820/5785/17 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб власників транспортних засобів - 09.10.2018 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року у справі №820/5785/17 за позовом ОСОБА_2 до Київської об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення до касаційного розгляду,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом до Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №4306-13 від 24.05.2016, визнання протиправним та скасування вимоги №375-17 від 12.01.2017.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення відповідача є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам законодавства, які регулюють спірні правовідносини, у зв'язку із чим порушують його права та законні інтереси.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2018, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким задоволено позовні вимоги. Скасовано податкове повідомлення-рішення №4306-13 від 24.06.2016 податкову вимогу №375-17 від 12.01.2017.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

6 Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Позивач є власником автомобіля марки BMW модель B (BMW 5 Series Sedan), 2012 року випуску, об'єм двигуна 4395 куб м.

24.05.2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №4306-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25 000,00 грн.

12.02.2017 року відповідачем прийнято податкову вимогу №375-17 про сплату позивачем податкового боргу за узгодженими правовими зобов'язаннями в сумі 24 998,07 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та вказує на неврахування судом апеляційної інстанції доводів контролюючого органу що інформація на сайті Мінекономрозвитку оновлюється щороку, у зв'язку з чим неможливо здійснити розрахунок середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів (в редакції постанови Кабінету міністрів України від 18.02.2016 року №66 (66-2016-п) ), коефіцієнт Г для автомобіля від 3 до 4 років - 45. Крім цього середньо ринкова вартість авто становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року - 1033500 грн, тому автомобіль позивача підпадає під дію статті 267 ПК України.

9. Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на помилковість розрахунку середньо ринкової вартості авто станом на рік.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (2755-17) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1 Підпункт 267.1.1 пункту 267.1 статті 267.

Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

10.2. Підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267.

Об'єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

10.3. Підпункт 267.3.1 пункту 267.3 статті 267.

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

10.4. Пункту 267.4 статті 267.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

10.5. Підпункт 267.5.1 пункту 267.5 статті 267.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

11. Закон України від 24.12.2015 № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (909-19) .

11.1. Пункт 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення".

Установити, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) .

12. Закон України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" (928-19) .

12.1. Стаття 8.

Установити у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1 378,00 гривень.

13. Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 (66-2016-п) .

Методика встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403 (403-2013-п) (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

13.3. Пункт 11.

Коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від строку експлуатації визначається як середнє значення співвідношення ціни автомобілів, що були у використанні, до ціни аналогічних нових автомобілів.

13.4. Пункт 12.

Коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів.

У разі коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.

13.5. Пункт 13.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

13.6. Пункт 14.

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

14. Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року № 403 (403-2013-п)

Середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою:Сср = Цн х (Г / 100) х (1 (Гк / 100), де Цн- ціна нового транспортного засобу в Україні; Г- коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк- коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Для визнання автомобіля об'єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється, виключно, Мінекономрозвитку.

16. Мінекономрозвитку розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

17. Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі наданої інформації Мінекономрозвитку про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році (автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року).

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

18. Підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація щодо транспортних засобів, які в силу підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування транспортним податком за 2016 рік.

У свою чергу, віднесення транспортного засобу до об'єктів оподаткування транспортним податком за 2016 рік обумовлено встановленням наявності двох обставин: використання легкового автомобіля з року випуску якого минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість такого автомобіля повинна становити понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, зважаючи на відсутність встановлення судами попередніх інстанцій вказаних обставин, які є визначальними для віднесення транспортного засобу до об'єкту оподаткування, впевнитись у наявності підстав у податкового органу для прийняття податкового повідомлення-рішення про нарахування позивачу транспортного податку за 2016 рік неможливо.

Крім того, наявний в матеріалах розрахунок середньоринкової вартості ТЗ позивача, який був взятий з веб-сайту Мінекономрозвитку не може бути достатнім та єдиним доказом протиправності прийнятого ДПІ податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, для встановлення фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій повинні були встановити належність транспортного засобу позивача до об'єктів оподаткування транспортним податком за 2016 рік шляхом встановлення року випуску автомобіля та його середньоринкової вартості на підставі інформації Мінекономрозвитку наданої контролюючому органу щодо транспортних засобів, які в силу підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування транспортним податком за 2016 рік.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

19. За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

19. Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

20. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

21. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

22. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

23. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

24. З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин які мають визначальне значення для правильного вирішення спору по суті, допустили порушення норм матеріального та процесуального права, а тому рішення судів ухваленні з порушенням положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, яка діяла на момент вчинення судом процесуальної дії) щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2018 у справі №820/5785/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.