Колегія суддів

Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Григор'євої Л.І., Лященко Н.П.,

Балюка М.І., Охрімчук Л.І.,-

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, кредитної спілки "Простір", третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_8, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 30 березня 2010 року,

У травні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що він є спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Указував, що після смерті батька відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 у місті Кіровограді. У передбачений законом строк він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак йому було відмовлено, оскільки 22 листопада 2006 року спірну квартиру було продано. Згодом йому стало відомо, що невідома особа, яка назвалася його батьком та не викликала сумнівів у приватного нотаріуса ОСОБА_8. оформила доручення на ім’я ОСОБА_5 на продаж квартири. За договором купівлі-продажу від 23 січня 2001 року ОСОБА_5, діючи від імені ОСОБА_9 продав зазначену квартиру ОСОБА_4, який у свою чергу продав її ОСОБА_7, а 21 серпня 2007 року ця квартира як предмет іпотеки була продана ОСОБА_6 Посилаючись на викладене позивач просив визнати всі ці договори купівлі-продажу квартири недійсними.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 грудня 2009 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 30 березня 2010 року рішення районного суду в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 23 січня 2007 року, від 21 серпня 2007 року скасовано та в цій частині в задоволенні позову відмовлено. У решті – рішення районного суду залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 2 розд. ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону (2453-17) від 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено таке.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько ОСОБА_3 – ОСОБА_9, якому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 в місті Кіровограді (а.с. 18 т. 1).

21 листопада 2006 року приватним нотаріусом Олександрівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 посвідчено довіреність, якою ОСОБА_9 уповноважив ОСОБА_5 представляти його інтереси з питань розпорядження та управління належною йому квартирою АДРЕСА_1 у місті Кіровограді (а.с. 22 т. 1).

На підставі вказаної довіреності 22 листопада 2006 року приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_15. посвідчила договір купівлі-продажу спірної квартири, за яким ОСОБА_5, який представляв ОСОБА_9, продав, а ОСОБА_4 купив зазначену квартиру (а.с. 15-17 т. 1).

23 січня 2007 року ОСОБА_4 продав квартиру ОСОБА_7 (а.с. 53 т. 1).

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 травня 2007 року позов кредитної спілки "Простір" до ОСОБА_7 задоволено та звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 у місті Кіровограді (а.с. 190-191 т. 1).

21 серпня 2007 року кредитна спілка "Простір" продала спірну квартиру ОСОБА_6 (а.с. 43-44 т. 1).

Задовольняючи позов ОСОБА_3 і визнаючи недійсними договори купівлі-продажу спірної квартири від 22 листопада 2006 року, від 23 січня 2007 року та від 21 серпня 2007 року із застосуванням реституції, суд першої інстанції виходив із факту відсутності волевиявлення власника квартири ОСОБА_9 на відчуження квартири за договором від 22 листопада 2006 року, а відтак незаконності всіх наступних угод щодо відчуження цієї квартири.

Скасовуючи рішення суду в частині визнання недійсними угод від 23 січня 2007 року та від 21 серпня 2007 року із застосуванням наслідків їх недійсності й ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог, апеляційний суд виходив із невідповідності висновків суду першої інстанції в цій частині вимогам ст. 216 ЦК України та порушення судом норм ст. 11 ЦПК України щодо розгляду спору в межах заявленого позову.

Судові рішення в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 22 листопада 2006 року, укладеного від імені ОСОБА_9 ОСОБА_5 на підставі довіреності від 26 листопада 2006 року з ОСОБА_4, є законними та обґрунтованими, оскільки на день посвідчення довіреності й укладення угоди ОСОБА_9 не мав цивільної правоздатності, яка була припинена у зв’язку з його смертю – ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а відтак спірна квартира вибула з володіння власника за цією угодою поза його волею.

Що стосується рішення апеляційного суду в частині відмови ОСОБА_3 у задоволенні позову про визнання недійсними наступних договорів купівлі-продажу від 23 січня 2007 року та від 21 серпня 2007 року, то апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки позивач не є стороною зазначених договорів, то в обраний ним спосіб – шляхом визнання договорів недійсними із застосуванням реституції (ст. ст. 215, 216 ЦК України) – його право на спірну квартиру не підлягає захисту, а враховуючи те, що вимоги про витребування спірної квартири на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України від особи, у володінні якої перебуває ця квартира, ним не заявлено, то в силу положень ст. 11 ЦПК України суд у цьому випадку не має права вийти за межі заявлених позивачем вимог.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаного судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Крім того, ОСОБА_3 не позбавлений можливості заявити позов із підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України, до володільця спірної квартири.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 30 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.