Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Центральне регіональне управління" публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі – ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Центральне регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів та пені за касаційною скаргою ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Центральне регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення Апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2010 року,

У березні 2009 року ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Центральне регіональне управління" ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Центральне регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (далі – Банк), звернулося з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, процентів та пені. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 12 липня 2007 року між Банком та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, за умовами якого останньому передано в тимчасове користування кредитні ресурси у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн., з терміном їх погашення до 11 липня 2009 року та сплатою процентної ставки у розмірі 0,0001%. У рахунок забезпечення належного виконання ОСОБА_6 взятих на себе обов’язків за кредитним договором між Банком та ОСОБА_7 укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання виступала поручителем ОСОБА_6 Однак, у порушення умов договорів відповідачі не виконують взяті на себе зобов’язання по своєчасному поверненню кредитних ресурсів, унаслідок чого утворилась заборгованість відповідачів перед Банком. Ураховуючи викладене, Банк просив задовольнити їх позовні вимоги та стягнути солідарно з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 23 333 (двадцять три тисячі триста тридцять три) грн. 19 коп. у рахунок оплати заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 5 листопада 2009 року позов Банку задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь позивача 7 690 (сім тисяч шістсот дев’яносто) грн. у рахунок сплати заборгованості за кредитом, 1 513 (одна тисяча п’ятсот тринадцять) грн. 97 коп. у рахунок оплати процентів за користування кредитом, 2 100 (дві тисячі сто) грн. у рахунок оплати заборгованості по оплаті щомісячної комісії, 10 000 (десять тисяч) грн. у рахунок оплати пені за несвоєчасне повернення кредиту, 213 (двісті тринадцять) грн. 04 коп. у рахунок оплати судового збору та 30 (тридцять) грн. у рахунок оплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2010 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 5 листопада 2009 року скасовано та ухвалено рішення, яким позов Банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь позивача 7 690 (сім тисяч шістсот дев’яносто) грн. у рахунок оплати заборгованості за кредитом, 1 513 (одна тисяча п’ятсот тринадцять) грн. 97 коп. у рахунок оплати процентів за користування кредитом, 2 100 (дві тисячі сто) грн. у рахунок оплати заборгованості по оплаті щомісячної комісії, 10 000 (десять тисяч) грн. у рахунок оплати пені за несвоєчасне повернення кредиту, 213 (двісті тринадцять) грн. 04 коп. у рахунок оплати судового збору та 30 (тридцять) грн. у рахунок оплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Центральне регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", який є правонаступником ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Центральне регіональне управління" ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити рішення, яким вирішити питання по суті, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального Кодексу України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_6 на користь позивача 7 690 (сім тисяч шістсот дев’яносто) грн. у рахунок оплати заборгованості за кредитом, 1 513 (одна тисяча п’ятсот тринадцять) грн. 97 коп. у рахунок оплати процентів за користування кредитом, 2 100 (дві тисячі сто) грн. у рахунок оплати заборгованості по оплаті щомісячної комісії, 10 000 (десять тисяч) грн. у рахунок оплати пені за несвоєчасне повернення кредиту та відмовляючи у задоволенні позову Банку до ОСОБА_7, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Банком не надано доказів направлення поручителю ОСОБА_7 вимоги про виконання зобов’язань за кредитним договором в шестимісячний строк від дня настання виконання основного зобов’язання боржником, у зв’язку з чим договір поруки, укладений 12 липня 2007 року між Банком та ОСОБА_7, є таким, що припинив свою дію. Оскільки договір поруки припинив свою дію, то заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню лише з боржника.

Однак, статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (частина перша статті 559 ЦК України).

Установлено, що 12 липня 2007 року між ОСОБА_6 та Банком укладено кредитний договір та надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кошти в сумі 12 000 (дванадцять тисяч) грн. строком до 11 липня 2009 року з виплатою 0,0001% річних за користування кредитом; 12 липня 2007 року між ОСОБА_7 та Банком укладено договір поруки відповідно до умов якого, остання є солідарним боржником із ОСОБА_6

Пунктом 3.3 кредитного договору, укладеного 12 липня 2007 року між ОСОБА_6 та Банком, передбачено строк виконання зобов’язання до 11 липня 2009 року (а.с. 8).

Пунктом 2.3 кредитного договору, укладеного 12 липня 2007 року між ОСОБА_6 та Банком, Банку надано право вимоги до поручителя по сплаті боргу у повному обсязі.

Згідно частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Установлено, що у червні, серпні, листопаді 2008 року на адресу відповідачів направлялись повідомлення про наявну заборгованість по кредиту.

Ураховуючи, що Банком неодноразово надсилались повідомлення поручителю про наявність заборгованості за кредитним договором у основного боржника, а позов до суду подано до настання строку виконання зобов’язання, то ОСОБА_7 не звільняється від відповідальності.

Уразі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність (частина перша статті 554 ЦК України).

Задовольняючи позовні вимоги Банку та стягуючи солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що між сторонами виникли договірні зобов’язання, унаслідок порушення яких настає солідарна відповідальність боржника і поручителя.

Згідно зі статтею 339 ЦПК України суд касаційної інстанції, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно з законом, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Ураховуючи викладене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і матеріалам справи, тому підстави для його зміни або скасування відсутні.

Керуючись статтями 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Центральне регіональне управління" публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2010 року скасувати, залишивши в силі рішення Подільського районного суду м. Києва від 5 листопада 2009 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.