22ц Про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - 02.11.2010 Прийняття

цивільну справу за апеляційною скаргою особи, що не брала участь у справі, ОСОБА_3 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 08 квітня 2010 року у справі за позовною заявою Акціонерного банку "Київська Русь" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості шляхом звернення на предмет іпотеки, -

В грудні 2009 року банк звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості по кредиту в розмірі 956488, 40 грн., борг за відсотками в розмірі 17615,26 грн., штраф за прострочення погашення кредиту в розмірі 95726,21 грн., штраф за прострочення погашення відсотків в розмірі 1523,17 грн., судові витрати, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Мотивував вимоги тим, що 15 вересня 2008 року між ОСОБА_4 та Акціонерним банком "Київська Русь" був укладений кредитний договір, за яким було надано кредит в сумі 150000,00 доларів США на строк з 15 вересня 2008 року по 15 січня 2009 року зі сплатою 16% річних. 15 січня 2009 року між тими ж сторонами укладено договір про додаткові умови до кредитного договору, за яким остаточне погашення заборгованості має бути здійснено не пізніше 15 квітня 2009 року та встановлено ставку на рівні 17 % річних.

Крім того було укладено договір іпотеки, та передано в іпотеку земельну ділянку площею 0,1200 га та садовий будинок, який розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, сільська рада Воропаївська, с/т "Авіатор", вул. Деснянська, 68. та належить відповідачу.

Неодноразово відповідач попереджався про необхідність сплати заборгованості за кредитом, але зобов’язання виконав частково, погасив борг в сумі 30000 доларів США, іншу суму заборгованості за кредитним договором не сплатив.

Під час розгляду справи позивачем було уточнено позовні вимоги, а саме так як відповідач частково погасив борг по відсоткам за кредитним договором, просив стягнути з відповідача на свою користь 1054045, грн.. 91 коп., що еквівалентно 131 749,15 доларів США.

Рішенням суду позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 за рахунок продажу предмета іпотеки суму заборгованості, яка складає 1 055 865 (один мільйон п’ятдесят п’ять тисяч вісімсот шістдесят п’ять) гривень 93 коп.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку площею 0,1200 га та садовий будинок, який розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, сільська рада Воропаївська, с/т "Авіатор", вул. Деснянська, 68.

Застосовано процедуру продажу предмета іпотеки, передбачену ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду.

Мотивує вимоги тим, що судом першої інстанції під час розгляду справи було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи та вирішено питання про права та обов’язки без її участі в справі. Судом не враховано, що спірний будинок, який є предметом іпотеки, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя та є предметом поділу спільного майна подружжя в судовому порядку. Відповідач, отримавши кредит, не придбав квартиру для дочки /а.с.136/, як було домовлено, не витратив кошти на потреби сім’ї, а одноособово розпорядився отриманими коштами. Також вона не була повідомлена про розгляд справи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом його продажу банком.

Судом установлено, що 15 вересня 2008 року між АБ "Київська Русь" та відповідачем укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній взяв в банку кредит у розмірі 150 000 доларів США зі сплатою 16 % річних за користування кредитом.

Згідно умов указаного кредитного договору позичальник зобов’язується повернути кредит у встановленому законом порядку та в строки, визначені 2.1 цього договору, тобто до 15 січня 2009 року.

Цього ж дня сторони уклали договір іпотеки відповідно до якого в іпотеку було передано земельна ділянка та садовий будинок за адресою: Київська область, Вишгородський район, сільська рада Воропаївська, с/т "Авіатор", вул. Деснянська, 68..

15 січня 2009 року було укладено додатковий договір де сторони продовжили термін дії договору до 15 квітня 2009 року і встановили відсоткову ставку 17 % з 15 січня 2009 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідач не виконує умови договору тому має заборгованість, розмір якої станом на 10 грудня 2009 року становить 1071353 грн. 04 коп.

