Колегія суддів Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом дочірнього підприємства "Делакс-Житлобуд" товариства з обмеженою відповідальністю "Делакс Україна" до ОСОБА_6, треті особи – ОСОБА_7, виконавчий комітет Трускавецької міської ради, комунальне підприємство Львівської обласної ради "Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", про визнання договору недійсним, та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до дочірнього підприємства "Делакс-Житлобуд" товариства з обмеженою відповідальністю "Делакс Україна", треті особи – ОСОБА_7, виконавчий комітет Трускавецької міської ради, комунальне підприємство Львівської обласної ради "Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" про спонукання до виконання умов договору, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Трускавецького міського суду від 22 січня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 квітня 2010 року,

У травні 2009 року дочірнє підприємство "Делакс-Житлобуд" товариства з обмеженою відповідальністю "Делакс Україна" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, треті особи – ОСОБА_7, виконавчий комітет Трускавецької міської ради, комунальне підприємство Львівської обласної ради "Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", про визнання договору недійсним. Позивач зазначав, що 15 лютого 2005 року невідомою особою від імені підприємства з відповідачкою було укладено договір про пайову участь у будівництві багатоквартирного будинку, відповідно до якого відповідачка зобов’язалася профінансувати будівництво двокімнатної квартири АДРЕСА_1 а позивач – завершити будівництво зазначеного будинку, після чого передати квартиру у власність ОСОБА_6 Посилаючись на те, що від імені підприємства договір укладено особою, яка не мала на це повноважень, позивач просив визнати цей договір недійсним.

У червні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом до дочірнього підприємства "Делакс-Житлобуд" товариства з обмеженою відповідальністю "Делакс Україна", треті особи – ОСОБА_7, виконавчий комітет Трускавецької міської ради, комунальне підприємство Львівської обласної ради "Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" про спонукання до виконання умов договору з тих підстав, що на порушення укладеного з дочірнім підприємством "Делакс-Житлобуд" товариства з обмеженою відповідальністю "Делакс Україна" договору про пайову участь у будівництві багатоквартирного будинку відповідач в обумовлений договором строк передбачених договором робіт не завершив та за актом прийому –передачі квартиру їй у власність не передав.

Рішенням Трускавецького міського суду від 22 січня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22 квітня 2010 року, первісний позов задоволено, у задоволенні зустрічного відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 ., посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити у первісному позові та задовольнити зустрічний.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову про визнання договору недійсним суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що договір від імені дочірнього підприємства "Делакс-Житлобуд" товариства з обмеженою відповідальністю "Делакс Україна" підписаний не директором підприємства, а іншою особою, яка не мала для цього повноважень.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Судом установлено, що згідно зі статутом дочірнього підприємства "Делакс-Житлобуд" товариства з обмеженою відповідальністю "Делакс Україна" повноваженнями на вчинення правочинів від імені підприємства наділено його директора (а.с. 81-85).

Також судом установлено, що договір з ОСОБА_6 про пайову участь у будівництві від імені дочірнього підприємства "Делакс-Житлобуд" товариства з обмеженою відповідальністю "Делакс Україна" уклав не директор ОСОБА_7, а інша особа, яка не була наділена необхідними для цього повноваженнями.

Заперечуючи щодо позову відповідачка ОСОБА_6, зокрема, посилалася на те, що після укладення договору підприємство вчинило дії, що свідчать про прийняття ним договору до виконання, а саме: 16 лютого, 1 березня, 30 березня, 27 квітня, 17 та 18 травня, а також 26 липня 2005 року прийняло кошти, сплачені нею на виконання договору (а.с. 36-39). 5 березня 2008 року підприємство уклало з нею додатковий договір щодо зміни строку здачі будинку в експлуатацію (а.с. 46), а 22 грудня 2009 року комісією підприємства було складено акт огляду квартири на предмет з’ясування рівня її готовності (а.с. 96-97).

На порушення вимог ст. 212 ЦПК України суд належної оцінки зазначеному посиланню не дав, чи не свідчать зазначені вище дії дочірнього підприємства "Делакс-Житлобуд" товариства з обмеженою відповідальністю "Делакс Україна" про схвалення ним договору не перевірив.

Разом з тим перевірка та належна оцінка зазначених посилань має значення для правильного вирішення справи, а тому ухвалення судом рішення без такої перевірки та оцінки є помилковим.

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Трускавецького міського суду від 22 січня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 квітня 2010 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.