Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до селянського фермерського господарства "Оберіг" про розірвання договору оренди земельної ділянки за касаційною скаргою селянського фермерського господарства "Оберіг" (далі – СФГ "Оберіг") на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 19 лютого 2010 року,

У квітні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 20 червня 2003 року між нею та СФГ "Оберіг" укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,40 га строком на 10 років. Орендна плата встановлювалася в розмірі 606 грн. на рік. Указувала, що відповідач зобов’язання за договором не виконує, розрахунок проводить із запізненням, індексацію орендної плати не проводить, розраховується цукром і зерном за цінами, які перевищують ринкові ціни. Просила розірвати договір оренди зі СФГ "Оберіг" від 20 червня 2003 року та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25 червня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 19 лютого 2010 року, позов ОСОБА_6 задоволено: розірвано договір оренди земельної ділянки від 20 червня 2003 року, укладений між ОСОБА_6 та СФГ "Оберіг"; вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі СФГ "Оберіг" просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 3,40 га, що розташована на території Юріївської сільської ради Козятинського району Вінницької області (а.с. 8).

20 червня 2003 року між позивачкою та СФГ "Оберіг" укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років. Орендна плата передбачена в розмірі 1,5 % від вартості земельної ділянки, а саме 606 грн. (а.с. 6-7). У рахунок орендної плати за 2008 рік позивачка отримала зерно на суму 611 грн. 44 коп. (а.с. 18-21).

Задовольняючи позов ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що орендарем порушуються умови договору стосовно розміру орендної плати, що є підставою для розірвання спірного договору.

В обґрунтування такого висновку суд посилався на Указ Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" (725/2008) , згідно з яким розмір орендної плати повинен становити не менше 3% від вартості земельної ділянки.

Однак з таким висновком не можна погодитись із таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Так, п. 1 Указу Президента України від 2 лютого 2002 року (92/2002) (у редакції Указу від 19 серпня 2008 року № 725 "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" (725/2008) ) "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема, шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) і поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Однак судами не з’ясовано: чи мали місце порушення умов договору з боку СФГ "Оберіг", які саме та чи є вони істотними, внаслідок чого договір оренди підлягає розірванню.

Ураховуючи умови п. 2.2.2. договору оренди сторін та виходячи з аналізу ст. 13 Закону України "Про оренду землі" та п. 1 Указу Президента України від 2 лютого 2002 року № 92 (92/2002) (у редакції Указу від 19 серпня 2008 року № 725 (725/2008) ), на який послався суд ухвалюючи рішення, останній має рекомендаційний характер і не може бути обов’язковою підставою для зміни умов договору оренди, за яким сторони досягли домовленості під час його укладення або для його розірвання відповідно до норм ст. 652 ЦК України – у зв’язку з істотною зміною обставин.

У той же час позивачкою заявлені вимоги не з підстав, передбачених ст. 652 ЦК України, а згідно з нормою ст. 651 ЦК України.

Перевіряючи в апеляційному порядку законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у порушення вимог ст. 303, 315 ЦПК України доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив і допущені судом першої інстанції помилки не виправив.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції й ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу селянського фермерського господарства "Оберіг" задовольнити частково.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 19 лютого 2010 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.