Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Дем’яносова М.В., Колодійчука В.М.,

Ткачука О.С., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про дострокове розірвання кредитного договору, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі представника Бровка Костянтина Едуардовича на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 08 жовтня 2010 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2011 року,

В серпні 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 26 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 014-09.5-83074, згідно умов якого останньому було надано кредит в розмірі 6946 доларів США на споживчі потреби під 14 % річних з кінцевим терміном повернення – 25 травня 2015 року. Згідно умов вказаного договору позичальник зобов’язався щомісячно повертати кредит та сплачувати відсотки за його користування. У забезпечення кредитного договору 26 травня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладений договір поруки № 014-09.5-83074. Оскільки ОСОБА_5 належним чином не виконує умов кредитного договору, банк звернувся до суду із позовними вимогами до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 140584 грн. 85 коп., з яких 53429 грн. 06 коп. основної заборгованості, 13063 грн. 76 коп. заборгованості за відсотками, 740092 грн. 03 коп. пені.

Не погоджуючись із позовними вимогами, ОСОБА_4 звернулась із зустрічним позовом, в якому просила розірвати кредитний договір у зв’язку з істотними змінами обставин, якими сторони керувались при укладанні договору.

рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 08 жовтня 2010 року первісний позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 66489 грн. 82 коп. заборгованості за кредитним договором, з яких 53429 грн. 06 коп. – основна заборгованість, 13063 грн. 76 грн. – заборгованість за відсотками. В задоволенні решти вимог за первісним позовом відмовлено. Зустрічний позов задоволено повністю. Розірвано достроково кредитний договір № 014-09.5-83074 від 26 травня 2008 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.

рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2011 року, рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 08 жовтня 2010 року скасовано в частині відмови в стягненні пені та прийнято нове рішення в цій частині про стягнення 30000 грн. пені. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" порушує питання про скасування судових рішень у справі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також просить ухвалити у справі нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що 26 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 014-09.5-83074, згідно умов якого останньому було надано кредит в розмірі 6946 доларів США на споживчі потреби під 14 % річних з кінцевим терміном повернення – 25 травня 2015 року. Згідно умов вказаного договору позичальник зобов’язався щомісячно повертати кредит та сплачувати відсотки за його користування.

У забезпечення виконання кредитного договору 26 травня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладений договір поруки № 014-09.5-83074.

У зв’язку з невиконанням умов кредитного договору ОСОБА_5 допущено заборгованість у розмірі 140584 грн. 85 коп., з яких 53429 грн. 06 коп. основної заборгованості, 13063 грн. 76 коп. заборгованості за відсотками, 740092 грн. 03 коп. пені.

Зобов’язання, згідно статті 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 ЦК України).

Установивши, що ОСОБА_5 було допущено порушення кредитного зобов’язання, у зв’язку із чим у банку виникло право вимагати дострокове повернення кредиту, нарахованих процентів, пені, установлених кредитним договором, суди дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Судові рішення в цій частині позовних вимог є правильними, ґрунтуються на зібраних у справі доказах та відповідають нормам матеріального права.

Крім того, слід відхилити касаційну скаргу в частині зменшення розміру пені рішенням суду апеляційної інстанції, оскільки вказане право суду передбачено частиною третьою статті 551 ЦК України та застосовується судом з урахуванням обставин справи.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_4 і розриваючи кредитний договір, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що договір підлягає розірванню у зв’язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися під час укладення кредитного договору та договору поруки, а саме: фінансова неспроможність поручителя внаслідок настання світової фінансової кризи.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції погодитися не можна.

Загальні положення щодо розірвання договорів передбачені Главою 53 Розділу ІІ Книги п’ятої ЦК України (435-15) .

Згідно частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тобто, право на ініціювання вимоги щодо розірвання договору, цивільним законодавством надано виключно сторонам за договором.

Суди першої та апеляційної інстанцій на вказані вимоги чинного законодавства уваги не звернули.

Так, згідно преамбули кредитного договору № 014-09.5-83074 від 26 травня 2008 року, сторонами цього договору визначено кредитора – ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та позичальника - ОСОБА_5

Таким чином, ОСОБА_4 як поручитель за договором поруки, не мала правових підстав для звернення із позовними вимогами до банку про розірвання кредитного договору, а отже її позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, тому задоволенню не підлягають.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції обставини справи встановили повно і правильно, у додатковій перевірці доказів потреби немає, однак допущено помилку у застосуванні матеріального права під час вирішення спору в частині зустрічних позовних вимог, тому ухвалені в справі судові рішення, в частині задоволення зустрічних позовних вимог про розірвання кредитного договору, підлягають скасуванню, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з ухваленням в цій частині нового рішення.

В іншій частині рішення судів відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог статті 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Керуючись статтями 336, 341, частиною 2 статті 344, статтею 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково.

рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 08 жовтня 2010 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2011 року в частині розірвання кредитного договору № 014-09.5-83074 від 26 травня 2008 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні зустрічних позовних вимог про розірвання кредитного договору № 014-09.5-83074 від 26 травня 2008 року відмовити повністю.

В решті рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 08 жовтня 2010 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2011 року залишити без змін.

рішення оскарженню не підлягає.