Також відповідно до умов договору в разі невиконання або неналежного виконання умов договору банк має право на задоволення вимог, шляхом стягнення звернення на предмет іпотеки в тому числі і застосувати процедуру продажу предмета іпотеки.

Судом також встановлена дійсна (ринкова) вартість земельної ділянки та садового будинку шляхом проведення експертизи /а.с.75/.

Суд першої інстанції задовільнив позовні вимоги.

При ухваленні рішення суд послався на ст. 33, 38, 39 ЗУ "Про іпотеку" і зазначив, що поскільки відповідач в односторонньому порядку не виконує умови кредитного договору то з нього слід стягнути суму заборгованості та встановити спосіб задоволення вимог, шляхом стягнення звернення на предмет іпотеки, застосувавши процедуру продажу предмета іпотеки іпотекодержателем з зазначенням мінімальної ціни, визначеної висновком експертизи.

Апеляційну скаргу слід відхилти.

Згідно ст. 308 ч.1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд вірно застосував до вказаних правовідносин вимоги ст. 33, 38, 39 ЗУ "Про іпотеку" п. 5.4.3.2. Договору Іпотеки, які передбачають можливість, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання, задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку". Право вибору в даному випадку належить іпотекодержателю.

На час укладення кредитного договору та договору іпотеки відповідно до п. 2.1 /а.с.10/ майно належало відповідачу і з його слів не перебувало під будь якою забороною та не мало будь яких вимог третіх осіб.

Заперечення викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду.

Так заперечення про порушення судом вимог процесуального законодавства при розгляді справи судом першої інстанції у відсутність апелянта не спростовують висновки суду, поскільки на час розгляду справи апеляційним судом вказана підстава для скасування рішення суду відсутня.

Колегією з матеріалів справи встановлено, що при укладенні кредитного договору та договору іпотеки, відповідач заявив, про відсутність прав третіх осіб на спірне майно.

В ході апеляційного розгляду банк надав суду нотаріально посвідчену заяву апелянта від 15 вересня 2008 року, про дачу згоди своєму чоловікові ОСОБА_4 оформити кредит та передати в іпотеку спірну земельну ділянку та садовий будинок. Також апелянт надала згоду на укладення інших додаткових угод. Нотаріусом було роз’яснено апелянту зміст ст. 60,65 СК України.

Згідно іншої заяви від 15 вересня 2008 року поданій банку, апелянт зазначає, що їй відомі всі умови отримання та повернення кредитних коштів і вона зобов’язується нести солідарну відповідальність щодо виконання умов кредиту.

Указані заяви написані апелянтом ОСОБА_3, узгоджуються з вимогами ст. 578 ЦК України, згідно якої майно, що є у спільній сумісній власності, може бути передано у заставу лише за згодою усіх співвласників.

Не заслуговують на увагу і заперечення апелянта в частині порушення її прав, з тих підстав, що спірний будинок та земельна ділянка є власністю подружжя.

З позовної заяви відповідача про поділ майна подружжя /а.с.125/ вбачається, що за період шлюбу сторони придбали трикімнатну квартиру в м. Києві, збудували три садових будинку в СТ "Авіатор", придбали 6 земельних ділянок розміром 0,12 га та території СТ "Авіатор" тобто мають і інше майно. Рішення суду не порушує житлових прав апелянта, поскільки вона має на праві власності квартиру де і проживає.

Апелянт не зверталась з позовом про визнання договору іпотеки недійсним.

За вказаних обставин та при наявності згаданого майна, колегія не вбачає порушень прав апелянта при постановленні рішення судом першої інстанції.

Також не заслуговують на увагу і заперечення про неправильне визначення вартості спірного майна. Експертиза проведена в Київському НДІСЕ, державній установі, експерт попереджений про кримінальну відповідальність та з застосуванням декільком методів визначення вартості домоволодіння визначив дійсну /ринкову/ вартість спірного майна. /а.с.79/.