22-7243/10 Про поділ спільного майна подружжя - 13.12.2010 Прийняття

за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа – ОСОБА_7, ОСОБА_8, ЗАТ "ОТП Банк", АКІБ"УкрСіббанк" про визнання права особистої приватної власності на квартиру, визнання квартири спільною сумісною власністю, визнання права особистої приватної власності на майно, визнання права власності на Ѕ частину квартири, визнання права особистої приватної власності на автомобіль, поділ спільного майна подружжя, стягнення різниці вартості Ѕ частини квартири визнання права власності на квартиру, стягнення судових витрат,

У липні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя.

В позові зазначав, що з 03.10.1998 року він перебував у шлюбі з відповідачкою.

ОСОБА_3 вказував, що за час шлюбу вони придбали: двокімнатну квартиру АДРЕСА_4; у 2006 році однокімнатну квартиру АДРЕСА_1; автомобіль "Хюндай Акцент", державний номерний знак НОМЕР_1; автомобіль "Мітцубіші Спейс Стар" державний номерний знак НОМЕР_2; кухонний гарнітур; холодильник "Індезіт"; телевізор "Вест", комод; три картини; спальний гарнітур; м"який куток; телевізор "Самсунг"; пральну машину "Зануссі"; пилосос; телефон- факс "Панасонік", а всього майна на суму 537 400 грн.

05.06.2009 року вони розлучилися, але угоди про поділ спільного майна не досягли.

В ході судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та остаточно просив виділити йому: однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 автомобіль "Мітцубіші Спейс Стар" державний номерний знак НОМЕР_2; кухонний гарнітур; холодильник "Індезіт"; телевізор "Вест", комод; три картини, а всього майна на суму 141 200 грн.

Відповідачці ОСОБА_5 виділити: двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 автомобіль "Хюндай Акцент", державний номерний знак НОМЕР_1; спальний гарнітур; м’який куток; телевізор "Самсунг"; пральну машину "Зануссі"; пилосос; телефон - факс "Панасонік", а всього майна на суму 396 200 грн.

Також вважав, що сума різниці вартості майна у розмірі 127 500 грн. має бути компенсована йому відповідачкою.

У листопаді 2009 року ОСОБА_5 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3, треті особа – ОСОБА_7, ОСОБА_8, ЗАТ "ОТП Банк", АКІБ "УкрСіббанк".

В позові зазначала, що шлюбні відносини та ведення спільного господарства між нею та ОСОБА_3 припинилися з червня 2005 року, тому вважає, що майно придбане ними після припинення шлюбних відносин є її особистою приватною власністю.

До майна, яке є спільною власністю її та відповідача відносить квартиру АДРЕСА_9 вартістю 457240грн., автомобіль марки "Мітцубіші Спейс Стар", 2004 року випуску, сірого кольору, тип ТЗ - легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_3, номери агрегатів: НОМЕР_6 вартістю 98340 грн., спальний гарнітур вартістю 12000 грн., м'який куток, вартістю 8000 грн., пральну машину "Зануссі", вартістю 3000 грн., пилосос, вартістю 2000 грн., кухонний гарнітур вартістю 5000 грн., холодильник "Індезіт" вартістю 1700 грн., телевізор "Вест" вартістю 4000 грн., на загальну суму 579 140 грн.

Позивачка за зустрічним позовом вважає, що частини сторін у спірному майні є рівними, отже, кожній стороні має належати 1/2 частина майна, що у грошовому еквіваленті складає 289570грн. кожному.

Далі ОСОБА_5 вказує, що відповідачем безпідставно включено до спільної сумісної власності автомобіль марки HYUNDAI Ассеnt, 2008 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_4, державний номер НОМЕР_1, оскільки автомобіль був придбаний нею після припинення фактичних шлюбних відносин за власні кошти.

ОСОБА_5 посилається на ті обставини, що квартира АДРЕСА_3, вона придбала 06.07.2006 року, тобто після припинення фактичних шлюбних відносин за власні кошти. Ці кошти вона отримала від продажу спадщини її сина, ОСОБА_8, а також отримавши кредит.

ОСОБА_5 заявила власні вимоги щодо квартири АДРЕСА_4, зазначивши, що вона була придбана 02.06.2005 року після припинення фактичних шлюбних відносин за власні кошти.

Гроші на вказану квартиру вона отримала від продажу квартири АДРЕСА_5, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим 01.06.2005 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нечипуренко Г.Ф., яку у свою чергу вона 24.03.2000р. отримала в дар від свого батька ОСОБА_11, що було оформлено договором купівлі-продажу, тому що вона загубила свідоцтво про народження. Гроші за квартиру не передавалися. Вважає, що вказаний договір купівлі-продажу є удаваним правочином, тому, що під ним прихований договір дарування, який вчинений її батьком. Заявила відповідні позовні вимоги.

