсним реєстраційного посвідчення КП "ВООБТІ" від 21 березня 2008 року про визнання за ОСОБА_10 права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1; стягнення судових витрат. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що кооперативний будинок АДРЕСА_1 будувався за власні кошти членів кооперативу з залученням пільгового кредиту, тому цей будинок є спільною сумісною власністю членів кооперативу, в тому числі допоміжні приміщення, зокрема приміщення колясочних кімнат, які не є службовими приміщеннями. На підставі рішення установчих зборів власників квартир від 29 травня 2006 року відповідно до вимог закону 8 вересня 2006 року створено ОСББ "Вікторія – 42а" з приватною формою власності. Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 листопада 2007 року позовні вимоги ОСББ "Вікторія – 42а" задоволено та усунуто перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення з колясочної кімнати АДРЕСА_1 ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12 з усіма проживаючими з ними особами без надання іншого жилого приміщення. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності на спірне житло відмовлено. Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 29 січня 2008 року рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 листопада 2007 року скасовано. У задоволенні позову ОСББ "Вікторія – 42а" відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 задоволено. Визнано за ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 право власності на приміщення АДРЕСА_1. Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 2 квітня 2008 року рішення апеляційного суду Вінницької області від 29 січня 2008 року скасовано і залишено в силі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 листопада 2007 року. Однак, на підставі рішення апеляційного суду Вінницької області від 29 січня 2008 року, яке вступило в законну силу, відповідачі зареєстрували на своє ім’я спірне приміщення. 12 лютого 2008 року між ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_8, та ОСОБА_9 укладено договір купівлі – продажу приміщення АДРЕСА_1. 14 лютого 2008 року між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 укладено третейську угоду, за умовами якої при виконанні договору купівлі – продажу спірного приміщення між сторонами виник цивільний спір. Рішенням третейського суду від 14 лютого 2008 року визнано дійсним договір купівлі - продажу приміщення АДРЕСА_1, укладений 12 лютого 2008 року між ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_8, та ОСОБА_9 Визнано за ОСОБА_9 право власності на приміщення АДРЕСА_1. 18 березня 2008 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 укладено договір купівлі – продажу спірного приміщення. 18 березня 2008 року між цими особами укладено третейську угоду. Рішенням третейського суду від 20 березня 2008 року визнано дійсним договір купівлі – продажу приміщення АДРЕСА_1, укладений 18 березня 2008 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Визнано за ОСОБА_10 право власності на приміщення АДРЕСА_1 На думку ОСББ "Вікторія – 42а" дії відповідачів по відчуженню нерухомого майна є незаконними. Ураховуючи викладене, ОСББ "Вікторія – 42а" просило задовольнити їх позовні вимоги.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 8 грудня 2009 року позовні вимоги ОСББ "Вікторія" про скасування рішення третейського суду від 20 березня 2008 року, визнання недійсною третейську угоду від 18 березня 2008 року, визнання недійсним договору купівлі – продажу приміщення АДРЕСА_1, укладеного 18 березня 2008 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_10, залишено без розгляду.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 1 лютого 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 9 квітня 2010 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСББ "Вікторія – 42а" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення про задоволення їх позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального Кодексу України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСББ "Вікторія – 42а" суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 набули у власність приміщення АДРЕСА_1 на підставі рішення апеляційного суду Вінницької області від 29 січня 2008 року. Укладаючи 12 лютого 2008 року договір купівлі – продажу спірного приміщення, а також третейську угоду ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 діяли в межах наданих їм прав, як власників майна, не порушуючи вимог закону. ОСББ "Вікторія – 42а" не доведено, що відповідачами за основним позовом порушені їх права шляхом укладення третейської угоди. Оскільки ОСББ "Вікторія – 42а" не було стороною третейської угоди і третейського розгляду, тому у нього відсутнє право на оскарження рішення третейського суду.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони зроблені у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності на майно за договором, що підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (частини третя, четверта статті 334 ЦК України).

