Про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - 20.12.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Закритого акціонерного товариства "Сакський завод будівельних матеріалів", третя особа - директор ЗАТ "Сакський завод будівельних матеріалів" ОСОБА_7, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами Закритого акціонерного товариства "Сакський завод будівельних матеріалів" на рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 29 вересня 2010 року та ухвалу Сакського міськрайонного суду АР Крим від 01 жовтня 2010 року,

11.12.2009 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, уточнивши свої вимоги під час розгляду справи, звернулись з позовом до ЗАТ "Сакський завод будівельних матеріалів" про визнання незаконними та скасування наказів № 194 від 31.08.2009 року, № 198 від 1.09.2009 року, № 260 від 20.11.2009 року, якими було зменшено розміри посадових окладів; здійснено переведення працівника на іншу роботу без його згоди; зайняті ними посади скорочені. Позивачі також просили поновити їх на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодувати моральну шкоду (а.с. 1,20)..

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_6 без її згоди була переміщена на іншу посаду, внаслідок чого змінилися істотні умови праці. Видання наказу № 194 не було обмовлено змінами організації виробництва та праці. Наказом № 98 позивачам безмотивовано та безпідставно було зменшено розміри посадових окладів. Наказом від 23.01.2010 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 звільнено у зв’язку із скороченням штату та чисельності працівників . При цьому, скорочення відбулося тільки відносно зайнятих ними посад; не були враховані їх переваги на залишенні на роботі як працівників з більш тривалим стажем, високою кваліфікацією. Внаслідок звільнення, їх сім’я залишилася без коштів для існування.

рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 29 вересня 2010 року позов ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволено у повному обсязі. Визнано незаконним та скасовано пункт 2 наказу № 194 від 31 серпня 2009 року директора ЗАТ "Сакський завод будівельних матеріалів" ОСОБА_7 про зобов’язання комірника гірського цеха Закритого акціонерного товариства "Сакський завод будівельних матеріалів" ОСОБА_6 приступити до обов’язків комірника центрального складу Закритого акціонерного товариства "Сакський завод будівельних матеріалів" Визнано незаконним та скасовано наказ № 198 від 01 вересня 2009 року директора ЗАТ "Сакський завод будівельних матеріалів" ОСОБА_7 про встановлення з 01 листопада 2009 року щомісячних посадових окладів заступнику директора з виробництва та реалізації каміння стінного ОСОБА_5 у розмірі 650 грн. та комірнику ОСОБА_6 у розмірі 650 грн. Визнано незаконним та скасовано наказ № 260 від 20 листопада 2010 року директора ЗАТ "Сакський завод будівельних матеріалів" ОСОБА_7 про скорочення двох штатних одиниць та виключення із штатного розкладу посади заступника директора з виробництва та реалізації та комірника ОСОБА_6. Поновлено на роботі ОСОБА_5 на посаді заступника директора з виробництва та реалізації каміння стінного закритого акціонерного товариства "Сакський завод будівельних матеріалів" та ОСОБА_6 на посаді комірника гірського цеха Закритого акціонерного товариства "Сакський завод будівельних матеріалів". Стягнено на користь ОСОБА_5 з Закритого акціонерного товариства "Сакський завод будівельних матеріалів" середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 9198 грн. 06 коп. з відрахуванням податків та інших обов’язкових платежів та 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього 19198 грн. 06 коп. Стягнено на користь ОСОБА_6 з Закритого акціонерного товариства "Сакський завод будівельних матеріалів" середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 9198 грн. 06 коп. з відрахуванням податків та інших обов’язкових платежів та 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього 19198 грн. 06 коп. Стягнено з Закритого акціонерного товариства "Сакський завод будівельних матеріалів" у дохід держави судовий збір у сумі 392 грн. 46 коп. та 120 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

Державний виконавець ВДВС СМРУЮ звернувся до суду з заявою про роз’яснення рішення суду в частині того, яка саме посадова особа ЗАТ "Сакський ЗБМ" повинна вчинити дії по поновленню на роботі ОСОБА_6, ОСОБА_5

Ухвалами суду від 1.10.2010 року заяви державного виконавця ВДВС Сакського міськрайонного управління юстиції про роз’яснення рішення суду задоволено. Роз’яснено, що при виконанні рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 29 вересня 2010 року в частині поновленні на роботі ОСОБА_6, ОСОБА_5 державний виконавець, у порядку та спосіб, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , має право зобов’язати вчинити дії, необхідні для поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, директора Закритого акціонерного товариства "Сакський завод будівельних матеріалів", а в разі його відсутності – іншу особу, яка виконує обов’язки директора Закритого акціонерного товариства "Сакський завод будівельних матеріалів" та уповноважена звільняти з роботи та приймати на роботу (а.с. 157, 168).

