Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді Кашапової Л.М.

суддів Рафальської І.М.

Зарицької Г.В.

при секретарі Ганько Ю.І.

з участю позивача, представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення невиплаченого страхового відшкодування

за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 23 вересня 2010 року, -

В серпні 2009 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ЗАТ "Страхова компанія "Еталон", в якому просила стягнути з відповідача 392 385грн. невиплаченого страхового відшкодування, посилаючись на те, що відповідач безпідставно відмовив їй у виплаті спірних коштів, хоча згідно договору №62-10015090 від 18.01.2008 року саме встановлення застрахованій особі первинної інвалідності другої групи внаслідок нещасного випадку, що стався в період дії договору, визнано страховим випадком.

Протокольною ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 20.01.2010 року проведено заміну первісного відповідача закритого

акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" на правонаступника приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Еталон".

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 23.09.2010 року позов задоволено.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" на користь ОСОБА_2 392 385грн. невиплаченого страхового відшкодування, 30грн. сплачених судових витрат, а всього 392 415грн.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" на користь держави 1 700 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Еталон" просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд не в повному обсязі з’ясував обставини справи, не дав належної оцінки зібраним по справі доказам, не розмежував поняття "подія, яка може стати страховим випадком" та "страховий випадок".

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з врахуванням наступного.

Згідно вимог ст. 988 ЦК України, ст. 25 Закону України "Про страхування" у разі настання страхового випадку страховик зобов’язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п.14.2 укладеного між сторонами договору №62-10015090 від 18.01.2008 року комплексного страхування громадян за програмою "Рідна оселя" страхове відшкодування виплачується протягом 15 робочих днів з дня отримання всіх необхідних документів і відомостей про обставини настання страхового випадку. В разі встановлення застрахованій особі первинної інвалідності другої групи внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період дії договору, страхова сума відповідно до п.13.13.2 договору здійснюється в розмірі 70% страхової суми.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом між сторонами по справі було укладено договір №62-10015090 від 18.01.2008 року комплексного страхування громадян за програмою "Рідна оселя". Згідно п.6 вказаного договору страховим випадком при добровільному страхуванні від нещасних випадків (секція С) визнано встановлення застрахованій особі первинної інвалідності першої або другої групи внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період дії договору, та смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період дії договору.

25.11.2008 року о 18год.50хв., тобто в період дії договору страхування, з позивачкою стався нещасний випадок невиробничого характеру: під час спускання по дерев’яних сходах з 2-го поверху будинку №23 по вул.Чуднівській в с.Денищі Житомирського району вона спіткнулась і впала, вдарившись об перила головою, що підтверджено актом №147 від 10.02.2009 року, картою виїзду швидкої медичної допомоги №13810 від 25.11.2008 року, медичним висновком комп’ютерної томографії від 08.12.2008 року, випискою з медичної картки амбулаторного хворого – 26.11.2008 року зверталась до лікаря-невролога з приводу: ЗЧМТ, струс головного мозку, медичною картою стаціонарного хворого №761/322: перебувала на лікуванні в неврологічному відділенні ЦРЛ з 11.02.2009 року по 20.02.2009 року з діагнозом післятравматичний церебральний арахноідит з лікворо-динамічними, вестибуло-атактичними розладами, стійкий цефалічний церебрастенічний синдром, післятравматична енцефалопатія; консультативним висновком спеціаліста від 20.02.2009 року (а.с.10-14,99,101-108).

Про факт нещасного випадку позивачка повідомила спеціаліста-консультанта страхової компанії по телефону через два дні після його настання, тобто у строк, визначений п.9.4.2 страхового договору.

Внаслідок отриманої травми ОСОБА_2 з 13.03.2009 року була встановлена друга група інвалідності, що підтверджується довідкою міжрайМСЕК м.Житомира від 18.03.2009 року серії НОМЕР_1, копією пенсійного посвідчення та висновком судово-медичної експертизи від 28.05.2010 року №57, тобто настав страховий випадок (а.с.9,96-98).

Про наявність інвалідності (настання страхового випадку) позивачка повідомила страхову компанію письмовою заявою 19.03.2009 року, тобто у строк, визначений як п.9.4.2, так і п.10.3.5 страхового договору, та надала необхідний пакет документів для отримання страхового відшкодування, що відповідачем не оспорюється (а.с.15).

Однак, ні в строк, передбачений п.14.2 страхового договору, ні на час розгляду справи судом відповідач не виконав договірних зобов’язань і не виплатив позивачці належної суми страхового відшкодування.

За вказаних обставин, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що майнові права позивачки підлягають захисту, а тому страхове відшкодування в розмірі 392 385 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивачки в примусовому порядку.

Доводи апелянта, що в порушення вимог п.10.3.5 договору страхування позивачка не повідомила страхову компанію в письмовій формі про нещасний випадок, що мав місце в листопаді 2008 року, тобто про настання події, що може бути визнана страховим випадком, є безпідставними.

По-перше: повідомлення Страховика про настання нещасного випадку, який може призвести до страхового випадку, здійснюється у відповідності до вимог п.9.4.2 договору страхування, тобто протягом одного тижня з моменту його настання ( телефоном, факсом, телеграмою, листом) з коротким описом обставин та характеру нещасного випадку, а не у відповідності до п.10.3.5 договору страхування, як то трактує апелянт, оскільки остання норма договору встановлює строки і порядок повідомлення про подію, що може бути визнана страховим випадком. А отже страхова компанія безпідставно змінила вимоги щодо черговості виконання зобов’язань застрахованою особою.

По-друге: в контексті спірних правовідносин та сформульованих в договорі страхування понять (секція С: страховий випадок це - встановлення застрахованій особі первинної інвалідності першої або другої групи внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період дії договору, та смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період дії договору) травма внаслідок нещасного випадку являється причиною виникнення страхового випадку, а не подією, яка може стати страховим випадком.

З точки зору апелянта страховим випадком у спірних правовідносинах мало б бути ушкодження здоров’я внаслідок нещасного випадку, яке призвело до первинного встановлення інвалідності першої та другої групи, однак такого страхового випадку договором страхування, укладеним між сторонами, не передбачено.

Посилання апелянта на те, що суд неповно з’ясував обставини справи, є необгрунтованим, оскільки згідно вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказам, наданим сторонами по справі, суд дав належну правову оцінку.

Апеляційна скарга не містить посилань на неправильне визначення судом розміру страхової виплати, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції колегією суддів не перевіряється.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не містять посилань на неправильне застосування норм матеріального закону чи порушення норм процесуального закону, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому підстав для скасування чи зміни рішення суду немає.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів -

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Еталон" відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 23 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.