СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                            15.04.2004

                             (Витяг)

     У березні 2003 р.  прокурор  м.  Олександрії  Кіровоградської
області  в інтересах держави в особі Олександрійської міської ради
звернувся до суду з позовом до К.  

про стягнення заборгованості зі сплати податку з власника 

транспортного засобу 

і просив стягнути з відповідача як із власника 

такого  засобу  на  користь  зазначеної ради 155 грн. боргу з 

податку.

     Суддя Олександрійського міського суду Кіровоградської області
ухвалою від 12 червня 2003 р.  (яку залишив без зміни  апеляційний
суд  ухвалою  від  23  вересня 2003 р.) у прийнятті позовної заяви
відмовив на підставі п. 9 ч. 2 ст. 136 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
        .

     У касаційному поданні прокурор м. Олександрії порушив питання
про скасування зазначених ухвал і направлення справи на розгляд до
суду  першої  інстанції,   мотивуючи   вимоги   тим,   що   ухвали
постановлені  з  порушенням  норм  матеріального та процесуального
права.

     Перевіривши матеріали  справи,  Судова  палата  у   цивільних
справах  Верховного  Суду  України  дійшла висновку,  що касаційне
подання підлягає задоволенню з таких підстав:

     Відмовляючи у прийнятті позовної заяви, суд першої інстанції,
з чим погодився й апеляційний суд,  виходив з того,  що вимоги,  з
якими прокурор пред'явив позов, не пов'язані із захистом інтересів
держави. Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

     Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        
Прокуратура України становить єдину систему,  на яку  покладається
представництво   інтересів   громадянина  або  держави  в  суді  у
випадках, визначених законом.

     Згідно з ч.  1 ст.  36-1  Закону  від  5  листопада  1991  р.
N 1789-XII   ( 1789-12   ) (1789-12)
           "Про   прокуратуру"  представництво
прокуратурою інтересів громадянина або держави в  суді  полягає  у
здійсненні  прокурорами  від  імені держави процесуальних та інших
дій,  спрямованих на  захист  у  суді  інтересів  громадянина  або
держави у випадках, передбачених законом.

     Отже, виходячи зі змісту зазначених статей, прокуратура діє в
межах наданих їй повноважень і має право  у  випадках,  визначених
законом,  звертатися  до  суду за захистом прав громадян,  а також
законних інтересів держави,  її органів,  державних підприємств та
організацій.

     Крім того,  за змістом п. 10 ч. 1 ст. 14 Закону від 25 червня
1991 р. N 1251-XII ( 1251-12 ) (1251-12)
         "Про систему оподаткування" податок
з  власників  транспортних  засобів  та  інших  самохідних машин і
механізмів  належить  до  загальнодержавних  податків   і   зборів
(обов'язкових   платежів),   які  встановлюються  Верховною  Радою
України і справляються на всій території України.

     За таких обставин відмова суду  в  прийнятті  позовної  заяви
прокурора  є безпідставною,  оскільки прокурор згідно зі ст.  36-1
Закону "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
         та п.  2 ст.  121 Конституції
( 254к/96-ВР  ) (254к/96-ВР)
          мав  достатньо  правових підстав для звернення до
суду з позовом в інтересах держави.

     Ураховуючи наведене та керуючись ст.  334 ЦПК  ( 1503-06  ) (1503-06)
        ,
Судова   палата   у  цивільних  справах  Верховного  Суду  України
касаційне подання прокурора м.  Олександрії  задовольнила:  ухвалу
Олександрійського  міського  суду від 12 червня 2003 р.  та ухвалу
апеляційного суду Кіровоградської області від 23 вересня  2003  р.
скасувала і передала справу до суду першої інстанції для вирішення

питання про прийняття позовної заяви.