Установлено, що 12 лютого 2008 року між ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_8, та ОСОБА_9 укладено в простій письмовій формі договір купівлі – продажу приміщення АДРЕСА_1.

Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

До істотних умов відносяться також і ті умови, які не зазначені в законі, але необхідні для договорів даного виду.

Виходячи з правових підстав укладення договору купівлі – продажу його істотними умовами є предмет договору, а також ціна, при цьому договір купівлі – продажу має чітко виражену мету, зміст якої полягає у відчуженні майна від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні.

Судом не з’ясовано дотримання сторонами договору купівлі – продажу: ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_8, та ОСОБА_9, підстав та способу переходу права власності на нерухоме майно.

Установлено, що однією з позовних вимог ОСББ "Вікторія – 42а" є визнання нікчемною угоду про утворення третейського суду від 14 лютого 2008 року у зв’язку з тим, що при виконанні ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_8, та ОСОБА_9 договору купівлі – продажу спірного приміщення виник цивільний спір, а також з метою захисту майнових прав та інтересів.

Статтею 2 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що третейська угода – угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

За своєю правовою природою угода про утворення третейського суду є правочином, на підставі якого виникають цивільні права і обов’язки, тому вона повинна відповідати також вимогам, встановленим цивільним законодавством (статті 203, 228 ЦК України).

Судом не надано правової оцінки угоді про утворення третейського суду, а також не з’ясовано які цивільні права та обов’язки у сторін виникають у зв’язку з укладенням такої угоди, оскільки підстави недійсності третейської угоди прямо передбачені статтею 12 Закону України "Про третейські суди".

Сторонам, третім особам, а також особам, які не брали участі у справі, у разі, якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов’язки, у випадках, передбачених Законом України "Про третейські суди" (1701-15) , надано право оскаржити рішення третейського суду до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ (частина друга статті 51 Закону України"Про третейські суди").

Зазначаючи, що у ОСББ "Вікторія – 42а" відсутнє право на оскарження рішення третейського суду, оскільки воно не було стороною третейської угоди і третейського розгляду, судом першої інстанції не звернуто увагу, що оскільки ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 2 квітня 2008 року скасовано рішення апеляційного суду Вінницької області від 29 січня 2008 року та залишено в силі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 листопада 2007 року, яким усунуто ОСББ "Вікторія – 42а" перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12 з усіма проживаючими з ними особами без надання іншого жилого приміщення з колясочної кімнати АДРЕСА_1, тобто відновлено порушені права ОСББ "Вікторія – 42а", то рішенням третейського суду від 14 лютого 2008 року вирішено права останніх, як таких, що не брали участі у справі.

Крім того, у статті 51 Закону України "Про третейські суди" прямо передбачено підстави, при наявності яких рішення третейського суду підлягає скасуванню.

Судом не з’ясовано наявність підстав для скасування рішення третейського суду.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про третейські суди", в редакції, яка діяла на момент укладення третейської угоди та ухвалення рішення третейського суду, третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь – які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори (стаття 11 ЦК України).

Статтями 203, 208, 209, 210, 657 ЦК України передбачено, що правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма, а також у випадках, встановлених законом, вони підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, є такими, що відповідають вимогам закону, у разі дотримання цих вимог. Договір купівлі – продажу вважається таким, що відповідає вимогам закону, якщо він укладений у письмовій формі, нотаріально посвідчений та проведена його державна реєстрація.

Вирішуючи спір, судом не звернуто увагу, що до компетенції третейського суду не належить право розглядати спір про визнання дійсним договору купівлі – продажу, а також визнання права власності на нерухоме майно, оскільки це питання відноситься до вирішення виключно судами загальної юрисдикції.

Отже, судом не застосовано закон, який підлягає застосуванню, не з’ясовано всі обставини у справі, а зібраним доказам не надано оцінки.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої істанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСББ "Вікторія – 42а" задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 1 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 9 квітня 2010 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.