В апеляційній скарзі на рішення суду ЗАТ "Сакський завод будівельних матеріалів" просить його скасувати як незаконне та необгрунтовне. Посилається на те, що переміщення ОСОБА_6. на іншу роботу, зменшення позивачам посадових окладів та наступне їх звільнення за скороченням чисельності та штату працівників обумовлено змінами в організації виробництва і праці, оскільки втричі зменшився обсяг виробництва та реалізації продукції, не має достатнього обсягу робіт для забезпечення виконання позивачами трудових функцій. Підприємством була дотримана процедура попередження працівників про зміну умов праці. Звільнення з роботи було здійснено у відповідності до вимог закону.

ЗАТ "Сакський завод будівельних матеріалів" також просить скасувати ухвалу суду про роз’яснення рішення в частині поновлення ОСОБА_5 на роботі, оскільки не були повідомлені про час та місце судового засідання.

Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши осіб, що з’явились до суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга на рішення суду частково обґрунтована, а апеляційна скарга на ухвалу – задоволенню не підлягає.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що власник не надав доказів того, що переміщення ОСОБА_6, зниження їй та ОСОБА_5 заробітної плати, скорочення штату працівників відбулося у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці. Неправомірними діями відповідача порушені конституційні права позивачів на труд та на достатній життєвий рівень, який забезпечується оплатою праці.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду обґрунтований лише частково.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 працював заступником директора по виробництву та реалізації каменю ЗАТ "Сакський ЗБМ" з 1.01.2007 року; 23.01.2010 року звільнений з підстав п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 24).

ОСОБА_6 23.09.2004 року прийнята на роботу в гірський цех комірником, з 1.09.2009 року займає посаду комірника центрального складу транспортного цеху; 23.01.2010 року звільнена у зв’язку зі скороченням чисельності та штату працівників по п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.27).

Незважаючи на те, що кожний із позивачів знаходиться в трудових правовідносинах з ЗАТ "СЗБМ" на підставі окремо укладеного трудового договору, суд розглянув позов обох позивачів про скасування наказів власника та про поновлення на роботі в одному провадженні.

Матеріалами справи підтверджується, що наказом № 194 від 31 .08.2009 року ОСОБА_6 була зобов’язана з 7.09.2009 року приступити до виконання обов’язків комірника центрального складу транспортного цеху. При цьому оплата труда буде відбуватися відповідно до штатного розпису. Цим же наказом на посаду комірника гірського цеху з посади комірника центрального складу переведена ОСОБА_8.(а.с.7).

ОСОБА_6 ознайомлена з наказом 11.09.2009 року.

ОСОБА_6 в засіданні апеляційного суду пояснила, що згоду на переведення не давала та в трьохмісячний строк, а саме 11.12.2009 року, оскаржила в судовому порядку даний наказ.

Згідно зі ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

В засіданні апеляційного суду представник ЗАТ "Сакський ЗБМ" підтвердив пояснення ОСОБА_6 про те, що посадовий оклад комірника центрального складу менший ніж посадовий оклад комірника гірського цеху; ці склади знаходяться в різних населених пунктах: гірський цех - в с. Научне Сакського району, Центральний склад– в с. Кур’єрне Сакського району.

Згідно зі ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

У зв’язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці – систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших – працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Переміщення працівника може відбуватися лише в межах умов трудового договору. Переміщення не може бути немотивованим, не обумовленим інтересами виробництва ( пункт 31 Постанови Пленума ВСУ № 9 від 6.11.1992 (v0009700-92) р).

