22ц-7835/10 Про стягнення боргу за договором позики - 23.12.2010 Прийняття

Позивачка зазначала, що у вересні 2005 року між нею та ОСОБА_7 було укладено у простій письмовій формі договір позики, за яким останній отримав від неї 2000 доларів США, що еквівалентно 10 000 грн. та зобов’язався в строк до 01 січня 2006 року повернути борг. Але, у встановлений строк ОСОБА_7 борг не повернув, а ІНФОРМАЦІЯ_1 року він помер. Посилаючись на норму ст. 1231 ЦК України просила стягнути суму боргу з ОСОБА_4, як зі спадкоємиці.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 січня 2009 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучені повнолітні діти померлого – ОСОБА_5 та ОСОБА_6

В подальшому позивачка неодноразово уточнювала позовні вимоги та остаточно просила стягнути з відповідачів 15 400 грн. боргу, що еквівалентно 2000 доларів США.

Відповідачі позов не визнали заперечуючи проти існування зазначеного договору.

рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2010 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь позивачки 15 400 грн. боргу за договором позики, по 500 грн. з кожного витрат за правову допомогу та з кожного по 458 грн. 60 коп. витрат за проведення експертизи. Додатковим рішенням цього ж суду від 06 серпня 2010 року стягнуто з кожного відповідача на користь позивачки по 51 грн. 34 коп. судового збору та по 10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 просять вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. На думку апелянтів, рішення суду є незаконним, порушує їх права, інтереси та ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в межах її доводів підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що до спадкоємців переходить обов’язок відшкодувати майнову шкоду, яка була завдана спадкодавцем, а в зв’язку з тим, що останній не виконав зобов’язання за договором позики, повинна повернути борг.

Між тим, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи та суд неправильно застосував норму матеріального права, що у відповідності до п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Так, судом встановлено, що згідно договору позики від 08 вересня 2005 року, укладеного у простій письмовій формі, позивачка надала у борг ОСОБА_7 2000 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України на час розгляду справи в суді становить 15 400 грн., які він зобов’язався повернути до 01 січня 2006 року. Підписання цього договору саме ОСОБА_7, підтверджено висновком судово-почеркознавчої експертизи від 23 грудня 2009 року (а.с. 94-97).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер (а.с. 30, 42).

Згідно ст. ст. 1216, 1231 ЦК України спадкування є перехід прав та обов’язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб та також до спадкоємців переходить обов’язок відшкодувати майнову шкоду, яка була завдана спадкодавцем.

Частина 2 ст. 1281 ЦК України передбачає, що кредиторові спадкодавця слід протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачка була присутня на похованні ОСОБА_7, проживає поруч з відповідачами, але протягом 6 місяців не пред’являла до них вимоги по існуючому боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщини.

Як вбачається з листа третьої Миколаївської державної нотаріальної контори, після смерті ОСОБА_7 с заявами про відмову або прийняття спадщини ніхто із спадкоємців не звертався, спадкова справа не заводилась та свідоцтво про право на спадщину не видавалось (а.с. 25).

Довідкою комунального підприємства "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" підтверджується, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 нерухомого майна у власності не мають. У ОСОБА_5 наявна квартира АДРЕСА_1, але вона була ним придбана ще за життя його батька, а саме 12 червня 2003 року, та є особистою власністю ОСОБА_5

За змістом вищезазначених норм закону у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов’язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов’язки померлої особи (боржника) за загальними правилами переходять до іншої особи – її спадкоємця; таким чином відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов’язанням.

Згідно ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Статтею 1261 ЦК України до першої черги спадкоємців за законом віднесені діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народження після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У випадку прийняття спадщини після смерті спадкодавця, всі права та обов’язки останнього переходять до спадкоємців.

Між тим, матеріалами справи підтверджується, що відповідачі по справі спадщину після смерті ОСОБА_4 не одержували, спадкове майно відсутнє, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не є спадкоємцями померлого ОСОБА_7, а тому не можуть відповідати по його боргам.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити.

рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2010 року та додаткове рішення цього ж суду від 06 серпня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики відмовити.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України.