Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,

У вересні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.

Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_7

За життя ОСОБА_7 на орендованих нею земельних ділянках побудувала автостоянки на 49 та на 50 машиномісць.

Посилаючись на те, що розпорядженнями виконавчого комітету Київської районної адміністрації Одеської міської ради було затверджено акти приймання до експлуатації побудованих суб`єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_7 автостоянок, він є єдиним спадкоємцем після смерті матері й фактично прийняв спадщину, просив визнати за ним право власності на автостоянку на 49 машиномісць, що розташована в АДРЕСА_1 (диспетчерська літ. "А", навіси літ. "Б". "В", "Г", огорожі № 1, № 2, № 3, мостіння) і на автостоянку на 50 машиномісць, що розташована на АДРЕСА_2 (диспетчерська літ. "А", навіс літ. "Б", огорожа № 1, № 2, мостіння), у порядку спадкування за законом після смерті матері.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 лютого 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Визнано за ним право власності на автостоянку на 49 машиномісць, що розташована у АДРЕСА_1 (диспетчерська літ. "А", навіси літ. "Б". "В", "Г", огорожі № 1, № 2, № 3, мостіння) і на автостоянку на 50 машиномісць, що розташована на АДРЕСА_2 (диспетчерська літ. "А", навіс літ. "Б", огорожа № 1, № 2, мостіння), як на спадщину за законом після смерті матері – ОСОБА_7

У касаційній скарзі Одеська міська рада просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_7 правомірно набула права власності на автостоянки та що відсутність державної реєстрації права власності ОСОБА_7 на спірне нерухоме майно не є підставою для відмови ОСОБА_6 в отриманні в спадщину зазначених автостоянок.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Судом установлено, що між суб`єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_7 та Одеською міською радою було укладено договори оренди, за умовами яких суб`єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_7 отримала у строкове платне користування земельні ділянки, що знаходяться за адресами: АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування відкритих автостоянок.

14 січня 2000 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Одеси суб`єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_7 було надано дозвіл на виконання будівельних робіт зі спорудження тимчасових відкритих автостоянок за адресами: АДРЕСА_2, і м. Одеса, АДРЕСА_1.

Розпорядженням виконавчого комітету Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 25 листопада 2000 року було затверджено акт прийняття до експлуатації відкритої автостоянки на 50 машиномісць, що розташована на земельній ділянці на АДРЕСА_2, та перебувала в строковому платному користуванні суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_7 на підставі договору оренди.

Розпорядженням виконавчого комітету Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 20 липня 2000 року було затверджено акт прийняття до експлуатації відкритої автостоянки на 49 машиномісць, що розташована на земельній ділянці у АДРЕСА_1, та перебувала в строковому платному користуванні суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_7 на підставі договору оренди.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.

ОСОБА_6 є єдиним спадкоємцем після її смерті.

За змістом ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Суд першої інстанції в порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув; не врахував, що суб`єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_7 було надано дозвіл на виконання будівельних робіт зі спорудження тимчасових відкритих автостоянок; належним чином не перевірив, чи відповідають характеристики спірних автостоянок ознакам нерухомого майна з огляду на тимчасовий характер указаних споруд і чи може бути поширений на них режим нерухомої речі, що є визначальним для здійснення ОСОБА_6 права на спадкування.

Апеляційний суд у порушення ст. ст. 303, 315 ЦПК України вищезазначені вимоги закону залишив поза увагою; належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи й залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 лютого 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.