Справа № 22ц–15342/10 

Головуючий в 1-ій інстанції – Ткаченко Н.В.

Категорія-27 Доповідач - Волошин М.П.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Басуєвої Т.А.

суддів - Волошина М.П., Демченко Е.Л.

при секретарі - Качур Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус" про стягнення заборгованості, –

У вересні 2009 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду із позовом та просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 240 041,14 дол. США за кредитним договором № KIVPGA0000091п від 18 серпня 2006 року та судові витрати.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2010 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на їх користь суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 839 435 грн. 26 коп. та судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі, обґрунтовуючи свої заперечення проти рішення тим, що суд при ухваленні рішення порушив норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № KIVPGA0000091п від 18 серпня 2006 року про надання кредиту, відповідно до якого позивач надав останньому кредит у загальному розмірі 213 032 дол. США в обмін на зобов’язання по поверненню кредиту, сплати відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18 серпня 2010 року.

В забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором № KIVPGA0000091п від 18 серпня 2006 року було укладено договір поруки з ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" № 467 від 12 січня 2009 року на виконання обов’язків за кредитним договором у розмірі 200 грн.

ОСОБА_2 належним чином не виконував своїх обов’язків за кредитним договором, у зв’язку з чим у нього станом на 24 липня 2009 року виникла заборгованість в розмірі 1 839 435 грн. 26 коп., що еквівалентно 240 041 дол. США.

Задовольняючи позов ПАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що відповідачем порушено свої зобов’язання за кредитним договором № KIVPGA0000091п від 18 серпня 2006 року у зв’язку з чим, вимоги про стягнення заборгованості за вказаним договором обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України – за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача у зв’язку з невиконанням кредитних зобов’язань перед позивачем виникла заборгованість в сумі 1 839 435 грн. 26 коп. і дана сума повинна бути стягнута з ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції не врахував положення Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) про недопустимість включення до договору несправедливих умов щодо встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі не виконання ним зобов’язань за договором, не можна прийняти до уваги, оскільки кредитний договір укладений між сторонами і на підставі якого відповідач повинен сплати кошти позивачу, є чинним, підписаний обома сторонами, в тому числі відповідачем. На момент його укладення відповідач був згодний з усіма його умовами і не оскаржував його. Стосовно порушення позивачем вимог норм Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , то застосування вказаного Закону до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Також не можуть бути задоволенні доводи апеляційної скарги, відносно того, що суд першої інстанції ухвалюючи заочне рішення порушив процесуальні права відповідача, оскільки позбавив його можливості надати свої заперечення стосовно заявленого позову.

Статтею 232 ЦПК України передбачено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже головними умовами для скасування заочного рішення є поважність причини не з’явлення відповідача в судове засідання і докази на які посилається відповідач мають істотне значення для правильного вирішення спору. Наявність одночасно цих двох умов дає підстави для скасування заочного рішення суду.

Розглядаючи заяву про перегляд заочного рішення суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що істотних доказів які мають значення для вирішення справи відповідачем не надано. Не надані такі докази і в суд апеляційної інстанції.

У зв’язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для зміни чи скасування рішення суду і тому згідно ст. 308 ЦПК України його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, –

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2010 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.