332/621/17(2-а/332/35/17) Про призначення особі пенсії за віком - 06.09.2018 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07.03.2017р. (суддя - Мєркулова Л.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017р. (судді - Шлай А.В., Чабаненко С.В., Прокопчук Т.С.) у справі за його позовом до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя щодо відмови в призначенні пенсії за віком на загальних підставах з 18.01.2017р., відповідно до частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 3 останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2014, 2015, 2016 р.р.);

- зобов'язати призначити пенсію за віком на загальних підставах з 18.01.2017р., відповідно до частини 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 3 останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2014, 2015, 2016 р.р.), провести перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що набув право на призначення пенсії на пільгових умовах та з 05.04.2006 року отримує пільгову пенсію зі зниженням пенсійного віку згідно п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Після досягнення 60-річного віку у нього виникло право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто за іншим законом, вважає протиправною відмову відповідача у призначенні та перерахуванні за його заявою пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три попередні роки перед відповідним зверненням.

Постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07.03.2017р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017р., у задоволенні позову відмовлено.

З ухваленими судовими рішеннями не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що суди дійшли помилкових висновків з приводу того, що пенсія яку він отримує, та яку просив призначити, є одним і тим самим видом пенсії, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії за роботу на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, яка призначається за Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

Посилався на те, що станом на день призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) йому виповнилось тільки 50 років, а враховуючи що умовою призначення пенсії за віком на загальних підставах є досягнення 60-ти річного віку, йому не могло бути призначено пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) . За призначенням пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) він звернувся вперше, а тому і показник середньої заробітної плати по Україні при призначенні такої пенсії має вираховуватись за три останні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 05.04.2006р. перебуває на обліку у відповідача та отримує пільгову пенсію зі зниженням пенсійного віку згідно п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Після призначення пенсії позивач продовжив працювати та набув страхового стажу більше 24 місяців.

Після досягнення 60-річного віку позивач вважав що набув право на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , у зв'язку з чим 18.01.2016р. звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за віком у відповідності до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три попередніх роки, що передують зверненню з заявою про перерахунок пенсії.

Листом від 01.02.2017 року №13/Н-8 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для призначення даного виду пенсії, з посиланням на те, що відповідно до чинного пенсійного законодавства він вже отримує пенсію за віком.

Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідно до п. "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. №1788-XII (далі - Закон №1788-XII (1788-12) ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої робот, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, - чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

З 01 січня 2004 року набув чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

Статтею 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсій за її вибором.

За правилами частини третьої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відсутні правові підстави для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три попередніх роки, що передують зверненню з заявою про перерахунок пенсії, оскільки пенсія, яку отримує позивач, та пенсія, за призначенням якої він звернувся до відповідача, - є одним і тим же видом пенсії, а тому нове призначення пенсії такого ж виду із застосуванням показника середньої зарплати працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, не відповідають вимогам закону.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що позивач з 05.04.2006р. отримує пільгову пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", якою для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови надання пенсій за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку. Оскільки заява позивача до Управління фактично стосувалась призначення того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була призначена, то вона не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону №1058-IV в тому числі із застосуванням показника середньої зарплати працівників зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.03.2018р. у справі №336/368/16-а (2-а/336/59/16), від 03.04.2018р. у справі № 753/8128/16-а, від 24.04.2018р. у справі №185/1391/17 (2-а/185/153/17).

Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 29.11.2016р. у справі № 21-6331а15, який полягає в тому, що особі, якій до досягнення загального пенсійного віку була призначена та виплачувалась пенсія іншого виду і на підставі іншого Закону, при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV (1058-15) у зв'язку із досягненням такого віку вона (пенсія) має обраховуватися на підставі положень статті 40 Закону №1058-ІV як вперше, є безпідставним, оскільки у вказаній справі до досягнення пенсійного віку позивачу виплачувалась пенсія за вислугу років, призначена відповідно до статті 55 Закону №1788-XII "Про пенсійне забезпечення", тобто інший вид пенсії, ніж пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку, яку отримував позивач у справі, що розглядається.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07.03.2017р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017р. - без змін.