СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
26.08.2004
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Б-ської Т.Г. до
відділу освіти Ізмаїльської міської ради Одеської області про
стягнення надбавки до заробітної плати за вислугу років та
матеріальної допомоги на оздоровлення за касаційною скаргою
Б-ської Т.Г. на рішення Ізмаїльського міського суду Одеської
області від 23.05.2002 та ухвалу апеляційного суду Одеської
області від 27.08.2002, В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2000 року Б-ська Т.Г., звернувшись із позовом,
зазначала, що працює викладачем 19 років, однак передбачених ст.
57 Закону "Про освіту" ( 1060-12 ) (1060-12)
надбавок за вислугу років, за
добросовісну працю, відмінне виконання службових обов'язків і
матеріальну допомогу на оздоровлення відповідач не виплачує.
Просила задовольнити вимоги з урахуванням індексу інфляції.
Рішенням Ізмаїльського міського суду Одеської області від
23.05.2002, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Одеської
області від 27.08.2002, в позові відмовлено.
У касаційній скарзі Б-ська Т.Г. просить скасувати судові
рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того,
що в 1997 - 2000 роках управлінню освіти не виділялись кошти на
виплати, передбачені ст. 57 Закону "Про освіту" ( 1060-12 ) (1060-12)
, ні з
місцевого бюджету, ні з інших джерел фінансування, а тому у
відповідачів не було підстав для здійснення таких виплат.
Проте з таким висновком погодитись неможливо, оскільки він
суперечить вимогам чинного законодавства.
Згідно з ч. 7 ст. 43 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
право
на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону "Про оплату праці"
( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
працівник має право на оплату своєї праці відповідно
до актів законодавства і колективного договору.
Статтею 57 Закону "Про освіту" ( 1060-12 ) (1060-12)
передбачені
гарантії держави педагогічним, науково-педагогічним та іншим
працівникам закладів освіти, в тому числі: виплата надбавок за
вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної
відпустки.
Однак, всупереч зазначеним вимогам закону, ці виплати
відповідачами не здійснювались.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови
N 13 ( v0013700-99 ) (v0013700-99)
від 24 грудня 1999 року "Про практику
застосування судами законодавства про оплату праці" при вирішенні
спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік
чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з
нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих
виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені
нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або
розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов,
передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у
проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли
вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи
фінансування.
Відповідно до ст. 22 Закону "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому
порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують
умови, встановлені законодавством, угодами і колективними
договорами.
За таких обставин, коли ухвалені судами рішення прийняті з
порушенням норм матеріального та процесуального права, вони не
можуть залишатись у силі і підлягають скасуванню з направленням
справи на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 334, 343 ЦПК України ( 1503-06 ) (1503-06)
, Судова
палата У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Б-ської Т.Г. задовольнити.
Рішення Ізмаїльського міського суду Одеської області від
23.05.2002 та ухвалу апеляційного суду Одеської області від
27.08.2002 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції
для розгляду іншим суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.