колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого: Філатової Є.В.

Суддів: Любобратцевої Н.І.

Чистякової Т.І.

При секретарі: Вернігор О.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення суми боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 1 квітня 2010 року,

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про повернення суми боргу.

Вимоги мотивовані тим, що 04 липня 2008 року між сторонами були укладені договори купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією ж адресою. Однак на момент укладення договорів у відповідачки не було всієї суми грошей, у зв’язку з чим за домовленістю між сторонами, остання передала позивачу частину грошей, а суму, що залишилась в розмірі 150000 доларів США зобов’язалася повернути до 1 листопада 2008 року, про що склала розписку. Проте своїх зобов’язань за борговою розпискою відповідачка так і не виконала.

За таких обставин позивач неодноразово уточнюючи позовні вимоги в остаточному варіанті просив стягнути з відповідачки на його користь, суму боргу в розмірі 150000 доларів США, що складає в національній валюті України 1201020 грн., суму індексу інфляції від суми боргу в розмірі 12% - 150127,5 грн., 3% річних від суми боргу з 01.11.2008р. по 01.04.2010р. в розмірі 51043,35 грн. та суму процентної ставки НБУ в розмірі 189877,81 грн.

Відповідачка у судове засідання не з’явилася, про день та місце розгляду справи сповіщена належним чином.

Заочним рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 1 квітня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 1201020, 00 грн., 51043 грн. 35 коп. – 3% річних, 189977 грн. 81 коп. – проценти по обліковій ставці НБУ, судові витрати в сумі 2104 грн. 37 коп., а всього 1444045 ( один мільйон чотириста сорок чотири тисячі сорок п’ять) грн. 47 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати в позові відмовити. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує на те, що позивач при укладенні нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу будинку отримав повну суму грошей та не мав жодних претензій до відповідачки, що сам засвідчив своїм підписом. Відповідно до цього всі зобов’язання по розрахунку з боку відповідачки було виконано на момент укладення договору. Крім того, факт відсутності грошової заборгованості покупця перед продавцем на момент укладення Договору … був особисто з’ясований нотаріусом у покупця перед укладенням правочину. Апелянт зазначив, що судом не досліджені вище наведені факти та докази. Крім того, її жодного разу не було сповіщено належним чином про розгляд справи, вказана в позовній заяві адреса є невірною та за нею відповідачка не проживає, тим самим її було позбавлено можливості користуватися своїми процесуальними правами, а саме давати особисті пояснення по суті позову, надати докази, яки мають суттєве значення для вирішення справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог і посилався на норми парагр.1 гл.71 ЦК України (435-15) , яка регулює правовідносини, що виникають з договору позики. Колегія погоджується з таким висновком, але не в повному обсязі.

Судом встановлено, що сторони уклали договір позики, від виконання якого позивачка ухиляється. Відповідно ст. 1047 ЦК України договір позики між фізичними особами на суму, яка не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі. За правилами ст. 207 ЦК України договір вважається укладеним у письмовій формі, якщо волевиявлення сторін стосовно всіх суттєвих умов угоди викладене у будь-якому документі, яким обмінялися сторони.

У даному випадку суд правильно виходив з того, що договір укладений шляхом видачі відповідачкою розписки, яку представив суду позивач і в якої визначені сума та строк погашення боргу. Зазначених обставин ОСОБА_3 не оспорювала.

Колегія не може взяти до уваги посилання апелянта на те, що борг повернено в тої же день до підписання договору купівлі-продажу будинку. На вимогу положень ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов’язання, повинен повернути його боржникові. А у разі неможливості повернення повинен вказати про це у розписці, яку він видає. У даному випадку у разі сплати всій покупної суми за договором купівлі-продажу відповідачка мала нагоду отримати платіжний документ у підтвердження виконання зобов’язання, проте не зробила цього.

Апелянт не надала переконливих доказів на виконання зобов’язання. Її посилання на запис у договорі купівлі-продажу про те, що вся сума отримання продавцем до підписання договору, є необґрунтованим.

Згідно ст. 604 ЦК України зобов’язання може припинитися за домовленістю сторін про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (новація). У даному випадку обов’язок покупця повністю сплатити продажну суму за договором купівлі-продажу будинку трансформувалася у боргове зобов’язання, яке взяв на себе покупець, на умовах, викладених у розписці. Наявність розписки у кредитора свідчить про невиконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому він оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з наведеного та враховуючи інші дані, що свідчать про недобросовісність поведінки відповідачки (повідомлення органів МВС про результати перевірки та порушення кримінальної справи проти ОСОБА_3 за ознаками ст. 190ч.4 КК України, ухилення відповідачки від явки до суду), колегія погоджується з висновком суду про доведеність не виконання боргового зобов’язання.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано стягнув суму боргу 150 000 доларів США в валюті України за офіційним курсом Національного Банку, що складає 1 201 020 грн. та 3% річних за невиконання зобов’язання в сумі 51043, 35грн., що не суперечить вимогам ст. 1049, 625 ЦК України.

Втім колегія не може погодитися зі стягненням з боржника на користь кредитора процентів за обліковою ставкою НБУ.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на стягнення з боржника процентів за невиконання зобов’язання у разі, якщо одержання процентів встановлено договором. Оскільки сторони не домовилися стосовно такого зобов’язання, правових підстав для стягнення облікової ставки НБУ у суду не було.

Оскільки суд першої інстанції невірно застосував матеріальний закон, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про частково задоволення позову у частині основної суми боргу та 3% річних і про відмову у стягненні процентів по обліковій ставки НБУ в сумі 189977,81грн. Крім того позивачу слід відшкодувати судові витрати за юридичну допомогу, сплату судового збору та витрат на ІТЗ згідно наданим платіжним документам.

Керуючись ст.ст. 303, 304,п.4ст. 309, 316 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів,–

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, заочне рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 1 квітня 2010 року скасувати, позов ОСОБА_2 задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу -1201020грн., 3 % річних – 51043,35грн., судові витрати 2205грн. В решті вимог відмовити.

рішення набуває чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів зі дня проголошення.