Справа №22 - 12666/08 

Головуючий у 1 інстанції: Бойко П.М.

Категорія 27 Доповідач Савченко С.О..

Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючої: Єгорової С.М.

Суддів: Дуковського О.Л.

Савченко С. О.

при секретарі Зінов*євій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Долинського районного суду від 07 вересня 2010 року, -

В грудні 2009 року ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" від імені якого діє філія "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Долинська Кіровоградської області", звернувсь до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 64112 грн. 43 коп., посилаючись на те, що 10.102007 року відповідач отримав в позивача кредит в сумі 75 тисяч грн.. за кредитним договором №61.

Умови своєчасної сплати кредиту відповідач неодноразово порушував, а тому згідно п. 5.3.2 вищезазначеного кредитного договору позивач вправі вимагати дострокової сплати кредиту в повному обсязі.

В вересні 2010 року позивач збільшив позовні вимоги до 77946.79 грн., з яких строкова заборгованність за кредитом становить 61250 грн., прострочена заборгованність за відсотками – 10159.32 грн., прострочена комісійна плата за обслуговування – 5125.41 грн., пеня за не повернення комісійної плати – 473.48 грн., сплата судового збору – 779.47 грн., сплата інформаційно-технічного забезпечення – 120 грн.

Заочним рішенням суду від 07.09.2010 року позов задоволено повністю. За заявою відповідача 05.10.2010р. заочне рішення суду переглянуто Долинським райсудом, заява залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та повернути справу на новий розгляд. Скаргу відповідач мотивує тим, що його представник не зміг взяти участь в судовому засіданні через відрядження, суд, незважаючи на клопотання про перенесення дати розгляду справи, ухвалив заочне рішення. Позивачем не надано доказів про суму заборгованості, сума боргу розрахована не вірно. Окрім того банк не надав ліцензію на надання фінансових послуг.

Перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № 61, згідно якого позивач надав, а відповідач отримав кредит в сумі 75 тисяч грн., з умовою сплати процентної ставки за користування кредитом в розмірі 16 відсотків річних, з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 9 жовтня 2017 року та з визначенням графіку повернення кредиту щомісячно (а.с.30-33). 19 листопада 2008 року між сторонами укладено договір про внесення змін до зазначеного кредитного договору №61. Щомісячне повернення кредиту відповідач не проводив, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі позовної суми, що підтверджується довідкою банку про рух коштів (а.с.40-50) та розрахунком заборгованості відповідача (а.с.54, 102-103).

Згідно п.5.3.2 кредитного договору банк вправі вимагати від позичальника (незалежно від настання кінцевого терміну погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом, комісійної плати за управління та обслуговування кредиту, сум неустойки і збитків, передбачених цим договором у випадках, коли позичальник прострочив свої зобов’язання по поверненню кредиту та сплаті процентів і комісійних щонайменше на один календарний місяць.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції з посиланням на ст..ст. 526, 625, 1050, 1054 ЦК України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, а апеляційну скаргу вважає необґрунтованою.

Згідно з ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що доводи скарги зводяться до відсутності в банку ліцензії про надання фінансових послуг, про не доведення позивачем суми заборгованості та порушення судом ст..224 ЦПК України (1618-15) про заочний розгляд справи.

Звертаючись до суду з позовом, банк обґрунтував позов наявністю між сторонами зобов’язання та порушення цього зобов’язання відповідачем. При цьому суду було надано докази на підтвердження позовних вимог. У випадку незгоди відповідача з сумою боргу, останній не був позбавлений можливості заявити перед судом клопотання про призначення експертизи, однак такого клопотання заявлено не було.

Враховуючи зміст позовних вимог, суд першої інстанції правомірно досліджував докази, які саме стосуються предмету спору. Зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним з підстав порушення банком порядку надання фінансових послуг відповідач не подавав, а тому ці обставини суд правомірно не досліджував.

В матеріалах справи наявні два клопотання відповідача про перенесення дати розгляду справи в зв’язку з тим, що його представник саме в дату слухання справи від* їхав в відрядження (а.с.88,98). Згідно вимог ст.. 224 ЦПК України (1618-15) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Повідомлення про дату слухання справи відповідач отримав 19.08.10р. (а.с.97). В протоколі судового засідання від 07.09.10року зазначена згода позивача слухати справу без відповідача, а тому колегія суддів вважає, що вимоги ст.. 224 ЦПК України (1618-15) судом не порушені.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, його висновки відповідають фактичним обставинам справи, а тому підстави для його скасування в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, п.1ч.1ст. 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Долинського районного суду від 07 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.