З матеріалів справи вбачається і не заперечується представником ЗАТ "Сакський ЗБМ", що комірник гірського цеху ОСОБА_6 наказом від № 194 від 31.08.2009 була зобов’язана виконувати обов’язки комірника центрального складу, де згідно зі штатним розписом посадовий оклад нижче. Окрім цього, центральний склад знаходиться в іншому населеному пункті, на відстані близько 7 кілометрів від гірського цеху.

Оскільки змінено істотні умови праці, як то - розмір оплати труда та місцезнаходження роботи, оспорюваний наказ є наказом про переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, а не переміщенням робітника на тому ж підприємстві у межах посади, обумовленої трудовим договором.

Переведення працівника на іншу роботу допускається тільки за його згодою.

Наказом №198 від 1.09.2009 року комірнику ОСОБА_6 в зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці встановлено з 1.11.2009 року посадовий оклад у розмірі 650 грн. З цим наказом вона ознайомлена 11.09.2009 року ( а.с. 8).

Наказом № 258 від 11.11.2009 року оклад комірника транспортного цеху встановлено 744 грн. ( а.с. 85).

За змістом роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, які викладені в пункті 10 постанови від 6.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) , зміна істотних умов праці ( до яких відноситься оплата труда) при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, може бути викликана змінами в організації виробництва і праці, наприклад – раціоналізацією робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо.

Окрім цього, Пленум Верховного Суду України (v0009700-92) в пункті 31 вказаної постанови зазначив, що згідно з ч.3 ст. 32 КЗпП України в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв’язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов’язку поновити працівникові попередні умови праці.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_6, відповідач зазначив, що її переміщення на іншу посаду - комірника центрального складу, та зменшення на цій посаді окладу комірника до 650 гр. було обумовлено зміною в організації виробництва і праці.

Між тим, доказів на підтвердження змін в організації виробництва і праці, внаслідок чого виникла необхідність зміни істотних умов праці ОСОБА_6, не надано.

Посилання відповідача на зменшення обсягу виробництва, знаходження багатьох працівників у відпустках без збереження заробітної плати само по собі не свідчить про проведення змін в організації виробництва і праці, а вказує лише на певний фінансовий та майновий стан підприємства. Відповідач не довів, що внаслідок зазначених обставин, тобто відсутністю достатнього обсягу виробництва, зменшення прибутку підприємства та таке інше, відбулися зміни в організації праці. Більш того, представник відповідача пояснив в засіданні апеляційного суду, що посадовий оклад було зменшено тільки двом працівникам заводу – ОСОБА_5, та ОСОБА_6; посадовий оклад та трудові функції ОСОБА_8, яка була переведена на посаду комірника гірського цеху замість ОСОБА_6, не змінено; кількість комірників на час зменшення посадового окладу ОСОБА_6 не змінювалось; інші організаційні зміни не відбувалися. Прямої залежності розміру оплати труда від обсягів виробництва в даному випадку не вбачається, оскільки ОСОБА_6 не працює по відрядній системі оплати труда.

Власник має право змінити розмір оплати праці, інші істотні умови труда, без згоди працівника тільки при змінах в організації виробництва і праці.

За таких умов, колегія суддів вважає, що переведення ОСОБА_6 на іншу роботу - комірником центрального складу; зменшення її окладу на посаді комірника центрального складу, не було обумовлено змінами в організації виробництва та праці, відбувалося без згоди працівника та з порушенням тих істотних умов праці, які були встановлені при укладенні трудового договору.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Що стосується вимог про поновлення на роботі, то з матеріалів справи вбачається, що наказом № 260 від 20.11.2009 року у зв’язку із зменшенням об’єму виробництва та реалізації продукції з 23.01.2010 року скорочено дві штатні одиниці – заступник директора по виробництву та реалізації каменя стінового та комірник ( а.с. 67).

Згідно з наказом № 262 від 23.11.2009 року у зв’язку зі скороченням штату працівників підприємства, з 23.01.2010 року підлягають звільненню заступник директора по виробництву та реалізації каменю стінового ОСОБА_5, комірник ОСОБА_6.(а.с. 65).

23.11.2009 року ОСОБА_6, ОСОБА_5 були попереджені про скорочення штату працівників та про розірвання з ними трудового договору з 23.01.2010 року з підстав п. 1 ст. 40 КЗпП України ( а.с. 10).

