Колегія суддів

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, треті особи: П’ята державна нотаріальна контора м. Дніпропетровська, приватний нотаріус ОСОБА_10 – про визнання недійсним договору дарування частини будинку та визнання таким, що відбувся договір купівлі-продажу частини будинку, визнання права власності на частину будинку за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2010 року,

У вересні 2009 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 13 липня 2006 року вона та її племінник –ОСОБА_11, уклали договір купівлі-продажу належних їм 59/100 частин квартири АДРЕСА_1 та за ці кошти придбали у ОСОБА_7 на ім’я ОСОБА_11 20/100 частин будинку АДРЕСА_2. Однак замість договору купівлі-продажу уклали договір дарування. Про отримання грошей ОСОБА_7 написала розписку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 помер. Посилаючись на зазначені обставини, просила визнати недійсним договір дарування 20/100 частини будинку АДРЕСА_2 на ім’я ОСОБА_11, визнати таким, що відбувся договір купівлі-продажу 20/100 частин зазначеного будинку та визнати за нею право власності на 1/10 (10/100) частину цього будинку.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2010 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 2 розд. ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_11 і ОСОБА_6 на праві власності належало 59/100 частин квартири АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності від 26 жовтня 2005 року).

13 липня 2006 року ОСОБА_11 та ОСОБА_6 продали належні їм 59/100 частини цієї квартири ОСОБА_12 . Продаж вчинено за 3 263 грн. (а.с. 6).

13 липня 2006 року ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_11 прийняв у дар 20/100 частин будинку АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 386 кв.м (а.с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 помер, після смерті якого відкрилася спадщина на спірне нерухоме майно.

Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_11 є його дочка – відповідачка у справі – ОСОБА_9

Заявляючи у суді вимоги про визнання недійсним договору дарування від 13 липня 2006 року, укладеного ОСОБА_11 та ОСОБА_7, ОСОБА_6 посилалася на те, що фактично сторонами укладено договір купівлі-продажу, покупцем якого, крім ОСОБА_11, була і вона – ОСОБА_6

На підтвердження вимог щодо удаваності правочину дарування, ОСОБА_6 надала розписку ОСОБА_7 від 13 липня 2006 року, в якій останньою визнається факт укладення 13 липня 2006 року договору купівлі-продажу, а не дарування нерухомого майна, покупцями якого в рівних частках є ОСОБА_11 та ОСОБА_6 (а.с. 10).

Заявлені ОСОБА_6 в суді вимоги визнані ОСОБА_7 (а.с. 37).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У порушення вимог ст. ст. 60, 61, 212, 213, 215 ЦПК України суд доводам ОСОБА_6 та наданим нею доказам, як і факту визнання ОСОБА_7 позову оцінки не дав, у зв’язку з чим ухвалені судами попередніх інстанцій судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2010 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвала оскарженню не підлягає.