Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики,

У січні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики.

Зазначав, що 21 серпня 2008 року між ним та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого він провів відчуження належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_7, а вона зобов`язалась сплатити вартість указаної квартири в сумі 1 421 646 грн., що за курсом Національного банку України на дату укладення договору становило 293 498,08 доларів США.

Оскільки обумовленої суми грошових коштів ОСОБА_7 не мала, тому між ним і ОСОБА_7 було досягнуто домовленості про заміну боргу за договором купівлі-продажу позиковим зобов`язанням і 21 серпня 2008 року вони уклали договір позики на суму 273 713 грн., за умовами якого ОСОБА_7 взяла на себе зобов`язання повернути зазначену суму грошових коштів до 1 грудня 2008 року, а в разі девальвації протягом строку дії цього договору національної грошової одиниці України - суму грошей у гривнях, еквівалентну 56 552 доларам США за офіційним курсом Національного банку України на день платежу.

Посилаючись на те, що ОСОБА_7 відмовляється виконати взяті на себе зобов`язання за договором позики у зв`язку з тим, що в преамбулі вказаного договору її випадково було названо "позикодавцем", просив стягнути з відповідачки на його користь 435 219 грн. 40 коп. у рахунок боргу за договором позики та 237 662 грн. 55 коп. у рахунок передбаченої п. 7 договору позики санкції за неналежне виконання зобов`язання.

У подальшому ОСОБА_6 збільшив заявлені позовні вимоги й просив стягнути з ОСОБА_7 на його користь 435 219 грн. 40 коп. у рахунок боргу за договором позики, 961 834 грн. 87 коп. у рахунок передбаченої п. 7 договору позики санкції за неналежне виконання зобов`язання, 7 690 грн. 86 коп. у рахунок 3% річних, 39 604 грн. 97 коп. у рахунок інфляційних втрат.

У березні 2009 року ОСОБА_7 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики.

Зазначала, що між нею та ОСОБА_6 було укладено договір позики, за умовами якого вона передала у власність ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 273 713 грн., а ОСОБА_6 взяв на себе зобов`язання повернути зазначену суму грошових коштів до 1 грудня 2008 року, а в разі девальвації протягом строку дії цього договору національної грошової одиниці України - суму грошей у гривнях, еквівалентну 56 552 доларам США за офіційним курсом Національного банку України на день платежу.

Посилаючись на те, що вона помилково підписала вказаний договір позики в графі "позичальник", у зв`язку із чим ОСОБА_6 відмовляється виконати взяті на себе зобов`язання за договором позики, просила стягнути з відповідача на її користь 435 219 грн. 40 коп. у рахунок боргу за договором позики та 237 662 грн. 55 коп. у рахунок передбаченої п. 7 договору позики санкції за неналежне виконання зобов`язання.

У подальшому ОСОБА_7 збільшила заявлені позовні вимоги й просила стягнути з відповідача на її користь 435 219 грн. 40 коп. у рахунок боргу за договором позики, 1 216 438 грн. 22 коп. у рахунок передбаченої п. 7 договору позики санкції за неналежне виконання зобов`язання, 7 694 грн. 95 коп. у рахунок 3% річних, 41 803 грн. 24 коп. інфляційних втрат.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 липня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 10 листопада 2009 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 липня 2009 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_7 на його користь 452 020 грн. 14 коп. у рахунок боргу за договором позики та 20 тис. грн. неустойки за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором позики. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення апеляційного суду в частині стягнення з неї на користь ОСОБА_6 боргу за договором позики, неустойки за неналежне виконання зобов`язань за договором позики та судових витрат та залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, апеляційний суд виходив із того, що договір купівлі-продажу та договір позики між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 було укладено в один день; того ж дня між ОСОБА_7 та відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" укладено іпотечний договір, яким були забезпечені зобов`язання ОСОБА_7 за кредитним договором, відповідно до умов якого ОСОБА_7 отримала кредит у сумі 256 900 доларів США на придбання квартири, тому укладений між сторонами договір позики є договором новації. Незважаючи на те, що в преамбулі договору позики позикодавцем було зазначено ОСОБА_7, вона підписала вказаний договір позики в графі "позичальник", що свідчить про дійсні наміри ОСОБА_7 повернути отриману у власність від ОСОБА_6 суму позики, тому позовні вимоги ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню.

Проте погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Судом установлено, що 21 серпня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_6 провів відчуження належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_7, а вона сплатила вартість указаної квартири в сумі 1 421 646 грн., що за курсом Національного банку України на дату укладення договору складало 293 498,08 доларів США, одночасно з підписанням цього договору.

21 серпня 2008 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_7 передала у власність ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 273 713 грн., а ОСОБА_6 зобов`язався повернути зазначену суму грошових коштів до 1 грудня 2008 року.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом пп. 2, 4 указаного договору позики грошові кошти в сумі 273 713 грн., які були предметом цього договору, передані позикодавцем та одержані позичальником під час підписання цього договору.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві суму позики плюс нараховані проценти, якщо вони встановлені цим договором, згідно з умовами цього договору терміном до 1 грудня 2008 року.

Установивши, що ОСОБА_6 не надав достовірних доказів про те, що він в договорі позики, укладеному 21 серпня 2008 року, виступив позикодавцем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6

Під час установлення зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи й скасоване апеляційним судом помилково.

За таких обставин рішення апеляційного суду в частині стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 боргу за договором позики, неустойки за неналежне виконання зобов`язань за договором позики та судових витрат підлягає скасуванню із залишенням у силі в цій частині рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Ухвалені в справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики не оскаржуються.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 10 листопада 2009 року в частині стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 боргу за договором позики, неустойки за неналежне виконання зобов`язань за договором позики та судових витрат скасувати, залишити в силі в цій частині рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 липня 2009 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.