Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ-3" (далі – ТОВ "ЛТЛ-3") про визнання правочину недійсним, за зустрічним позовом ТОВ "ЛТЛ-3" до ОСОБА_7 про визнання права власності на рухоме та нерухоме майно за касаційною скаргою ТОВ "ЛТЛ – 3" на рішення апеляційного суду Київської області від 23 вересня 2010 року,

У грудні 2006 року ОСОБА_7 звернувся з зазначеним позовом, посилаючись на те, що згідно свідоцтва на право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, виданого 18 січня 2000 року Горенською сільською радою Києво – Святошинського району Київської області, він є власником майнового паю у пайовому фонді майна колективного сільськогосподарського підприємства "Агрокомбінат "Бучанський" (далі КСП "АК "Бучанський") у розмірі 7 337 (сім тисяч триста тридцять сім) грн. Згідно протоколу загальних зборів членів КСП "АК "Бучанський" від 25 грудня 2001 року № 4 при реформуванні КСП "АК "Бучанський" станом на 1 червня 2000 року утворилось чотири нових підприємства: СТОВ "Бучанське", СТОВ АФ "Промінь", ТОВ "РЕНО", ТОВ "Новий шлях". До СТОВ АФ "Промінь" увійшло 178 пайщиків. Рішенням загальних зборів членів КСП "АК "Бучанський", яке закріплено протоколом від 25 грудня 2001 року № 4, СТОВ АФ "Промінь" для виробничої діяльності була виділена частина майна з цілісного майнового комплексу КСП "АК "Бучанський". 26 вересня 2006 року були проведені збори власників майнових паїв КСП "АК "Бучанський", на яких учасники цих зборів домовились про виділ у натурі майнових паїв. На цих зборах ОСОБА_7 участі не приймав та йому не виділено ні майна, ні цінних паперів, ні грошей, що є порушенням його прав, як власника майнового паю в пайовому фонді майна КСП "АК "Бучанський". Крім того, рішення загальних зборів власників майнових паїв КСП "АК "Бучанський", яке закріплено протоколом від 26 вересня 2006 року, є правочином, а тому воно повинно бути визнаний недійсним, оскільки його зміст суперечить законодавству. Ураховуючи викладене, ОСОБА_7 просив задовольнити його позовні вимоги та визнати недійсним рішення зборів власників майнових паїв КСП "АК "Бучанський" від 26 вересня 2006 року про виділення майнових паїв у натурі, яке фактично являється правочином.

ТОВ "ЛТЛ – 3" звернулось із зустрічним позовом до ОСОБА_7 про визнання права власності на майно. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що на підставі рішення загальних зборів членів КСП "АК "Бучанський", оформленого протоколом від 25 грудня 2001 року № 4, на баланс СТОВ АФ "Промінь" за актами передачі передано основних та оборотних засобів на загальну суму по паях 1 241 (одна тисяча двісті сорок одна) грн., а також частину господарських дворів. Рішенням зборів власників майнових паїв КСП "АК "Бучанський" про виділення майнових паїв в натурі, оформлене протоколом від 26 вересня 2006 року, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, як учасникам ТОВ "ЛТЛ – 3", виділено майно пайового фонду майна КСП "АК "Бучанський": основні засоби на суму 846 871 (вісімсот чотириста шість тисяч вісімсот сімдесят одна) грн., а також основні засоби (техніка) на суму 16 512 (шістнадцять тисяч п’ятсот дванадцять) грн. На підставі акту прийому – передачі майна від 28 вересня 2006 року від СТОВ АФ "Промінь" до ТОВ "ЛТЛ – 3" передано виділене майно, в тому числі і нерухомі об’єкти. Оскільки подання позову ОСОБА_7 свідчить про невизнання ним права власності на майно, то ТОВ "ЛТЛ – 3" просило визнати за ними право власності на зазначене майно.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 5 січня 2007 року у задоволенні позову ОСОБА_7 про визнання недійсним правочину відмовлено. Зустрічний позов ТОВ "ЛТЛ – 3" задоволено. Визнано за ТОВ "ЛТЛ – 3" право власності на рухоме та нерухоме майно і земельні ділянки, на яких це майно розташоване. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ТОВ "ЛТЛ – 3" 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. у рахунок оплати судового збору та 30 (тридцять) грн. у рахунок оплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 23 вересня 2010 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 5 січня 2007 року в частині задоволення зустрічного позову скасовано та ухвалено рішення, яким відмовлено у задоволенні зустрічного позову ТОВ "ЛТЛ – 3" до ОСОБА_7 про визнання права власності на майно та земельні ділянки. В решті рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 5 січня 2007 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "ЛТЛ – 3" просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального Кодексу України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог ТОВ "ЛТЛ-3" та ухвалюючи в цій частині рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_10 і ОСОБА_11, які є засновниками ТОВ "ЛТЛ-3", в установленому законом порядку не оформили своє право власності на виділене їм майно і не внесли його до статутного фонду ТОВ "ЛТЛ-3". Оскільки у ТОВ "ЛТЛ-3" не виникло право власності на майно, тому воно не може бути порушеним чи оспореним іншими особами і не підлягає судовому захисту. Крім того, у зв’язку з ліквідацією КСП "АК "Бучанський" залишились не розподіленими земельні ділянки, якими останнє користувалось згідно державних актів на право колективної власності і право постійного користування, у зв’язку з чим порушуються права Гостомельської селищної ради Київської області та Київської обласної державної адміністрації на отримання у комунальну та державну власність цих земельних ділянок.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд, у відповідності до пункту 2 частини першої статті 307 ЦПК України, має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити рішення по суті позовних вимог.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неправильно встановлені фактичні обставини справи, що полягає у неповному з’ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи (стаття 309 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням установленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду було зумовлено поважними причинами.

