колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави,

за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02 серпня 2010 року,

У квітні 2010 року ПАТ "Універсал Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави, мотивуючи тим, що 26 травня 2008 року між Банком та ОСОБА_5 укладено договір про надання кредитних послуг та додаткову угоду до Генерального договору про надання кредитних послуг. Згідно з договором Банк надав позичальнику кредит у сумі 89 000 доларів США до 01 травня 2028 року. У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 26 травня 2008 року між Банком та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Також між сторонами був укладений договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_6 зобов’язалася перед кредитором відповідати за виконання позичальником всіх його зобов’язань. У зв’язку з невиконанням своїх договірних зобов’язань у відповідачів уклалася заборгованість у сумі 856 552,55 грн., яку позивач просив стягнути солідарно та звернути стягнення на предмет застави – квартиру АДРЕСА_1

Заочним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 02 серпня 2010 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6 солідарно на користь ПАТ "Універсал Банк" суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 856 552,55 грн. та судові витрати у сумі 1820 грн., а всього 858 372,55 грн.; звернуто стягнення на предмет іпотеки: а саме квартиру АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві власності.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_5 надіслав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи. Зокрема, посилання на те, що судом ухвалено рішення у його відсутність, незважаючи на поважність причин неявки у судове засідання - хворобу.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши сторони, що з’явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що у порушення кредитного договору та вимог чинного законодавства України, ОСОБА_5 зобов’язання за договором належним чином не виконує, у зв’язку з чим, станом на 11 лютого 2010 року за ним утворилася заборгованість у сумі 856 552,55 грн. (заборгованість по сумі кредиту – 712 388,73 грн., прострочена заборгованість за кредитом – 340,91 грн., відсотки – 129 333,47 грн., пеня – 14 830,35 грн.). За кредитним договором та договором поруки відповідачі несуть солідарну відповідальність за виконання умов кредитного договору.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Судом встановлено, що 26 травня 2008 року між Банком та ОСОБА_5 був укладений генеральний договір про надання кредитних послуг №ВL4586 та додаткова угода по генеральному договору на суму 89 000 доларів США зі строком повернення до 01 травня 2028 року, поручителем за даним договором є ОСОБА_6. У зв’язку з тим, що відповідачі взяті на себе зобов’язання не виконують, станом на 11 лютого 2010 року у них виникла заборгованість у розмірі 712 388,73 грн.

В забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_6 укладено договір поруки від 26 травня 2008 року, відповідно до якого поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_5 усіх його зобов’язань, що виникли з додаткової угоди до генерального договору про надання кредитних послуг.

26 травня 2008 року між Банком та ОСОБА_6 укладений договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1.

Згідно з вимогами ст. ст. 52, 526, 530 ЦК України – зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідно з вимогами закону або договору.

Відповідно до ст. 572 ЦК України кредитор має право у разі невиконання боржником зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Згідно зі ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 590 ЦК України та статтею 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення сум за кредитним договором у зв’язку з порушенням умов договору внаслідок неналежного виконання боржником своїх договірних зобов’язань у солідарному порядку, зі зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта про те, що на час розгляду справи він знаходився у лікарні та не мав можливості надати до суду документи і докази, які мають суттєве значення для вирішення спору.

При цьому колегія суддів враховує, що справа неодноразово призначалась до розгляду, відкладалася за заявою апелянта, а клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 02 серпня 2010 року, надійшло до суду після початку розгляду справи по суті.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.

Рішення суду є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ґрунтуючись на усесторонньому, повному, об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 317, 319, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, –

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 02 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.