Справа № 22ц-8583/10 

Головуючий у 1-й інстанції Гаврасієнко В.О.

Категорія 16 

Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Вовненко Г.Ю.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Буренкової КО.,

при секретарі Єфіменко О.М.,

за участю:

- представника позивача ОСОБА_2,

- відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3, ОСОБА_4

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 жовтня 2010 року

за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" до

ОСОБА_3

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію

та зустрічним позовом

ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"

(далі – ВАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль")

про

визнання договору недійсним,

У 2007 році (далі – ВАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль")

звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4,ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію.

Позивач зазначав, що 1 листопада 2005 року з відповідачкою ОСОБА_4 був укладений договір про постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання. Зобов’язання по договору постачальником виконані і споживачам нарахована оплата за спожиту теплову енергію згідно тарифів, зазначених у п. 3 рішення виконкому Миколаївської міської ради від 4 листопада 2005 року № 2129 та п. 1 рішення того ж виконкому від 28 серпня 2006 року № 1619.

Однак, відповідачі не в повному обсязі проводили оплату таких послуг і станом на 11 травня 2007 року борг становить 964 грн.64 коп.

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 11 жовтня 2007 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Л.Б. у солідарному порядку на користь позивача 790 грн. 75 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію та судові витрати.

16 листопада 2007 року ОСОБА_4 звернулася до Заводського районного суду м. Миколаєва з заявою про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Підставою для перегляду рішення ОСОБА_4 зазначала те, що нею отримано особовий рахунок, який не було досліджено при розгляді справи по суті, де зазначено, що основним квартиронаймачем являється ОСОБА_3

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 травня 2008 року заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення в даній справі у зв'язку з нововиявленими обставинами задоволено.

Ухвалою цього ж суду від 19 травня 2009 року замінено належного відповідача по даній справі - ОСОБА_6.

19 лютого 2009 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з зустрічним позовом до ВАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" про визнання договору про постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання недійсним, так як укладений з порушенням вимог ст. 638 ЦК України, оскільки вказаний договір вони не підписували.

24 березня 2010 року обидва позови об’єднані в одне провадження.

Рішенням Заводського районного суду від 06 жовтня 2010 року позов ВАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача 964 грн.64 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи 30 грн., а всього 994 грн. 64 коп., стягнуто в дохід держави 51 грн. судового збору.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначає, що у рішенні суду не враховані обставини спору щодо відсутності договору на постачання теплової енергії, посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_4 з 2005 року, а ОСОБА_5 з 2006 року зареєстровані в цій квартирі, але проживають фактично за іншою адресою.

ВАТ "Миколаївська ТЕЦ" є постачальником теплової енергії.

На ім’я ОСОБА_3 було відкрито особовий рахунок, теплова енергія постачалась до належної йому квартири. Таким чином, між постачальником послуг та відповідачем існують договірні відносини, за якими перший постачав у квартиру позивача теплову енергію для опалення, а відповідач зобов’язаний оплатити отримані послуги.

За період 2005-2007 років позивачем надавалися послуги з теплопостачання для опалювання квартири, яку відповідач сплачував нерегулярно та не в повному обсязі, тому утворилась 964 грн.64 коп. заборгованості станом на 11 травня 2007 року. Розмір заборгованості відповідач не оспорює.

За таких обставин суд правильно прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим й підлягає задоволенню, що відповідає положенням ст. ст. 526, 530, 610 ЦК України та ст. 162 ЖК України, оскільки ОСОБА_3 як власник квартири зобов’язаний утримувати майно та сплачувати комунальні послуги.

Доводи апеляційної скарги про відсутність договірних відносин з позивачем є помилковими, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, встановленим судом.

До того ж, у відповідності до ст. 20 п. 3 ч.1 Закону України "Про житлово – комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір про надання житлово – комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Враховуючи викладене, суд правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач не проживав в квартирі в період, за який визначена заборгованість, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки законом не передбачено звільнення власника жилого приміщення від сплати за надання послуг з централізованого опалення з таких підстав. Пунктом 7 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (630-2005-п) (далі - Правила) передбачено право споживача на зменшення плати у разі тимчасової відсутності на підставі його письмової заяви та офіційного документу, що підтверджує його відсутність. Проте, в матеріалах справи відсутні дані, що відповідач звертався до ВАТ "Миколаївська ТЕЦ" з такою заявою.

Твердження відповідача про те, що теплова енергія до квартири не постачалась з посиланням на акт № 46 50 від 04 листопада 2008 року, складений майстром житлово – експлуатаційної установи, є також безпідставними.

Так, Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (z1478-05) (далі - Порядок) установлено, що для вирішення питання відключення споживача від мережі централізованого опалення він повинен звернутися до міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мережі (далі - Комісія) з відповідною письмовою заявою.

Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення.

Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією. По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з дотриманням передбаченого законом порядку за дозволом на таке відключення квартири від мережі централізованого опалення не звертався.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованості висновків суду та не призвели до неправильного вирішення спору, а тому підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 жовтня 2010 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.