Колегія суддів Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення суми за договором депозиту, процентів за користування ним, трьох процентів річних та пені за порушення грошового зобов’язання, відшкодування моральної шкоди, за касаційними скаргами ОСОБА_6 та публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2008 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 листопада 2008 року,

У жовтні 2005 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі – ЗАТ "Комерційний банк "ПриватБанк"), перетвореного в подальшому в публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі – ПАТ "КБ "ПриватБанк") про стягнення суми за договором депозиту, процентів за користування ним, трьох процентів річних та пені за порушення грошового зобов’язання, а також про відшкодування моральної шкоди. Позивач зазначав, що 11 березня 2005 року ним з відповідачем було укладено договір депозиту, за яким він помістив на депозит в банк 25 000 доларів США, а відповідач зобов’язався щомісячно зараховувати йому три проценти річних на суму вкладу. Відповідно до умов цього договору він мав право зняти частину вкладу без розірвання договору, а також достроково розірвати договір, попередивши про це банк не менше ніж за два банківських дні. 27 травня 2005 року він звернувся до банку із заявою про повернення йому 10 050 доларів США, однак, заява, як і наступні його заяви від 31 травня, залишені без задоволення. 9 вересня 2005 року він звернувся до банку з вимогою про дострокове розірвання договору, але і ця його вимога банком залишена без задоволення. У зв’язку з цим позивач просив стягнути з банку суму депозитного вкладу, передбачені договором проценти за користування грошима, три проценти річних та пеню за порушення грошового зобов’язання, що загалом становить 155 962 грн., а також 200 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з ЗАТ "КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_6 заборгованість по депозитному вкладу у розмірі 121 250 грн., що еквівалентно 25 000 доларів США, передбачені договором 3 % річних за користування грошима, що становить 11 824 грн. 30 коп. і еквівалентно 2 438,2 доларів США, 3% річних від простроченої суми за порушення грошового зобов’язання в розмірі 10 595 грн. 65 коп., що еквівалентно 2 184,43 доларів США, а також 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 листопада 2008 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у позові. В іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити ухваленні у справі рішення та стягнути з банку пеню за несвоєчасне виконання ним грошового зобов’язання, а також 200 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі ПАТ "КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухваленні у справі рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Ухвалюючи рішення про стягнення суми вкладу, процентів річних за користування ним та трьох процентів річних за порушення грошового зобов’язання суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що взяте на себе зобов’язання за договором депозиту банком не виконано, а той факт, що вклад одержано невстановленою особою правового значення не має, оскільки, як установлено судом, позивач вкладу не одержував.

Такий висновок є правильним.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Встановивши, що на порушення п.п. 7 та 9 укладеного сторонами договору депозиту банк на вимогу позивача вкладу не повернув, суд обґрунтовано стягнув з нього на користь позивача суму вкладу, проценти за користування ним та передбачені ст. 625 ЦК України три проценти річних за порушення грошового зобов’язання.

Відмовляючи в позові про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов’язання щодо повернення позивачу депозитного вкладу суд також діяв обґрунтовано, оскільки ним стягнуто три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання згідно зі ст. 625 ЦК України, що є такою ж санкцією за зазначене порушення, як і пеня, стягнення якої договором не передбачено, а подвійне покарання за одне і теж порушення законом не допускається.

Також обґрунтовано суд відмовив у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки в договірних зобов’язаннях така стягується лише у випадках, передбачених договором або законом, а ні укладеним сторонами договором депозиту, ні законом, який регулює ці правовідносини, відшкодування моральної шкоди не передбачено.

Таким чином, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 337 ЦПК України є підставою для відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 336, ст. 337, п. 1 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_6 та публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" відхилити і залишити рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2008 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 листопада 2008 року без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.