Справа №22ц-5975/2010

Категорія – цивільна Головуючий 

у першій інстанції – Рахманкулова І.П.

Доповідач – Заболотний В.М.

Апеляційний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Шарапової О.Л.,

суддів - Заболотного В.М., Євстафіїва О.К.,

при секретарі - Штупун О.М.

з участю – представника позивача Гаврилова А.Ю.,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 жовтня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) "УкрСиббанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання правочину недійсним,

Оскаржуваним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.10.2010 року позовні вимоги ПАТ "УкрСиббанк" задоволено. Стягнуто на користь позивача солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість по кредитному договору в сумі 147198,78 доларів США, 1700грн. судового збору та 120грн. витрат на ІТЗ. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позову та відмову в задоволенні позову ПАТ "УкрСиббанк", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що судом не враховано положення ст.ст. 526, 610, 615, 626, 629, 1051, 1054, 1056 ЦК України, в зв’язку з чим суд безпідставно відмовив у задоволенні його позову. Також суд, відмовляючи в позові, не посилається на жодну норму матеріального права, що є порушенням вимог ст. 215 ЦПК України. ОСОБА_4 наполягає на тому, що згідно умов договору банк зобов’язувався надати йому кредит в сумі 190 000 доларів США, проте порушив зазначене зобов’язання, відмовившись надати черговий транш кредитних коштів, а тому повинен нести відповідальність згідно чинного законодавства. Крім того, на думку апелянта, відмова банку надати кредитні кошти фактично є внесенням в кредитний договір змін в односторонньому порядку з боку банку, і це призвело до неможливості належним чином виконувати боржником свої зобов’язання за договором.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що 18 червня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 11361344000, за умовами якого банк зобов’язувався надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 190 000 доларів США у вигляді одного траншу або декількох траншів за письмовою заявою позичальника, а останній зобов’язувався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти і сплатити плату за кредит (а.с.6-10).

В забезпечення виконання взятих зобов’язань, що випливають із кредитного договору від 18.06.2008 року, між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_5 був укладений договір поруки №31306Р141 від 18.06.2008 року, відповідно до якого поручитель ОСОБА_5 взяла на себе зобов’язання відповідати перед банком по зобов’язанням ОСОБА_4 (а.с.11).

В установлені графіками терміни позичальником не було повернуто належні кошти, у зв’язку з чим сума боргу ОСОБА_4 перед банком станом на 15.04.2010 року становила 1166741,68 доларів США, з них 127837,43 доларів США – кредит; 17752,61 доларів США - несплачені відсотки за користування кредитом; 1608,74 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом (а.с.13-15).

Задовольняючи позов ПАТ "УкрСиббанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що дійсно мало місце порушення позичальником ОСОБА_4 зобов'язання за кредитним договором №11361344000 від 13.06.2008 року, яке виразилось у невиконанні графіку погашення кредиту та відсотків за його користування, вказані суми заборгованості підтверджені належними розрахунками. А тому суд обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність стягнення заборгованості в сумі 147 198, 78 доларів США в солідарному порядку з позичальника ОСОБА_4 та його поручителя за цим договором ОСОБА_5

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, суд виходив з того, що неналежне виконання однією із сторін умов кредитного договору не може бути підставою для визнання такого договору недійсним. Висновки суду в цій частині також відповідають матеріалам справи та грунтуються на вимогах закону.

Так, по справі встановлено, що відповідно до умов кредитного договору банк зобов’язувався надати ОСОБА_4 кредитні кошти в сумі 190 000 доларів США у формі кредитної лінії. З цієї суми ОСОБА_4 було надано лише 127837,43 долари США (а.с.12).

03.11.2008 року та 31.03.2009 року ОСОБА_4 звертався до банку з проханням про надання йому траншу в сумі 40 000 доларів США, однак, листом від 09.04.2009 року йому було відмовлено в наданні кредитних коштів (а.с.37-38).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 просив визнати кредитний договір недійсним з підстав ненадання йому банком чергового траншу кредитних коштів, проте зазначена вимога обгрунтовано не була задоволена судом.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 допустив порушення умов договору в частині строків повернення суми кредиту та відсотків за його користування, про що свідчать надані ПАТ "УкрСиббанк" розрахунки.

Відповідно до п.3.1.3 кредитного договору АКІБ "УкрСиббанк" має право відмовити позичальнику в наданні кредиту (частково, або в повному обсязі) та/або вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої суми кредиту та сплати плати за кредитом, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредитом, у разі порушення позичальником умов договору та/або настання будь-якої події, що може погіршити фінансовий стан позичальника та / або вплинути на його здатність або бажання виконувати власні зобов’язання за договором.

Крім того, нормами цивільного законодавства, а саме ст. 1056 ЦК України, передбачено право кредитодавця відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкротом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальником кредит своєчасно не буде повернений.

Таким чином, враховуючи наявність у ОСОБА_4 заборгованості по сплаті відсотків та поверненню частини кредиту, ПАТ "УкрСиббанк", відмовляючи в наданні чергового траншу кредиту в сумі 40 000 доларів США, діяв відповідно до умов кредитного договору та вимог чинного законодавства.

Статтею 215 ЦК України, на яку посилався ОСОБА_4 у зустрічному позові як на підставу своїх вимог, визначено підстави для визнання правочину недійсним. Однак, відповідачем ОСОБА_4 на надано суду жодних доказів, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для визнання кредитного договору недійсним. Кредитний договір відповідає вимогам законодавства, які стосуються його чинності.

Відповідач ОСОБА_4 порушив взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, тому банк правомірно звернувся до суду з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у зв’язку з порушенням строків його повернення, що відповідає положенням ч.2 ст. 1050 ЦК України.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307- 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 жовтня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.