При цьому апеляційний суд розглядає справу за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими ЦПК України (1618-15) (стаття 304 ЦПК України), тому суд апеляційної інстанції повно і всебічно з’ясовує обставини справи, встановлює фактичні дані, які мають значення для справи, а також оцінює докази та інше.

Установлено, що рішенням зборів власників майнових паїв КСП "АК "Бучанський", оформленим протоколом від 26 вересня 2006 року, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, як учасникам ТОВ "ЛТЛ-3", виділено рухоме і нерухоме майно: основні засоби на суму на суму 846 871 (вісімсот чотириста шість тисяч вісімсот сімдесят одна) грн., а також основні засоби (техніка) на суму 16 512 (шістнадцять тисяч п’ятсот дванадцять) грн. Вказане рухоме та нерухоме майно за актом приймання – передачі від 28 вересня 2006 року було передано від СТОВ "АФ "Промінь" до ТОВ "ЛТЛ-3" (а.с. 6-9, 39).

Отже, предметом виділення майна в натурі було рухоме і нерухоме майно.

Вирішуючи спір судом апеляційної інстанції не звернуто уваги, що земельні ділянки, на яких розташоване спірне рухоме і нерухоме майно, не були предметом виділення майна в натурі, а також не з’ясовано коло осіб, чиї земельні права порушено.

Підставою припинення права власності або права користування земельною ділянкою, як зазначено у статтях 140, 141 ЗК України, є добровільна відмова власника чи користувача від права на земельну ділянку або від права користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 142 ЗК України добровільна відмова від права власності або права користування земельною ділянкою можливе лише на користь держави або органу місцевого самоврядування.

При цьому законодавством передбачено певний порядок переходу права власності або права користування земельною ділянкою від якої власник або користувач добровільно відмовився (частини друга, третя статті 142 ЗК України).

Зазначаючи, що ліквідація КСП "АК "Бучанський" свідчить про його добровільну відмову від земель, якими воно користувалось, судом апеляційної інстанції не з’ясовано підстави, які б свідчили про припинення права КСП "АК "Бучанський" на спірні земельні ділянки з передачею їх до земель державної чи комунальної власності.

Однією з підстав припинення права власності, як зазначено у статті 346 ЦК України, є припинення юридичної особи.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина друга статті 104 ЦК України).

Судом апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону уваги не звернуто.

Питання щодо виділення в натурі частки в майні колективного сільськогосподарського підприємства врегульовано Законом України від 14 лютого 1992 року № 2114 – ХІІ "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (2114-12) , Указом Президента України від 29 січня 2001 року № 62 "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" (62/2001) , постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки" (177-2001-п) , порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62 (z0305-01) .

Вирішуючи спір, судом апеляційної інстанції не з’ясовано коло членів КСП "АК "Бучанський" майно яких перейшло в користування СТОВ "АФ "Промінь", хто із членів КСП "АК "Бучанський" має право на отримання зі складу пайового фонду майна в натурі, яке перебуває в користуванні СТОВ "АФ "Промінь", оскільки відповідно до рішення загальних зборів членів КСП "АК "Бучанський", оформленого протоколом від 25 грудня 2001 року № 4, при реформуванні КСП "АК "Бучанський" утворено було чотири підприємства у тому числі і СТОВ "АФ "Промінь", до складу якого увійшло 178 пайовиків, а на зборах власників майнових паїв КСП "АК "Бучанський", оформлених протоколом від 26 вересня 2006 року, були присутні шість власників майнових паїв, які володіють пайовим фондом, що переданий на баланс СТОВ "АФ "Промінь".

Крім того, оцінюючи докази, судом апеляційної інстанції не досліджено майнові сертифікати ОСОБА_14 та ОСОБА_11, яким рішенням зборів власників майнових паїв КСП "АК "Бучанський" від 26 вересня 2006 року були виділені майнові паї на суму 863 383 (вісімсот шістдесят три тисячі триста вісімдесят три) грн. та чи зроблені на них відмітки про виділення майна в натурі.

Отже, судом апеляційної інстанції не з’ясовано всі обставини у справі, а зібраним доказам не надано оцінки.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення спору в частині визнання права власності на майно і ці порушення допущені судом апеляційної інстанції при розгляді справи, рішення суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ-3" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 23 вересня 2010 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ – 3" до ОСОБА_7 про визнання права власності на майно та земельні ділянки скасувати, а справу в цій частині направити до суду апеляційної інстанції для розгляду іншим складом суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.