Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Балюка М.І., Григор’євої Л.І.,

Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди,

У жовтні 2007 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 25 липня 2007 року ОСОБА_5, який керував автомобілем "Субару", порушив Правила дорожнього руху (1306-2001-п) і допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-21063, яким керував ОСОБА_4 Постановою суду від 25 вересня 2007 року ОСОБА_5 був визнаний винним у скоєнні ДТП і притягнутий до адміністративної відповідальності. Внаслідок ДТП було пошкоджено належний ОСОБА_3 автомобіль, розмір шкоди складає 10 603 грн. 40 коп., крім того ОСОБА_4 було витрачено на лікування 790 грн. 18 коп., йому також було заподіяно моральну шкоду; відповідальність за шкоду повинна нести ОСОБА_6, як власник автомобіля "Субару".

Позивачі просили суд стягнути з ОСОБА_6 в рахунок відшкодування майнової шкоди на користь ОСОБА_3 10 603 грн. 40 коп., на користь ОСОБА_4 790 грн. 18 коп., а також стягнути з відповідачки на користь ОСОБА_4 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Заочним рішенням Бахчисарайського районного суду від 17 квітня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 квітня 2010 року, постановлено стягнути із ОСОБА_6 та ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_3 на відшкодування майнової шкоди 10 603 грн. 40 коп. та 2 078 грн. 29 коп. судових витрат, а на користь ОСОБА_4 на відшкодування витрат на лікування 750 грн. 18 коп. та 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції установлено, що 25 липня 2007 року ОСОБА_5, який на законних підставах (довіренність) володів і керував автомобілем "Субару", порушуючи Правила дорожнього руху (1306-2001-п) , не пропустив автомобіль ВАЗ-21063, який рухався по головній дорозі, і допустив зіткнення з ним; було пошкоджено автомобіль ВАЗ-21063, власником якого є ОСОБА_3, вартість ремонту цього автомобіля складає 10 603 грн. 40 коп.

Задовольняючи частково позов, суд виходив із того, що ОСОБА_5 визнаний винним у скоєнні ДТП, а відповідальність за шкоду повинні нести солідарно ОСОБА_5 і ОСОБА_7, яка є власником автомобіля "Субару".

Проте з такими висновками суду повністю погодитись не можна.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Ухвалюючи рішення про солідарну відповідальність ОСОБА_5, який, керуючи автомобілем на підставі довіреності, порушив Правила дорожнього руху (1306-2001-п) і скоїв наїзд, та ОСОБА_6, яка є власником автомобіля, суд не мотивував і в рішенні не зазначив підстави такої відповідальності.

Крім того в порушення вимог частини першої статті 11 ЦПК України суд не звернув уваги на те, що позивачі просили стягнути суми на відшкодування майнової та моральної шкоди лише з ОСОБА_6, як власника автомобіля, хоча позов заявили до неї та ОСОБА_5

Апеляційний суд у порушення вимог статті 303 ЦПК України на наведені порушення закону уваги не звернув і залишив рішення суду без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною третьою статті 335 та частиною третьою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Бахчисарайського районного суду від 17 квітня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 квітня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.