6-8081св10 Про стягнення заборгованості за договором підряду капітального будівництва - 19.01.2011 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РУС-ІНН" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "РУС-ІНН" про визнання договору підряду капітального будівництва розірваним й відшкодування збитків за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "РУС-ІНН" на рішення апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2010 року,

У березні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "РУС-ІНН" (далі – ТОВ "РУС-ІНН") звернулося до суду з указаним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог посилалося на те, що 28 лютого 2008 року уклало із ОСОБА_3 договір підряду капітального будівництва, згідно з яким за дорученням замовника та за ціною 1 120 595 грн. зобов’язалося відповідно до проектної документації й умов договору виконати проектні, будівельні, монтажні та інші роботи, що пов’язані з будівництвом індивідуального дерев’яного котеджу загальною площею 176 кв. м, що розташований АДРЕСА_1. 30 червня 2008 року сторони договору підписали акт виконаних робіт на суму 797 395 грн. Відповідно до умов договору ОСОБА_3 повинен був протягом п’яти робочих днів з дня його підписання оплатити виконані роботи, проте свої зобов’язання виконав частково, сплативши 50 тис. грн.

З урахуванням викладеного позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за договором у розмірі 1 191 582 грн. 70 коп. (відповідно до погодженого з ним курсу долара США), а також передбачену договором пеню в розмірі 0,5 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен повний тиждень, але не більше 5 % від суми, що становить 128 745 грн. 60 коп.

ОСОБА_3 у травні 2009 року пред’явив зустрічний позов, зазначаючи, що згідно з умовами договору підряду капітального будівництва він виконав свої зобов’язання, а саме: надав затверджену проектно-кошторисну документацію щодо будівництва, дозвіл на виконання будівельних робіт, сплатив передбачений договором аванс у розмірі 50 тис. грн. тощо. Проте ТОВ "РУС-ІНН" неналежно виконувало свої зобов’язання, оскільки не вимагало в нього передачі будівельного майданчика, оформленого належним чином, а розпочало будівництво на неогородженій земельній ділянці та самовільно без погодження з ним розпочало певні будівельні роботи, якість яких не відповідає вимогам проектної документації та зі значними недоліками, не надало йому документи, що засвідчують факт закінчення першого етапу будівництва.

З урахуванням викладеного та з посиланням на ст. ст. 651, 849, 852 ЦК України ОСОБА_3 просив визнати договір підряду капітального будівництва розірваним і стягнути з ТОВ "РУС-ІНН" 79 545 грн. завданих збитків.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 серпня 2009 року в задоволенні позову ТОВ "РУС-ІНН" відмовлено, а позов ОСОБА_3 задоволено частково: визнано недійсним договір підряду капітального будівництва від 28 лютого 2008 року та стягнуто з ТОВ "РУС-ІНН" на користь ОСОБА_3 79 545 грн. 62 коп.; розподілено судові витрати.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2010 року рішення місцевого суду скасовано частково. У задоволенні позову ОСОБА_3 у частині відшкодування збитків відмовлено, в іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "РУС-ІНН" просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, а позов ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи в межах її доводів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ураховуючи положення п. 2 розд. ХІІІ "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , справа розглядається за правилами ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, чинній до введення в дію Закону (2453-17) від 7 липня 2010 року.

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ "РУС-ІНН" та визнаючи недійсним договір підряду капітального будівництва, суд першої інстанції виходив із того, що підрядник свої зобов’язання щодо будівництва фундаментної частини будинку здійснював неналежним чином і з порушенням чинного законодавства та визначених строків, оскільки відсутні відповідні акти виконаних робіт, а тому немає підстав для стягнення із замовника заборгованості за договором.

Апеляційний суд погодився з такими висновками місцевого суду, проте скасовуючи рішення та відмовляючи в позові ОСОБА_3 про відшкодування збитків, посилався на те, що внесена замовником спірна сума була передоплатою за будівельні роботи, а не його майновими збитками, тому не підлягає повергненню, оскільки це не передбачено умовами договору та не відповідає положенням закону.

Проте повністю погодитись із такими висновком апеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Крім того, апеляційний суд має право залишити рішення місцевого суду без змін лише у разі, якщо таке рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до вимог ст. ст. 27, 31 ЦПК України правом визначити предмет і підставу позову, змінити їх наділений лише позивач.

Пред’являючи зустрічний позов (а.с. 34-37), ОСОБА_3 просив визнати договір підряду капітального будівництва розірваним із посиланням на ч. 2 ст. 852 ЦК України, яка передбачає можливість вимагати розірвання договору, а не встановлення факту, що договір є розірваним. Задовольняючи в цій частині його позов, місцевий суд також у порушення вимог ст. 11 ЦПК України визнав такий договір недійсним, хоча такі позовні вимоги не заявлялись, і взагалі не навів жодних підстав, передбачених цивільним законодавством для визнання його недійсним.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд не навів переконливих доказів, які б свідчили про те, що позивач довів суду наявність істотних відступів підрядником від умов договору підряду. Так, згідно з п. 1.1 договору замовник (ОСОБА_3) доручив підряднику виконання, крім будівельних і монтажних робіт, ще й виконання інших робіт, пов’язаних із будівництвом будинку. Тому загальне посилання на те, що підрядник без попереднього погодження із замовником на свій ризик здійснив певні будівельні роботи, є неконкретним та не узгоджується з умовами договору.

Крім того, згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору. У зв’язку із цим посилання суду на те, що акт здачі-приймання виконаних робіт від 30 червня 2008 року (а.с. 22) не є доказом виконання ТОВ "РУС-ІНН" договору, які відносяться до I та II етапів робіт, тому порушені строки будівництва, зроблене без аналізу умов договору. Зокрема, згідно з п. 1.5 договору початок і закінчення проектних, будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт визначається календарним графіком виконання робіт – додаток № 3, який є невід’ємною частиною договору, в якому зазначено, що такі роботи повинні бути здійснені в період березня-червня 2008 року (а.с. 7-17).

Отже, не визнавши акт виконаних робіт від 20 червня 2008 року на суму 797 395 грн. в якості доказу виконання підрядником умов договору, який підписаний ОСОБА_3 без жодних зауважень, що останнім не заперечується, суд не навів переконливих доводів його невизнання з посиланням на вимоги ст. ст. 58, 59, 212 ЦПК України та не врахував положення ч. 4 ст. 879 ЦК України, згідно з якою оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об’єкта (виконаних робіт), та не визначився з тим, чи не є це порушенням зобов’язання саме з боку замовника.

У порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України суд визнав як доведені фактичні обставини порушення підрядником – ТОВ "РУС-ІНН" - якості виконаного фундаменту, проте не зазначив, на яких доказах ці обставини ґрунтуються, беручи до уваги, що ОСОБА_3 підписав без зауважень акт здачі-приймання виконаних робіт, та положення ч. 1 ст. 853 ЦК України, згідно з якою, якщо замовник під час прийнятті робіт негайно не заявить підрядникові про допущені в роботі відступи від умов договору або інші недоліки, він втрачає право в подальшому посилатися на ці відступи або недоліки.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до невстановлення фактичних обставин та неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.