На підставі звернення директора ЗАТ "Сакський ЗБМ" профком 23.12.2010 р дав згоду на звільнення ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за скороченням штату та чисельності працівників (а.с. 70).

Наказом № 11-к від 23.01.2010 комірник ОСОБА_6 звільнена з 23.01.2010 року з підстав п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України ( а.с. 136).

ОСОБА_6 вважає звільнення незаконним, оскільки вона була переведена на посаду комірника центрального складу без її згоди, не враховувалися обставини, які дають їй перевагу на залишення на роботі при вивільненні працівників, відповідно до положень статті 42 КЗпП України.

Такі доводи є обґрунтованими.

ОСОБА_6 була переведена на посаду комірника центрального складу з порушенням трудового законодавства безпосередньо перед прийманням власником рішення про скорочення зазначеної посади.

Згідно зі ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації перевага в залишенні на роботі, поміж іншим, надається особам, в сім’ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Із протоколу засідання профкому від 23.12.2009 року, із пояснень представника відповідача в засіданні апеляційного суду вбачається, що питання наявності у ОСОБА_6 переважного права на залишення на роботі, порівняно з комірниками інших складів (цехів) – структурних підрозділів підприємства, не обговорювалось.

Окрім цього, згідно зі штатним розписом робітників транспортного цеху, де знаходиться центральний склад, станом на 01.02.2010 року залишена одиниця комірника.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги, що оскільки було звільнено ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які є подружжям, власник повинен був при звільненні перевірити наявність обставин, передбачених ч.1 п.2 ч.2 ст. 42 КЗпП України.

Згідно з ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи наведене, ОСОБА_6 правильно судовим рішенням поновлена на роботі.

Наказом № 11-к від 23.01.2010 ОСОБА_5 звільнений з посади заступника директора по виробництву та реалізації каменю стінового з підстав п. 1 ст. 40 КЗпП України ( а.с. 136).

Дійсність проведення скорочення цієї посади підтверджується наказом № 260 від 20.11.2009 року, штатним розписом, згідно з яким з 24.01.2009 року в штатному розпису посад керівників, спеціальність та службовців ЗАТ "СЗБМ" відсутня посада заступника директора по виробництву та реалізації каменю стінного (а.с. 206 ).

Суд не вправі обговорювати питання щодо підстав або доцільності скорочення чисельності або штату працівників.

Згода профкому на звільнення ОСОБА_5 власником була отримана (а.с.70). Строк попередження про наступне звільнення дотримано( а.с. 9). Даних про наявність вакантних посад на підприємстві не встановлено (а.с. 63).

Переважне право на залишення на роботі позивачем не доведено. В засіданні апеляційного суду він підтвердив, що на підприємстві передбачалася одна штатна одиниця заступника директора по виробництву та реалізації каменю стінового. Питання про доцільність скорочення штату працівників, або перестановки працівників різної кваліфікації при здійсненні скорочення штату судом не обговорюється, оскільки це є виключне право власника.

В межах заявлених позовних вимог, підстав для поновлення на роботі ОСОБА_5 не вбачається.

Що стосується оскарження ОСОБА_5 наказу № 198 від 1.09.2009 року про зменшення посадового окладу заступника директора по виробництву та реалізації каменю стінового, то колегія суддів вважає заявлені вимоги обґрунтованими. Відповідач не довів, що зменшення посадового окладу відбулося у зв’язку із зміною організації виробництва та праці.

Наказ № 260 від 20.11.2009 року, згідно з яким у зв’язку із зменшенням об’єму виробництва та реалізації продукції з 23.01.2010 року, скорочено штатні одиниці - заступника директора по виробництву та реалізації каменя стінового та комірника, не може бути визнаний незаконним, оскільки ним безпосередньо права та інтереси позивачів не зачіпаються; звільнення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відбувалося на підставі наказу № 11-к від 23.01.2010 року. Шляхом видання наказу № 260 власником реалізовувалось нормативне закріплене за ним право на скорочення штату та чисельності працівників ( а.с. 67).

Вимоги про визнання незаконним наказу № 11-к від 23.01.2010 року у встановленому ст. 118 ЦПК України порядку не заявлялись. У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу.

