Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вугледарі Донецької області (далі - Відділення) про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Донецької області від 2 квітня 2007 року,

У грудні 2006 року ОСОБА_6 пред’явив у суді позов до Відділення про відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що під час роботи на підприємствах вугільної промисловості він отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 9 листопада 2004 року йому вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності, а висновком МСЕК від 7 листопада 2006 року - 45% втрати професійної працездатності безстроково. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача 50 тис. грн. моральної шкоди.

Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 17 січня 2007 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з Відділення на користь ОСОБА_6 17 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 2 квітня 2007 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалене рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом (2453-17) .

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) .

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не має права на відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідно до п. 22 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", який набрав чинності з 1 січня 2007 року, з метою приведення окремих норм законів відповідно до цього Закону на 2007 рік зупинено дію абз. 4 ст. 1 (у частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей), підп. "е" п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (далі – Закон).

Проте погодитись із такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального й процесуального права.

Так, норми ст. ст. 1, 15, 21, 28, 34 Закону передбачають обов’язок Відділення відшкодувати моральну шкоду в разі настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 13 Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму, за обставин, зазначених у цьому Законі, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та(або) соціальних послуг.

Судом установлено, що позивач під час роботи на підприємствах вугільної промисловості отримав професійне захворювання – хронічний обструктивний бронхіт. Згідно з висновком МСЕК від 9 листопада 2004 року йому вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності та встановлена третю групу інвалідності на два роки. Висновком МСЕК від 7 листопада 2006 року ОСОБА_6 було встановлено 45% втрати професійної працездатності безстроково.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд не врахував, що страховий випадок із позивачем настав 9 листопада 2004 року, коли йому вперше було встановлено стійку втрату працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, і з цього часу в нього виникло право на відшкодування моральної шкоди, тобто до набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з’ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального закону.

Ураховуючи викладене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 2 квітня 2007 року скасувати, рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 17 січня 2007 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.