Різницю між вартістю квартири АДРЕСА_5 і квартири АДРЕСА_4 частково платив її батько за рахунок грошей отриманих через Український національний фонд "Взаєморозуміння та примирення" при Кабінеті Міністрів України за роботу в воєнні роки у Німеччині, а частково вона.

Про оспорювання її права на вказану квартиру ОСОБА_3 вона дізналася у серпні 2009 року після отримання поданої 17.07.2009 року ним позовної заяви. За цієї обставини вважає, що строк позовної давності нею не пропущений.

Крім того вказує, що відповідачем безпідставно включено до спільної власності: телевізор "Самсунг", який вона придбала 16.12. 2007 року, комод "Леді-Ді", вона придбала 16.10.2005 року, тобто після припинення шлюбних відносин.

Просила визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5, посвідчений 24.03. 2000 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Андреєвою В.М. удаваним правочином в зв’язку з чим визнати дійсним правочин дарування вказаної квартири на її користь ОСОБА_11

Просила суд про визнання за нею права особистої приватної власності на квартири АДРЕСА_8 / Лермонтова у АДРЕСА_4

Просила визнати квартиру АДРЕСА_9, яку ОСОБА_3 не включив до списку спільного майна, спільною сумісною власністю подружжя і визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири. Підставою зазначала ті обставини, що квартира куплена під час шлюбу 08.08.2001р. за спільні кошти подружжя.

Просила визнати за нею право особистої приватної власності на автомобіль марки "Хюндай Акцент", 2008 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_5, державний номерний знак НОМЕР_1, телевізор "Самсунг", вартістю 5796 грн. 10 коп., комод "Леді – Ді", вартістю 1872 грн.

Просила поділити майно, що належить їй та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, виділивши їй 1/2 частину квартири АДРЕСА_9, вартістю 228620 грн. і визнати за нею право власності на дану частину. Просила при поділі сумісного майна виділити їй спальний гарнітур вартістю 12000 грн.; м'який куток, вартістю 8000 грн.; пилосос, вартістю 2000 грн.; пральну машину "Зануссі", вартістю 3000 грн., а всього майна на суму 482240 гривень та визнати за нею право власності на вказане майно.

Просила при поділі спільного майна виділити ОСОБА_3 і визнати за ним право особистої приватної власності автомобіль марки "Мітцубіші Спейс Стар", 2004 року випуску, сірого кольору, тип ТЗ - легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_3, номери агрегатів: НОМЕР_6, вартістю 84000 грн.; кухонний гарнітур вартістю 5000 грн.; холодильник "Індезіт", вартістю 1700 грн.; телевізор "Вест", вартістю 4000 грн.; картини: "Березова роща", Саванна", "Акваріум" вартістю 1000 грн.; телефон-факс "Панасонік", вартістю 1200 грн., а всього майна на суму 96900 гривень.

ОСОБА_5 просила різницю вартості у частці майна у сумі 192670 грн. стягнути з неї на користь ОСОБА_3

Просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь сплачений судовий збір у сумі 1700 грн. і 120 грн. витрат на ІТЗ.

рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про розподіл майна подружжя задоволено частково.

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 задоволені у повному обсязі.

Визнано за ОСОБА_5 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_8 / Лермонтова у м. Запоріжжі.

Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5, посвідчений 24.03. 2000 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Андреєвою В.М. удаваним правочином. Визнано правочин дарування квартири АДРЕСА_5, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_11 дійсним.

Визнано за ОСОБА_5 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_4

Визнано квартиру АДРЕСА_9 спільною сумісною власністю ОСОБА_5 і ОСОБА_3.

Визнано за ОСОБА_5 право особистої приватної власності на телевізор "Самсунг", вартістю 5796 грн. 10 коп., на комод "Леді – Ді", вартістю 1872 грн.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_9.

Визнано за ОСОБА_5 право особистої приватної власності на автомобіль марки "Хюндай Акцент", 2008 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_5, державний номерний знак НОМЕР_1.

Поділено майно, що належить ОСОБА_3 і ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності, виділено:

- ОСОБА_5 1/2 частину квартири АДРЕСА_9, вартістю 228620 грн.;

- визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_9;

- спальний гарнітур вартістю 12000 грн; м'який куток, вартістю 8000 грн.; пилосос, вартістю 2000 грн; пральну машину "Зануссі", вартістю 3000 грн, а всього майна на суму: 482240 гривень та визнати за ОСОБА_5 право власності на вказане майно.

