6-48720св10 Про скасування рішення міської ради, визнання недійсним й скасування державного акта на право власності на земельну ділянку - 02.02.2011 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за заявою заступника прокурора м. Ялти в інтересах державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим до Алупкінської міської ради Автономної Республіки Крим, ОСОБА_3, третя особа – Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник, про визнання недійсним і скасування рішення Алупкінської міської ради Автономної Республіки Крим та визнання недійсним й скасування державного акта на право власності на земельну ділянку за касаційною скаргою заступника прокурора Автономної Республіки Крим на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2010 року,

У вересні 2009 року заступник прокурора м. Ялти звернувся до суду із зазначеною заявою, мотивуючи вимоги тим, що рішенням Алупкінської міської ради Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2008 року затверджено проект землеустрою й передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0, 100 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що розташована біля будинку АДРЕСА_1. Указував, що ця земельна входить до складу земельної ділянки площею 376, 98 га, яка в 1978 році була передана Ялтинському гірсько-лісовому державному заповіднику Кримської області, правонаступником якого є Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник. Посилаючись на те, що Алупкінська міська рада Автономної Республіки Крим вирішила передати спірну земельну ділянку, яка перебуває в користуванні Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника, просив визнати недійсними рішення міської ради та державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_3

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 лютого 2010 року позов задоволено частково: визнано незаконним рішення Алупкінської міської ради Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2008 року № 16/29; визнано недійсним та скасовано державний акт про право власності на земельну ділянку від 21 квітня 2009 року, виданий ОСОБА_3

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2010 року рішення міського суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі заступник прокурора Автономної Республіки Крим просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 2 розд. ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону від 7 липня 2010 року (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що рішення Алупкінської міської ради Автономної Республіки Крим від 27 листопада 2007 року № 11 ОСОБА_3 дозволено виконати проект землеустрою з відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку орієнтовною площею 0, 10 га за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6 т. 1).

Рішенням Алупкінської міської ради Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2008 року № 16/29 затверджено проект землеустрою з відведення земельної ділянки ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8 т. 1).

Рішенням Алупкінської міської ради Автономної Республіки Крим від 13 березня 2008 року затверджено генеральний план забудови земельної ділянки, що надана у власність ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7 т. 1).

21 квітня 2009 року ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0, 10 га за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9 т. 1).

Задовольняючи позов заступника прокурора м. Ялти в частині визнання незаконною передачі за рішенням Алупкінської міської ради Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2008 року № 16/29 у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0, 10 га суд першої інстанції виходив із того, що ця земельна ділянка, входить до земельної ділянки площею 376, 98 га, наданої в 1978 року Ялтинському гірсько-лісному природному заповіднику, тому розпорядження спірною земельною ділянкою порушує права Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову апеляційний суд дійшов висновку про те, що на час передачі ОСОБА_3 спірної земельної ділянки межі Ялтинського гірсько-лісного природного заповідника не були визначені, у зв’язку із чим рішення Алупкінської міської ради Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2008 року № 16/29 є законним.

Однак з висновками апеляційного суду не можна погодитись, оскільки суд їх дійшов із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Зміст рішення апеляційного суду передбачено в ст. 316 ЦПК України, в якому, зокрема, зазначаються мотиви зміни рішення, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення; встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені апеляційним судом, і визначені відповідно до них правовідносини; чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.

Виходячи з положень зазначених процесуальних норм та норм ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України ухвалене апеляційним судом рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд повинен вирішити такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ст. 214 ЦПК України).

Зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Так, установлено, що відповідно до ст. 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" Указом Президента України 18 жовтня 2004 року № 1258/2004 "Про затвердження меж Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника" (1258/2004) вирішено затвердити межі Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника відповідно до результатів інвентаризації його земель, проведеної Державним комітетом України по земельних ресурсах, загальною площею 14 176 га, визначеною постановою Ради Міністрів Української РСР від 20 лютого 1973 року № 84. Указом Президента України від 12 травня 2005 року № 780/2005 (780/2005) зазначений Указ скасовано.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Алупкінської міської ради Автономної Республіки Крим від 12 серпня 2008 року № 16/29 затверджено проект землеустрою з відведення земельної ділянки ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд за адресою: Автономна Республіка Крим, АДРЕСА_1. На підставі цього рішення ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0, 10 га в межах згідно з планом за вказаною адресою (а.с. 8, 9 т. 1).

Ухвалюючи рішення про скасування рішення суду першої інстанції та про відмову в задоволенні позову прокурора, апеляційний суд виходив із недоведеності факту розпорядження Алупкінською міської радою Автономної Республіки Крим земельною ділянкою, що знаходиться в межах Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника.

Однак апеляційний суд у порушення норм ст. ст. 58, 212 ЦПК України, без належної оцінки в сукупності з іншими доказами, відхилив як належний доказ висновок Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Автономній Республіці Крим та висновок державного підприємства "Кримський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", на підставі яких суд першої інстанції зробив висновок про накладення земельної ділянки, наданої у власність ОСОБА_3, на земельну ділянку, що знаходиться в користуванні заповідника.

При цьому апеляційний суд не врахував положення ч. 4 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та п. 5 розд. VIII Перехідних положень Лісового кодексу України (3852-12) , які регулюють питання щодо визначення меж територій природно-заповідного фонду.

Так, згідно із ч. 4 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Пунктом 5 розд. VIII Перехідних положень Лісового кодексу України (3852-12) передбачено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Виходячи зі змісту зазначених правових норм апеляційний суд із дотриманням вимог ст. 214 ЦПК України та з урахуванням характеру спору при ухваленні рішення повинен був установити, які межі земель Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника передбачені згідно з проектом створення цього заповідника, та дослідити це питання на підставі інших документів, що підтверджують його право на ці землі, зокрема за планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

На матеріали лісовпорядкування Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника від 1987 року, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 1978 року та проект формування територій і встановлення меж Алупкінської міської ради від 1993 року, розроблений Кримським філіалом інституту землевпорядкування Академії аграрних наук, міститься посилання у висновках Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Автономній Республіці Крим та державного підприємства "Кримський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" як на докази належності спірної земельної ділянки до земель Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника (а.с. 12-14 т. 1).

Усупереч вимогам ст. ст. 10, 212, 213 ЦПК України апеляційний суд не дав оцінки зазначеним доказам у їх сукупності та не сприяв всебічному та повному з’ясуванню обставин справи, у зв’язку із чим рішення апеляційного суду про відмову в задоволенні позову не можна визнати законним і обґрунтованим.