Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасизалізобетонстрой" (далі – ТОВ "Черкасизалізобетонстрой") про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" до ОСОБА_6 про розірвання договору за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 18 березня 2009 року й ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 2 червня 2009 року,

У лютому 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 30 березня 2007 року між ним як первісним кредитором та ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" як новим кредитором укладено договір про відступлення права вимоги за договором інвестування будівництва житлового будинку, укладеного 21 листопада 2005 року між ОСОБА_6 і будівельною корпорацією "УкрАзіаБуд" (далі – БК "УкрАзіаБуд"). Відповідно до цього договору ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" отримало право вимагати, замість ОСОБА_6, від БК "УкрАзіаБуд" виконання умов договору від 21 листопада 2005 року та додаткової угоди до нього від 29 грудня 2006 року №1, і зобов’язалось перерахувати ОСОБА_6 за відступлення права вимоги 861 931 грн. 01 коп. до 31 грудня 2007 року. ОСОБА_6 умови договору виконані. Відповідач порушив виконання зобов’язань за договором, сплативши ОСОБА_6 тільки 495 тис. грн., унаслідок чого утворилась заборгованість. Після збільшення позовних вимог ОСОБА_6 просив стягнути з ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" на свою користь заборгованість за договором про відступлення права вимоги в розмірі 366 931 грн. 01 коп., три проценти річних у розмірі 13 286 грн. 34 коп., інфляційні збитки в розмірі 92 303 грн. 89 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 80 тис. грн. та судові витрати.

У березні 2009 року ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" звернулося із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про розірвання договору про відступлення права вимоги від 30 березня 2007 року у зв’язку з істотною зміною обставин, посилаючись на те, що під час укладення вказаного договору йому не було відомо про значну кредиторську заборгованість БК "УкрАзіаБуд" і порушення справи про банкрутство корпорації. У зв'язку зі світовою фінансовою кризою БК "УкрАзіаБуд" не може виконати своїх зобов'язань за договором інвестування від 21 листопада 2005 року та додатковою угодою до нього від 29 грудня 2006 року №1. Про ці обставини сторони не могли знати й не могли їх передбачити під час укладення договору від 30 березня 2007 року. Із суті договору та звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе ТОВ "Черкасизалізобетонстрой". ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" просило розірвати договір про відступлення права вимоги від 30 березня 2007 року, укладений між ним і ОСОБА_6, застосувавши наслідки розірвання договору, передбачені ч. 3 ст. 652 ЦК України.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкас від 18 березня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено, зустрічний позов ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" задоволено: розірвано договір про відступлення права вимоги від 30 березня 2007 року, укладений між ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" та ОСОБА_6, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" 495 тис. грн. і судові витрати.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 2 червня 2009 року залишено без змін рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 18 березня 2009 року з вилученням із мотивувальної частини цього рішення посилання на ст. ст. 651, 653 ЦК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 18 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 2 червня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що договір підлягає розірванню у зв’язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору про відступлення права вимоги, а саме: порушення провадження у справі про банкрутство БК "УкрАзіаБуд" та настання світової фінансової кризи.

З висновками судів погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Розірвання (зміна) договору у зв’язку з істотними змінами обставин є самостійним випадком припинення (зміни) договірних зобов’язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.

При наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою, як зазначено в ч. 1 ст. 651 ЦК України.

Судом установлено, що 30 березня 2007 року між ОСОБА_6 (первісний кредитор) та ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги за договором інвестування будівництва житлового будинку від 21 листопада 2005 року №21-11-05-Др і додатковою угодою до нього від 29 грудня 2006 року №1, укладених між первісним кредитором і БК "УкрАзіаБуд" (боржник) (далі – основний договір). За цим договором новий кредитор одержує право, замість первісного кредитора, вимагати від боржника виконання умов основного договору, а саме повернення до 30 березня 2007 року коштів у сумі 861 931 грн. 01 коп., та право на відшкодування збитків, неустойки, завданих невиконанням боржником своїх зобов’язань за основним договором. За відступлення права вимоги новий кредитор зобов’язується відшкодувати первісному кредитору витрати, здійснені останнім на виконання умов основного договору, у сумі 861 931 грн. 01 коп. На виконання умов спірного договору ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" перерахувало ОСОБА_6 495 тис. грн. 23 травня 2007 року в газеті "Урядовий кур’єр" №89 опубліковано інформацію про порушення провадження у справі про визнання банкрутом БК "УкрАзіаБуд".

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" посилалося на те, що після укладення спірного договору йому стало відомо про значну дебіторську заборгованість БК "УкрАзіаБуд" та порушення справи про її банкрутство, і на те, що у зв’язку зі світовою фінансовою кризою та фінансовою кризою в України в галузі будівництва ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" не може виконати своїх зобов’язань за договором.

Частиною 2 ст. 652 ЦК України визначено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, для розірвання договору в разі істотної зміни обставин необхідно наявність усіх перелічених умов одночасно.

Крім того, вимагаючи розірвання договору на підставі ст. 652 ЦК України, на позивача покладається відповідно до положень ст. 60 ЦПК України обов’язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Установлено, що згідно з п. 1.2 спірного договору, укладеного 30 березня 2007 року, ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" отримало право вимагати від БК "УкрАзіаБуд" виконання умов основного договору, які існували на момент переходу цих прав, а саме повернення до 30 березня 2007 року коштів у сумі 861 931 грн. 01 коп. Тобто на час укладення спірного договору ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" було відомо про те, що БК "УкрАзіаБуд" вчасно зобов’язання за основним договором перед ОСОБА_6 не виконала.

ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" не доведено наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання договору про відступлення права вимоги у зв’язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору, зокрема того, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно зі ст. ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У мотивувальній частині рішення повинно бути зазначено: встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти.

У порушення вказаних норм процесуального закону суд першої інстанції не навів мотивів з яких виходив, встановлюючи, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе ТОВ "Черкасизалізобетонстрой"; не звернув уваги на заперечення проти зустрічного позову ОСОБА_6, в якому він посилався на те, що не було здійснено спроб досудового врегулювання спору, оскільки відсутні докази надіслання йому ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" листа від 23 липня 2008 року №253 з пропозицією про розірвання договору, як це передбачено ч. 1 ст. 651 ЦК України.

Зосередившись на зустрічних позовних вимогах щодо розірвання договору про відступлення права вимоги, суд першої інстанції не перевірив позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за цим договором, а тому передчасно відмовив у задоволенні основного позову.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги й залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 18 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 2 червня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.