Виділено ОСОБА_3 та визнано за ним право особистої приватної власності на таке майно:

- Автомобіль марки "Мітцубіші Спейс Стар", 2004 року випуску, сірого кольору, тип ТЗ - легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_3, номери агрегатів: НОМЕР_6, вартістю 84000 грн.; кухонний гарнітур вартістю 5000 грн.; холодильник "Індезіт", вартістю 1700 грн.; телевізор "Вест", вартістю 4000 грн.; картини: "Березова роща", Саванна", "Акваріум" вартістю 1000 грн.; телефон-факс "Панасонік", вартістю 1200 грн., а всього майна на суму 96900 гривень.

Різницю вартості у частці майна у сумі 192670 грн. ОСОБА_5 має виплатити (перерахувати) ОСОБА_3 з депозитного рахунку ТУ ДСА в Запорізькій області внесені нею у сумі 192 670 грн. згідно платіжного доручення № 1 від 01 вересня 2010 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 сплачений судовий збір у сумі 1700 грн. і 120 грн. витрати на ІТЗ.

В апеляційні скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновку суду обставинам справи, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

На підставі п.п.2,3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів в його неупередженості, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

З матеріалів справи вбачається, що, ухвалюючи рішення про поділ спільного майна подружжя, суд першої інстанції не повністю додержався вимог ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду. Процесуальний закон визнає, що рішення є законним, якщо суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд обґрунтовано визнав квартиру АДРЕСА_9 спільною сумісною власністю подружжя, як таку, що придбана під час шлюбу за спільні кошти подружжя, та поділив її шляхом визнання за кожним права власності на Ѕ частку квартири.

Такий висновок рішення суду відповідає ст. ст. 69, 70 СК України за якими дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу та у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Діючи згідно ст. 11 ЦПК України, суд першої інстанції в межах заявлених позовних вимог, та враховуючи роз’яснення п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) виходив з можливості вирішення спору про поділ майна подружжя шляхом визнання ідеальних часток подружжя в майні без його реального поділу з залишенням майна у їх спільній частковій власності.

Проте, вирішуючи вимоги ОСОБА_5 про виділення їй 1\2 частини квартири, право на яку цим же рішенням визнав за ОСОБА_3, суд не взяв до уваги, що цим фактично припиняє право власності останнього на житло. Такий висновок суперечить ч. 4 ст. 71 СК України, де визначено, що п рисудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) . В свою чергу припинення права на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника, як передбачено ст. 365 ЦК України, в даному випадку не може застосовуватися, оскільки вимог, що випливають з даної норми матеріального права ОСОБА_5 не заявляла. Не були предметом дослідження в суді першої інстанції передбачені цією нормою закону певні випадки, за умови яких допускається таке припинення. Зокрема, судом не вирішувалося питання, чи не завдасть таке припинення істотної шкоди інтересам співвласника, з урахуванням тієї обставини, що спірна квартира є постійним місцем проживання та житлом ОСОБА_3

Обставинам справи не відповідає рішення суду першої інстанції в частині поділу спільного майна з врахуванням повної вартості автомобіля "Мітцубіші Спейс Стар", який виділений ОСОБА_3, в розмірі 84000грн., що зазначено судом всупереч встановленій ним обставині припинення шлюбних відносин, ведення спільного господарства і т.ін. сторін з червня 2005року і формування з цього часу у кожного з них певного обсягу особистого майна.

Цей автомобіль придбаний в квітні 2005р. за отримані ОСОБА_3 кредитні кошти і за час до припинення шлюбних відносин в червні 2005р. спільно сторонами сплачено 21908грн., що підтверджується наявними в справі письмовими доказами. А саме, кредитним договором, графіком погашення кредиту (а.с. 13-15).

Таким чином, спільним майном подружжя, яке підлягає поділу між ними є: квартира АДРЕСА_9, вартістю 457240грн., спальний гарнітур вартістю 12000грн; м'який куток, вартістю 8000грн.; пилосос вартістю 2000грн; пральна машина "Зануссі" вартістю 3000грн, телевізор "Вест" вартістю 4000грн.; картини: "Березова роща", Саванна", "Акваріум" вартістю 1000 грн., кухонний гарнітур вартістю 5000грн., холодильник "Індезіт" вартістю 1700грн., телефон-факс "Панасонік" вартістю 1200грн., автомобіль марки "Мітцубіші Спейс Стар", 2004 року випуску, сірого кольору, тип ТЗ - легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_3, номери агрегатів: НОМЕР_6, за який сумісно сторонами сплачено 21098грн., а всього майна на суму 516238грн.

