Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія "Закарпаттяобленерго" в особі Свалявського району електричних мереж до ОСОБА_6 про відшкодування збитків за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія "Закарпаттяобленерго" в особі Свалявського району електричних мереж (далі - ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго" в особі Свалявського РЕМ) на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 3 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 13 травня 2010 року,

У листопаді 2009 року ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго" в особі Свалявського РЕМ звернулось із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 16 квітня 2009 року, під час перевірки дотримання споживачем Правил користування електричною енергією (1357-99-п) (далі – ПКЕЕН), у відповідача було виявлено порушення ПКЕЕН (1357-99-п) , а саме: змонтування розетки зі схованою електропроводкою, унаслідок чого електроенергія, що споживалась, не обліковувалась та не оплачувалась. Унаслідок виявлення порушень працівниками Свалявського РЕМ було складено акт про порушення ПКЕЕН (1357-99-п) тимчасової відсутності обліку електроенергії та нараховано розмір завданих збитків. Ураховуючи викладене, ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго" в особі Свалявського РЕМ просило задовольнити їх позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_6 3 335 (три тисячі триста тридцять п’ять) грн. 86 коп. у рахунок відшкодування збитків.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 3 березня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 13 травня 2010 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго" в особі Свалявського РЕМ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до пункту 2 Розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) № 2453 – VI від 7 липня 2010 року касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального Кодексу України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) № 2453 – VI від 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго" в особі Свалявського РЕМ, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження безоблікового споживання ОСОБА_6 електроенергії, а вина відповідачки в порушенні ПКЕЕН не доведена. Крім того, складаючи акт працівниками позивача порушено пункт 10 ПКЕЕН, а саме: відсутні зауваження споживача, його особистий підпис в акті, відсутній запис про відмову від підпису, а також відсутні дані щодо приладу, яким було виявлено розкрадання електроенергії. Свалявським РЕМ не виконано свого обов’язку провести технічну перевірку, як зазначено у пункті 38 ПКЕЕН.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування, як зазначено у частині четвертій статті 60 ЦПК України, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів в їх сукупності.

Вирішуючи спір суд зазначив, що ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго" в особі Свалявського РЕМ склало акт про порушення ПКЕЕН (1357-99-п) , який не відповідає вимогам закону, а саме: в акті відсутні зауваження споживача, його особистий підпис, відсутнє посилання на те, що споживач відмовився від підпису, а також відсутні дані щодо приладу, яким було виявлено розкрадання електроенергії.

Однак, пунктом 53 ПКЕЕН, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) , передбачено складання акту про порушення споживачем правил користування електричною енергією у разі виявлення представником енергопостачальника таких порушень споживачем, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представника енергопостачальника.

Судом не звернуто увагу, що акт про порушення ОСОБА_6 ПКЕЕН складений відповідно до вимог пункту 53 ПКЕЕН, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) , цей акт є дійсним, оскільки підписаний трьома представниками ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго".

Пунктами 48, 53 ПКЕЕН, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) , передбачено, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством за розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку, а також за пошкодження приладу обліку. У разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. На підставі акта енергопостачальник має право відключити споживача від електропостачання (у випадках, передбачених пунктом 35 цих Правил), а також визначити величину збитків, завданих йому протиправними діями споживача.

Абзацами 4, 5 пункту 53 ПКЕЕН (1357-99-п) визначено, що розмір завданих енергопостачальнику збитків розраховується відповідно до оформленого акта про виявлення порушення за добовою величиною розрахункового споживання електричної енергії за кількістю днів з дня останнього контрольного зняття представником енергопостачальника показань чи технічної перевірки приладу обліку до моменту усунення порушення за тарифами (цінами) для населення, що діяли у період, за який нараховується розмір збитків, але не більше терміну позовної давності. Розмір відшкодування збитків, заподіяних енергопостачальнику внаслідок користування електричною енергією, обчислюється відповідно до Методики (z0782-06) , затвердженої Національною комісією регулювання електроенергетики України (далі – НКРЕ).

Постановою НКРЕ від 4 травня 2006 року № 562, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 4 липня 2006 року за № 782/12656 (z0782-06) , затверджено Методику визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією (далі – Методика).

Відповідно до підпункту 6 пункту 3.1. Методики (z0782-06) вона застосовується в разі виявлення такого порушення ПКЕЕН, як самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі поза засобами обліку електричної енергії.

Згідно з підпунктом "а" пункту 3.3. Методики (z0782-06) розрахунок вартості необлікованої електричної енергії здійснюється, зокрема, за кількістю днів, а саме у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 1 - 4, 6 (якщо самовільне підключення було здійснено таким чином, що представники енергопостачальника могли виявити його при проведенні контрольного огляду засобу обліку) пункту 3.1 Методики – з дня останнього контрольного огляду засобу обліку до дня усунення порушення, але не більше загальної кількості днів у 6 календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення. Якщо споживач встановив пристрій, що занижує покази засобу обліку, порушив умови монтажу, здійснив самовільне підключення поза приладом обліку прихованою електропроводкою, виявити які представники постачальника електричної енергії під час проведення контрольного огляду засобу обліку не мали можливості, то споживачу робиться перерахунок за користування електричною енергією з дати останньої технічної перевірки або допуску електроустановки споживача в експлуатацію (у разі, якщо технічний огляд у період з дати допуску електроустановки споживача в експлуатацію до дати виявлення порушення не проводився), але не більше ніж за три роки.

З огляду на наведене, якщо споживач допустив самовільне підключення поза приладом обліку прихованою електропроводкою, а представники постачальника електричної енергії не мали можливості виявити таке підключення під час проведення контрольного огляду засобу обліку, то розрахунок збитків здійснюється з урахуванням дати останньої технічної перевірки, а в разі, якщо технічний огляд у період з дати допуску електроустановки споживача в експлуатацію до дати виявлення порушення не проводився – з дати допуску в експлуатацію електроустановки споживача, але не більше ніж за три роки.

Судом на зазначене уваги не звернуто.

Крім того, споживання електричної енергії здійснюється, як зазначено у ПКЕЕН, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) , на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем та енергопостачальником. Договір про користування електричною енергією вважається продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну жодна із сторін не заявила про розірвання договору або про внесення до нього змін.

Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 між ОСОБА_7 та ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго" в особі Свалявського РЕМ укладено договір про користування електричною енергією на строк – три роки (а.с. 23).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.

Зазначаючи, що термін дії договору про користування електричною енергією сплив, з відповідачкою новий договір не укладався, судом не звернуто уваги, що оскільки ОСОБА_6 увесь час користується електричною енергією та сплачує кошти за її користування, а ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго" в особі Свалявського РЕМ – надає послуги з електропостачання, то між ними склалися фактичні договірні відносини, зобов’язання за якими повинні виконуватись належним чином, як передбачено статтями 509, 526 ЦК України.

Отже, судом першої інстанції не з’ясовано всі обставини справи, не досліджено всі докази та не надано їм оцінки.

З’ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія "Закарпаттяобленерго" в особі Свалявського району електричних мереж задовольнити частково.

Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 3 березня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 13 травня 2010 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.