Колегія суддів Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до шахти ім. Дзержинського державного підприємства "Дзержинськвугілля" та територіального управління Держгірпромнагляду по Донецькій області, третя особа – відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську, про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Донецької області від 7 жовтня 2009 року,

У червні 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до шахти ім. Дзержинського державного підприємства "Дзержинськвугілля" та територіального управління Держгірпромнагляду по Донецькій області, третя особа – відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську, про встановлення факту нещасного випадку на виробництві. Позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди загинув її чоловік ОСОБА_7, працівник шахти. Посилаючись на те, що відповідачем їй відмовлено у визнанні нещасного випадку з чоловіком таким, що пов’язаний з виробництвом, та у складанні акту за формою Н-1, позивачка просила встановити факт пов’язаного з виробництвом нещасного випадку з її чоловіком в судовому порядку.

Рішенням Дзержинського міського суду від 27 травня 2009 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 7 жовтня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене ним рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, апеляційний суд виходив із того, що чоловік позивачки загинув в результаті дорожньо-транспортної пригоди у вихідний день в результаті порушення правил дорожнього руху під час керування належним йому автомобілем, який не використовувався шахтою в установленому порядку та без доручення і відповідного відрядження роботодавця.

Однак з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про охорону праці" та п. 10 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 (1112-2004-п) (далі – Порядок) роботодавець повинен організувати розслідування нещасного випадку, для чого зобов’язаний негайно своїм наказом утворити комісію з розслідування нещасного випадку.

Згідно з п. 13 Порядку (1112-2004-п) комісія зобов’язана з’ясувати обставини і причини нещасного випадку, визначити, чи пов’язаний цей випадок з виробництвом, та скласти акт розслідування нещасного випадку за відповідною формою.

Судом установлено, що позивачці відмовлено у складані акта розслідування нещасного випадку за формою Н-1 рішенням комісії з охорони праці шахти ім. Дзержинського від 23 серпня 2007 року.

Однак, згідно зі ст. 16 Закону України "Про охорону праці" комісія з питань охорони праці підприємства утворюється з метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу. Рішення цієї комісії мають рекомендаційний характер.

Суд на зазначене уваги не звернув та не з’ясував, чи є комісія з питань охорони праці, яка відмовила позивачці у складанні акту розслідування нещасного випадку з її чоловіком за формою Н-1, тим органом, який вправі вирішувати такі питання, відтак, чи має рішення цієї комісії правове значення для встановлення, чи пов’язаний нещасний випадок з чоловіком позивачки з виробництвом.

Крім того, судом не взято до уваги, що відповідно до змісту ст. 22 Закону України "Про охорону праці" та п. 38 Порядку (1112-2004-п) у разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок його рішення може бути оскаржено до суду і суд при розгляді такої справи перевіряє правомірність такої відмови, а не самостійно встановлює факт нещасного випадку, підміняючи тим самим компетентний орган та перебираючи на себе на порушення ч. 2 ст. 19 Конституції України повноваження, які не надані йому законом.

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою його для скасування і направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського міського суду від 27 травня 2009 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 7 жовтня 2009 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.