Апеляційний суд бере до уваги позовні вимоги сторін щодо переліку предметів майна, який кожен з них просить виділити. Суд вважає, що поділ майна має відбутися у відповідності до ч. 1 ст. 70 СК України, якою передбачена рівність часток кожного з подружжя в разі поділу майна, оскільки відсутні обставини, за яких припустимо застосувати ч.2, ч. 3 вказаної норми закону і відступити від рівності часток.

В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 і визнання за нею права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_8 / Лермонтова у АДРЕСА_4 на телевізор "Самсунг" вартістю 5796 грн. 10 коп., на комод "Леді – Ді" вартістю 1872грн., автомобіль марки "Хюндай Акцент", 2008 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_5, державний номерний знак НОМЕР_1 рішення суду є законним та обґрунтованим. З матеріалів справи вбачається, що, розглядаючи вказану частину спору, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між усіма учасниками справи, дав їм належну правову оцінку. Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дотримався вимог ст. 212 ЦПК України і оцінив всі надані сторонами докази на ґрунті всебічного, повного, об’єктивного та безпосереднього їх дослідження, а також оцінив належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, відобразив в рішенні результати оцінки доказів. Судом правильно застосовано норми матеріального права, зокрема ст. 57 СК України, яка визначає ознаки майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. Суд належним чином взяв до уваги, що сторони фактично припинили шлюбні відносини з червня 2005р., що належним чином підтверджено рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2009р. в справі № 2-1637/09, матеріали якої досліджені апеляційним судом. Майно, придбане кожним з подружжя після вказаного часу суд обґрунтовано визнав особистим майном сторін.

Доводи апеляційної скарги про належність квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 до спільного майна подружжя є необґрунтованими і не підтверджуються належними доказами.

Доводи апеляційної скарги про незастосування судом положень ч.2,3 ст. 357 ЦК України щодо необхідності збільшення частки ОСОБА_3 з врахуванням вкладу кожного в придбання майна є неприйнятними, оскільки предметом спору в даній справі е майно подружжя, правовий режим придбання та поділу якого регламентований нормами СК України (2947-14) , які застосовувалися до правовідносин сторін судом першої інстанції та апеляційним судом.

Інші доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, що потягло часткове скасування оскаржуваного рішення суду за вищевикладених обставин.

Довід апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції ст. 83 ЦПК України щодо неповернення ОСОБА_3 надлишково сплаченого судового збору в сумі 5472грн. знайшов своє підтвердження, проте не є підставою для скасування рішення суду. Вказана процесуальна дія може бути вчинена апеляційним судом при ухваленні нового рішення у відповідності до п.1) ч. 1 ст. 83 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2010 року в частині вирішення позовних вимог щодо поділу спільного майна подружжя скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту:

"Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Поділити майно, що належить ОСОБА_3 і ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності, виділивши:

-ОСОБА_5 1/2 частину квартири АДРЕСА_9, вартістю 228620 грн. та визнати за нею право власності на вказану частину;

-спальний гарнітур вартістю 12000 грн; м'який куток, вартістю 8000 грн.; пилосос, вартістю 2000 грн; пральну машину "Зануссі", вартістю 3000 грн, телевізор "Вест", вартістю 4000 грн.; картини: "Березова роща", Саванна", "Акваріум" вартістю 1000 грн.;

а всього майна на суму 258620 гривень.

Виділити ОСОБА_3 1/2 частину квартири АДРЕСА_9, вартістю 228620 грн. та визнати за ним право власності на вказану частину;

- автомобіль марки "Мітцубіші Спейс Стар", 2004 року випуску, сірого кольору, тип ТЗ - легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_3, номери агрегатів: НОМЕР_6, за який сумісно сторонами сплачено 21098грн., кухонний гарнітур вартістю 5000 грн.; холодильник "Індезіт", вартістю 1700 грн.; телефон-факс "Панасонік", вартістю 1200 грн.,

а всього майна на суму 257618грн."

В решті р ішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2010 року залишити без змін.

Зобов’язати управління Державного казначейства у м. Запоріжжі ГУДКУ у Запорізькій області повернути ОСОБА_3 надлишково сплачену суму судового збору (державного мита) згідно квитанції №4 від 17.07.2009р. у сумі 5472грн.40коп. (п’ять тисяч чотириста сімдесят дві гривні 40 копійок) за подачу до суду позовної заяви, 31119095700007 одержувач державний бюджет Орджонікідзевського району м. Запоріжжя код 22090200 ЕДРПОУ 34677145 банк одержувача ГУДКУ у Запорізькій області МФО 813 015.