Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства "Аресконт" (далі – ПП "Аресконт") до ОСОБА_6 про стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано – Франківської області від 23 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду Івано – Франківської області від 16 квітня 2010 року,

У жовтні 2009 року ПП "Аресконт" звернулось із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 3 жовтня 2008 року ОСОБА_6, перебуваючи у трудових відносинах з позивачем на посаді начальника Отинійського відділення охорони, отримав 4 608 (чотири тисячі шістсот вісім) грн. для виплати працівникам відділення. Однак, кошти відповідачем не були виплачені працівникам, а привласнені ОСОБА_6 Згідно договору про повну матеріальну відповідальність, укладеного 1 лютого 2008 року між ПП "Аресконт" та ОСОБА_6, у випадку незабезпечення з вини працівника збережених довірених йому матеріальних цінностей визначення розміру шкоди, заподіяної ПП "Аресконт", та її відшкодування провадиться згідно діючого законодавства. Станом на 22 вересня 2009 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 660 (чотири тисячі шістсот шістдесят) грн. 57 коп. Ураховуючи викладене, ПП "Аресконт" просило задовольнити їх позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_6 4 660 (чотири тисячі шістсот шістдесят) грн. 57 коп. у рахунок оплати незаконно привласнених коштів, 710 (сімсот десять) грн. у рахунок оплати витрат, понесених на надання правової допомоги та судові витрати.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано – Франківської області від 23 лютого 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано – Франківської області від 16 квітня 2010 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПП "Аресконт" 4 660 (чотири тисячі шістсот шістдесят) грн. 57 коп. у рахунок повернення незаконно привласнених коштів, 710 (сімсот десять) грн. у рахунок оплати витрат на правову допомогу, 51 (п’ятдесят одна) грн. у рахунок оплати судового збору та 120 (сто двадцять) грн. у рахунок оплати витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального Кодексу України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ПП "Аресконт" та стягуючи з ОСОБА_6 4 660 (чотири тисячі шістсот шістдесят) грн. 57 коп. у рахунок повернення незаконно привласнених коштів, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_6 отримано під звіт грошові кошти та ним привласнені. Такі дії відповідача заподіяли позивачу збитків, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування, як зазначено у частині четвертій статті 60 ЦПК України, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів в їх сукупності.

Установлено, що з 1 лютого 2008 року ОСОБА_6 перебуває у трудових відносинах з ПП "Аресконт" на посаді охоронця.

1 жовтня 2008 року ОСОБА_6 переведено на посаду начальника Отинійського відділення охорони ПП "Аресконт", з якої 12 грудня 2008 року його звільнено за пунктом 1 статті 36 КЗпП України.

ПП "Аресконт" зазначило, що 3 жовтня 2008 року відповідачем отримано 4 608 (чотири тисячі шістсот вісім) грн. у рахунок виплати заробітної плати на відділення.

Згідно пункту 2 частини першої статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.

При цьому документи, на підставі яких працівником отримано майно та інші матеріальні цінності під звіт, повинні бути оформлені відповідно до встановленого порядку.

Видатковий касовий ордер повинен реєструватись в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів за відповідним реєстровим номером. У разі видачі окремим фізичним особам готівки за видатковим касовим ордером касир вимагає пред’явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли був виданий (пункт 3.5 постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (z0040-05) "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті" (далі – Постанови), додатки 3,4 до Постанови (z0040-05) ). Крім того, касовий ордер повинен містити печатку, порядковий номер, особа, яка його одержує, повинна розписатися в книзі реєстрації та видачі ордерів, а також в послідуючому на підтвердження виплати коштів подаються відомості про отримання даної суми працівниками, яким вона була призначена.

У порушення норм процесуального права, зокрема статей 212, 214 ЦПК України, судом не з’ясовано чи відповідає видатковий касовий ордер від 3 жовтня 2008 року вимогам, дотримання яких дає підстави вважати його таким, що оформлений відповідно до встановленого порядку, а також судом не досліджено оригінал видаткового касового ордеру, оскільки позивачем, в якості доказу, поданого на обґрунтування своїх вимог, надано його ксерокопію.

Суд у кожному випадку зобов’язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об’єктивного з’ясування обставин, від яких залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню (пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29 грудня 1992 року "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" (v0014700-92) ).

Судом не з’ясовано наявність прямої дійсної шкоди, завданої ОСОБА_6 позивачу, якими неправомірними діями її заподіяно, а також в чому полягала вина відповідача.

Відповідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо за своїм внутрішнім переконанням. Результати оцінки доказів відображаються в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Обґрунтовуючи підстави стягнення з ОСОБА_6 незаконно привласнених коштів, суд першої інстанції, у порушення вимог статей 57, 60, 62, 64 ЦПК України, не дав оцінки поясненням самого ОСОБА_6, який зазначав, що кошти у розмірі 4 608 (чотири тисячі шістсот вісім) грн. були ним виплачені в присутності ОСОБА_7, керівника ПП "Аресконт", працівникам Отинійського відділення ПП "Аресконт" у рахунок виплати заробітної плати за вересень та виплати авансу за жовтень, за які позивачем було підписано загальний касовий ордер, на місце якого пізніше працівниками були підписані такі ж касові ордери.

Крім того, судом взято до уваги покази свідка ОСОБА_8, яка пояснила, що ОСОБА_6 працював начальником Отинійського відділення ПП "Аресконт", де вона працювала диспетчером, та в кінці 2008 року працівникам не виплачувались ні аванс, ні заробітна плата, однак судом не з’ясовано чи підлягала до виплати на підставі видаткового касового ордеру заробітна плата безпосередньо ОСОБА_8, а також не встановлено коло працівників, яким належала до виплати заробітна плата, гроші на яку отримані ОСОБА_6

Крім того, судом не з’ясовано розмір суми, яка підлягає стягненню з відповідача, а також на підставі яких правових норм, оскільки суд оперує сумою 4 608 (чотири тисячі шістсот вісім) грн., а ПП "Аресконт" просить стягнути 4 660 (чотири тисячі шістсот шістдесят) грн. 57 коп.

Отже, судом не з’ясовано всі фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, та не надано їм оцінки.

З’ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано – Франківської області від 23 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду Івано – Франківської області від 16 квітня 2010 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.