ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
31.03.2004
Судова палата в цивільних справах Верховного Суду України,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Л-к Л.В. до
Л-ка Ю.М.
про поділ майна,
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2001 року Л-к Л.В. звернулася до суду із зазначеним
позовом, посилаючись на те, що вона перебувала з відповідачем у
шлюбі, мають двох дітей. Під час шлюбу вони побудували будинок,
літню кухню, два гаражі та хлів. Позивачка просила провести поділ
житлового будинку та господарських споруд, відступивши від
рівності часток в спільному майні подружжя і виділивши їй більшу
частину, оскільки вона має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Володарсько-Волинського районного суду від
05.07.2002 позов задоволено: виділено у власність позивачці у
будинку в смт Володарськ-Волинському Житомирської області 66/100
частки на загальну суму 16697 грн., а відповідачу - 34/100 частки
на загальну суму 8779 грн. Постановлено зобов'язати відповідача
сплатити позивачці грошову компенсацію в сумі 282 грн. і за
проведену експертизу по справі 100 грн. Стягнуто на користь
держави з Л-к Л.В. 170 грн., а з Л-ка Ю.М. - 88 грн. державного
мита.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від
17.09.2002 рішення районного суду скасовано і постановлено нове
рішення, яким виділено у власність позивачці у будинку 66/100
частки на загальну суму 16711 грн., а відповідачу - 34/100 частки
на загальну суму 8779 грн. Стягнуто з відповідача на користь
держави 167 грн. 11 коп. - державного мита; з позивачки - 300 грн.
витрат, пов'язаних з проведенням судово-технічної експертизи.
У касаційній скарзі Л-к Ю.М. ставить питання про скасування
рішення апеляційного суду та направлення справи на новий
апеляційний розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм
матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, шлюб між сторонами
розірвано. Спір у частині поділу будинку розглядався неодноразово.
Як останнім рішенням Володарсько-Волинського районного суду
Житомирської області від 05.07.2002, так і рішенням апеляційного
суду Житомирської області від 17.09.2002 за позивачкою визнано
право власності на 66/100, а за відповідачем - 34/100 частини
спірного будинку та виділено їм у ньому конкретні приміщення. При
цьому позивачці виділені підсобні приміщення: коридор, ванна,
комора, кухня, їдальня, веранда, літня кухня, сарай, сарай, дві
житлові кімнати, а відповідачеві - жилу кімнату, коридор, сарай,
веранду.
Відповідно до вимог ст. ст. 115 та 132 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
(у
редакції від 18.07.63) майно ділиться в натурі, коли це можливо
без нерозмірної шкоди для його господарського призначення.
Приналежністю є річ, призначена служити головній речі і зв'язана з
нею спільним господарським призначенням. Приналежність наслідує
долю головної речі, якщо в договорі або в законі не встановлено
інше.
Основним призначенням будинку є забезпечення власника і
членів його сім'ї житлом. Відповідно до будівельних норм і правил
житлове приміщення (квартира) повинне складатися з жилої кімнати
та інших допоміжних приміщень, а в умовах індивідуального
житлового будинку - також із інших господарських будівель,
розташованих на одній земельній ділянці з жилим будинком.
При вирішенні даного спору судом не враховано цих вимог
закону. Виділивши позивачці жилі кімнати і всі допоміжні
приміщення, а відповідачу - жилу кімнату без кухонного приміщення,
суд позбавив відповідача можливості користування частиною
допоміжних приміщень, зокрема кухнею.
Як вбачається з матеріалів справи, спірний будинок дійсно
побудований у період подружнього життя на спільні кошти та
спільною працею. Тому висновок суду про те, що він є їх спільною
власністю і кожен із них має право володіння, користування і
розпорядження цим майном, слід визнати таким, що відповідає
вимогам ст. 22 КпШС ( 2006-07 ) (2006-07)
(в редакції від 20.06.69).
В окремих випадках суд при поділі майна, яке є спільною
сумісною власністю подружжя, може відступити від засад рівності
часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей (ст. 28
КпШС ( 2006-07 ) (2006-07)
- 1969 року).
Проте висновок суду про те, що в даному випадку необхідно
відійти від рівності часток подружжя та визнати за позивачкою
право на 66/100 частки будинку не можна визнати достатньо
переконливим.
У матеріалах справи є чотири висновки технічної експертизи.
Прийшовши до висновку про необхідність поділу будинку за
четвертим варіантом, суд не обговорив питання щодо інших варіантів
поділу.
Не з'ясовано, зокрема, чи є технічна можливість переобладнати
або добудувати кухню у виділеній відповідачу частині будинку. З
цього питання висновки санітарної та пожежної служб у матеріалах
справи відсутні.
Враховуючи викладене, судові рішення не можуть бути залишені
без зміни й підлягають скасуванню.
Керуючись ст. 334 ЦПК України ( 1503-06 ) (1503-06)
, Судова палата у
цивільних справах Верховного Суду України У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Л-ка Ю.М. задовольнити частково.
Рішення Володарсько-Волинського районного суду від 05.07.2002
та рішення апеляційного суду Житомирської області від 17.09.2002
скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.