Головуючий в суді першої інстанції

Категорія 34 Космінін С.О.

Доповідач в суді апеляційної інстанції

Медведєва Л.П.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :

Головуючого - Медведєвої Л.П.

Суддів - Карташова О.Ю.

Савченко В.О.

при секретарі - Ковальчук Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду в місті Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Артемівського районного суду міста Луганська від 11 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розподіл майна, придбаного в період шлюбу, треті особи – гаражний кооператив "Мирний", гаражний кооператив "Донбас",

Звернувшись з апеляційною скарою, ОСОБА_4 посилається на порушення норм матеріального і процесуального права та ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким задовольнити її позов.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач вважає рішення законним і обгрунтованим.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.

В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримала.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та пояснив, що позивачка необґрунтовано посилається на те, що суд залишив все майно у його / відповідача/ користуванні, оскільки за час шлюбу вони придбали і інше майно, яке залишилось у позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін,дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила настуне.

У липні 2008 року позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з вказаним позовом. У викладенні обставин, якими вона обгрунтовувала свої позовні вимоги, позивач зазначила, що вона з 09 березня 1985 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Сумісно вони проживали до 2007 року, у них є сумісні діти: дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Під час розірвання шлюбу сумісне спільне майно між ними розділено не було, оскільки вони договорились поділити його добровольно, але до цього часу ними не досягнуто угоди по розділу майна, яке складається із гаражу у кооперативі "Донбас" вартістю 10 000 гривень, гаражу у кооперативі "Мирний" вартістю 10 000 гривень та автомобіля "Славута" вартістю 15 000 гривень. Просила поділити вказане майно, виділив їй гараж у кооперативі "Донбас", відповідачу – гараж у кооперативі "Мирний" та зобов’язати відповідача виплатити їй компенсацію її частки в вартості автомобіля "Славута" в сумі 7500 гривень.

Під час розгляду справи позивачкою було подано уточнену позовну заяву, в якій просила стягнути з відповідача на свою користь її частку у вартості автомобіля в сумі 15 000 гривень.

Ухвалою суду були залучені до участі у справі в яосчті третіх осіб представники гаражного кооперативу "Мирний" та гаражного кооперативу "Донбас".

Ухвалене у справі рішення було скасовано ухвалою апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи позивачка знову уточнила позовну заяву, зазначивши, що вартість автомобіля становить 30 000 гривень,просила виділити їй гараж у кооперативі "Мирний" та зобов’язати відповідача виплатити їй компенсацію її частки у вартості автомобіля "Славута" в сумі 15 000 гривень.

За результатами рогляду справи судом першої інстанції були встановлені наступні обставини.

Так, судом було встановлено, що шлюб між сторонами у справі 17 червня 2008 року розірвано. В період шлюбу ними придбано майно, серед якого в тому числі є АДРЕСА_1 у гаражному кооперативі "Донбас" та автомобіль "Славута" державний номер НОМЕР_1.

Спір судом вирішено на підставі ч.2 ст.69, ч.1 ст.70, ст.71 СК України, при ухваленні рішення суд керувався ст.ст. 10, 11, 60, 212- 215 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів вартості спільного майна, від проведення експертизи на предмет встановлення вартості спільного майна, позивач відмовилась, а зазначена сума грошової компенсації вартості автомобіля грунтується на припущеннях, а взаємної згоди щодо поділу спільного сумісного майна сторонами у справі не досягнуто.

За наслідками розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено невідповідність висновків обставинам справи.

Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) поділ майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодження між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Як убачається з матеріалів справи, сторонами не досягнуто згоди щодо вартості майна, що підлягає розділу, позивач в позовній заяві зазначила вартість майна, відповідач, якщо він не згодний із зазначеною позивачем вартістю майна, мав відповідно до ст. 60 ЦПК України, яка передбачає обов’язки доказування і надання доказів, заперечити заявлену позивачем вартість майна, однак, він ніяких доказів, які б свідчили про те, що вартість майна, зазначена позивачем є завищеною або заниженою, не надав.

З таких обставин, колегія суддів вважає, що вартість майна, яке підлягає розділу, треба визначити відповідно до позову і поділ майна, що є об’єктом спільної сумісної власності сторін у справі, здійснити відповідно до правил, встановлених статтями 69-72 СК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позов має бути задоволено.

Посилання у запереченнях відповідача на апеляційну скаргу на те, що в матеріалах справи не містяться докази вартості майна і саме позивачка була зобов’язана заявити клопотання про призначення судової експертизи для вирішення питання про вартість майна, однак вона не заявляла такого клопотання, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки, як було зазначено вище, позивачка зазначила в позовній заяві вартість майна, а відповідач, якщо він не був згоден з цим варіантом, мав надати докази на підставу своїх вимог, у тому числі, у разі необхідності заявити клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи для визначення вартості майна.

Під час нового розгляду справи, суд не з’ясував питання, чи є зустрічною позовною заявою зазначення відповідачем у запереченнях на позов іншого майна,що є спільною сумісною власністю його та позивача.

Колегія суддів,вирішуючи вказане питання, виходить з того, що відповідач відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України подав свої заперечення проти позову.

Щодо вимог про поділ іншого майна, що є об’єктом спільної сумісної власності, відповідач мав право подати зустрічну позовну заяву відповідно до ст.ст. 123, 124 ЦПК України, які передбачають строки та порядок подання зустрічного позову, форму та зміст зустрічної позовної заяви, яка подається з додержанням загальних правил пред’явлення позову і повинна відповідати вимогам статей 119 і 120 ЦПК України.

При викладених обставинах відповідно до ст.309 ЦПК країни рішення суду першої інстанції має бути скасовано і справі ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 209, 307, 309 ЦПК України,

рішення Артемівського районного суду міста Луганська від 11 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розподіл майна, придбаного в період шлюбу, треті особи – гаражний кооператив "Мирний", гаражний кооператив "Донбас", скасувати і у справі ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розподіл майна, придбаного в період шлюбу, треті особи – гаражний кооператив "Мирний", гаражний кооператив "Донбас", задовольнити.

Поділити майно, яке знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_4 і ОСОБА_5, наступним чином.

Виділити ОСОБА_4 у приватну власність АДРЕСА_1, вартістю 10 000 гривень, ОСОБА_5 виділити у приватну власність гараж, розташований на території гаражного кооперативу АДРЕСА_2, вартістю 10 000 гривень.

Зобов’язати ОСОБА_5 виплатити ОСОБА_4 в якості компенсації за належну їй долю в автомобілі "Славута" державний номер НОМЕР_1, в сумі 15 000 гривень / п’ятнадцять тисяч гривень /.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.