Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017р. (суддя - Охрімчук І.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про зобов'язання вчинити дії,

У жовтні 2017р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.11.2017р. позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 29.09.2017 №Г-13273/0-10845/6-17 в наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 8,00 га. з земель резерву та запасу розташованих за межами населених пунктів Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області з послідуючою передачею в оренду терміном на 49 років.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 04.09.2017р. у відповідності до вимог Земельного кодексу України (2768-14) та з урахуванням обставин, встановлених у даній справі.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.11.2017р., та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017р. відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу повернуто відповідачу.

Відповідач не погодився з ухвалою апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, звернувся з касаційною скрагою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017р., та продовжити йому строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що апеляційним судом не надано належної оцінки обставинам, з якими була пов'язана неможливість сплати судового збору за подання апеляційної скраги.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просив відмовити у її задоволенні, а ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017р. апеляційну скаргу відповідача залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам ч. 6 ст. 187 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.), в частині сплати судового збору; апелянту надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги до 28.11.2017р.

Відповідно до наявної в матеріалах справи розписки, копію ухвали суду від 14.11.2017р. про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем отримано 16.11.2017р.

На виконання вказаної ухвали відповідачем до суду надіслано клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017р. відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, та повернуто апеляційну скаргу особі, яка її подала, у зв'язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та повертаючи апеляційну скаргу відповідачу, апеляційний суд виходив з того, що зменшення розміру належних до оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, розстрочення чи відстрочення сплати таких, є виключно правом а не обов'язком суду. Крім того, обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутність у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстроченя від такої сплати. В свою чергу відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подану апеляційну скрагу.

З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки суду апеляційної інстанції не спростовують і є безпідставними, оскільки апеляційним судом встановлено, що апеляційна скарга не відповідає вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017р.), у строк встановлений судом недоліки відповідачем не усунуто, підстави для відстрочення сплати судового збору відсутні, а тому апеляційний суд обґрунтовано прийняв рішення про повернення апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області - залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.