Головуючий у 1 інстанції Науменко М.А.

Категорія 5 Доповідач Антоненко В.І.

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді Антоненко В.І.,

суддів: Касьяненко Л.І., Поліщука М.А.,

при секретарі Сашко Я.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права власності на частку у спільному майні.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів

У лютому 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом, у якому просили припинити право власності відповідачки ОСОБА_1 на 1/6 частку жилого будинку АДРЕСА_1, стягнувши з них на користь відповідачки грошову компенсацію за належну їй частку будинку, посилаючись на те, що вказана частка є незначною і на даний час фактично не існує, а відповідачка у спірному будинку ніколи не проживала.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду від 21 липня 2010 року позов задоволено. Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/6 частку будинку АДРЕСА_1 з виплатою їй грошової компенсації у сумі 11015 грн., які внесені позивачкою на депозитний рахунок суду. Визнано за позивачами право власності на вказану частку будинку у рівних частках.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що жилий будинок АДРЕСА_1 належав на праві власності ОСОБА_4 - Ѕ частина та Ѕ частина ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Будинок був глинобитний жилою площею 28,2 кв.м. Рішенням Фастівського міськвиконкому від 8 грудня 1980 року ОСОБА_4 дозволено перебудувати веранду та кімнату у будинку розміром 6,0 х 8,0 кв.м. 22 вересня 1984 року ОСОБА_4 помер. Спадщину після нього прийняли позивачі (дружина та син померлого) та його батько ОСОБА_8 у рівних частках, тобто по 1/6 кожний. 9 липня 1991 року ОСОБА_8 подарував належну йому 1/6 частку спірного будинку ОСОБА_1 Після смерті ОСОБА_4 позивачка на місці успадкованого глинобитного будинку побудувала з ракушняку новий будинок обкладений цеглою та використовує його для проживання своєї сім"ї. Рішеннями Фастівського міськвиконкому від 24 грудня 2002 року №230/3 та від 18 червня 2010 року №115/1 погашено право власності ОСОБА_7 на Ѕ частку будинку, у зв"язку з тим, що ця частина будинку непридатна для проживання, зруйновна і відновленню не підлягає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд обґрунтовано виходив з положень ст.. 365 ЦК України (435-15) та прийшов до правильного висновку про те, що частка відповідачки у праві власності на спірний будинок є незначною і не може бути виділена у натурі, відповідачка у спірному будинку ніколи не проживала, спадкової частини будинку на даний час фактично не існує, а існуючий будинок не був предметом спадкування після померлого ОСОБА_4, вартість частки будинку внесена на депозитний рахунок суду.

Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачці належить 1/3 частка спірного будинку, яка може бути виділена в натурі, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до наявних у справі документів ОСОБА_1 належить 1/6 частка будинку.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених у рішенні.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Фастівського міськрайонного суду від 21 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.