При вирішенні спору в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості зазначених вимог та їх доведеності; вважав справедливою та розумною компенсацію заподіяної моральної шкоди у розмірі 10000 грн., кожному із позивачів.

Але, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна в повному обсязі.

Відповідно до роз’яснень, даних Пленумом Верховного Суду України у пункті 13 постанови № 4 від 31 березня 1995 року (v0004700-95) зі змінами та доповненнями від 25 травня 2001 року № 3 "Про судову практику в справах про відшкодування морально/немайнової/ шкоди" судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що порушення трудових прав позивачів причинило їм певні душевні страждання.

Разом з тим, відшкодовуючи кожному із позивачів по 10 000 грн., суд першої інстанції не прийняв до уваги, що ніяких істотних негативних наслідків для позивачів не настало, вони отримали у зв’язку із звільненням компенсаційні виплати. Підприємство знаходиться у незадовільному економічному та фінансовому стані: працівники знаходяться у відпустках без збереження заробітної плати у зв’язку з відсутністю обсягу робіт; знижено рівень виробництва, прибутку підприємства.

Колегія суддів вважає за необхідне застосувати норми Конвенції про захист прав людини та основних свобод (995_004) /далі Конвенція/, а також рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Тома проти Люксембурга" /2001/, яке розкриває поняття справедливості сатисфакції /ст. 41 Конституції/.

Враховуючи, що Конвенція (995_004) є частиною національного законодавства, а відповідне рішення є прецендентним, тому можливо посилання на дане рішення як на джерело права.

Зокрема, у вищезазначеному рішенні "Тома проти Люксембурга"/2001/ при визначені розміру моральної /немайнової/ шкоди Європейський Суд використав принцип, по якому сам факт визнання порушеного права являється достатнім для справедливої сатисфакції.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції визнав факт порушення прав позивачів та в судовому порядку порушені права було поновлено, колегія суддів вважає, що це є достатньою сатисфакцією перенесених позивачами моральних страждань. Відшкодування моральної шкоди у грошовому виразі є тільки однією із передбачених цивільним правом форм відшкодування.

З урахуванням наведеного, в позові про стягнення грошової суми у відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити.

Ухвалою суду від 1.10.2010 року роз’яснено рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_5.

Згідно з частинами 1, 3 статті 221 ЦПК України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Заява про роз'яснення рішення суду розглядається протягом десяти днів. Неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду.

Відповідач заперечує, що повідомлявся про розгляд заяви державного виконавця про роз’яснення судового рішення.

Доводи щодо неправильності по суті роз’яснення рішення суду, відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що порушення процесуального порядку розгляду зазначеного питання не призвело до незаконного та необґрунтованого прийнятого судового рішення.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

Що стосується рішення суду, то воно підлягає частковому скасуванню з постановленням нового рішення.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу ЗАТ "Сакський завод будівельних матеріалів" на рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 29 вересня 2010 року задовольнити частково.

рішення Сакського міськрайонного суду від 29 вересня 2010 року скасувати в частині: визнання незаконним та скасування наказу № 260 від 20.11.2009 року директора ЗАТ "Сакський ЗБМ" ОСОБА_7 про скорочення двох штатних одиниць та виключення із штатного розкладу посади заступника директора з виробництва та реалізації каміння стінного та посади комірника; визнання незаконним та скасування наказу № 11-к від 23 січня 2010 року директора ЗАТ "Сакський ЗБМ" ОСОБА_7 в частині звільнення з роботи ОСОБА_5 ; поновлення на роботі ОСОБА_5 на посаді заступника директора з виробництва та реалізації каміння стінного ЗАТ "Сакський завод будівельних матеріалів"; стягнення на користь ОСОБА_5 з ЗАТ "Сакський ЗБМ" середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у сумі 9198 грн. 06 коп. з відрахуванням податків та інших обов’язкових платежів та 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього 19 198 грн. 06 коп.; стягнення на користь ОСОБА_6 з ЗАТ "Сакський завод будівельних матеріалів" 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього 19198 грн. 06 коп.; та в цій частині постановити нове рішення про відмову ОСОБА_5, ОСОБА_6 в позові.

Головуючого, судді	Ісаєва Г.А.
Суддів	Підлісної І.А., Белинчук Т.Г.
При секретарі	Урденко Г.В.