СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
27.11.2003
(Витяг)
У квітні 2002 р. Ш. звернувся до суду з позовом до М. про
відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 26 червня
2001 р. його покусали бджоли відповідача, внаслідок чого він
перебував на стаціонарному лікуванні й переніс фізичні та моральні
страждання.
Рішенням Фрунзевського районного суду м. Харкова від 19 липня
2002 р. у задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний суд Харківської області рішенням від 24 вересня
2002 р. скасував рішення суду першої інстанції і постановив нове -
про часткове задоволення позову, а саме: стягнути з М. на користь
Ш. 500 грн. як компенсацію за заподіяння моральної шкоди.
У касаційній скарзі М., посилаючись на неправильне
застосування судом норм матеріального і процесуального права,
просив рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі
рішення суду першої інстанції.
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково
з таких підстав.
Постановляючи рішення, апеляційний суд виходив з того, що
моральну шкоду позивачеві було заподіяно з вини М. Проте з таким
висновком погодитися не можна.
Відповідно до вимог ст. 203 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
суд у рішенні
зобов'язаний зазначити про доведеність чи недоведеність фактів, з
якими закон пов'язує наявність або відсутність правовідносин.
При вирішенні питання про з'ясування фактів, з якими закон
пов'язує відшкодування моральної шкоди, суду слід було виходити з
вимог ст. 440-1 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
, в котрій визначено підстави для
покладення обов'язку з відшкодування такої шкоди та обставини, які
суд має враховувати при визначенні розміру відшкодування.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови
від 31 березня 1995 р. N 4 ( v0004700-95 ) (v0004700-95)
"Про судову практику в
справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди",
відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності
обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування
моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди,
протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку
між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього
в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим
підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних
страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи
якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі
чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду
та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають
значення для вирішення спору.
Всупереч зазначеним роз'ясненням та без урахування наявних у
справі доказів суд зробив висновок про доведеність заподіяння
позивачеві моральної шкоди внаслідок порушення М. ст. 15 Закону
від 22 лютого 2000 р. N 1492-III ( 1492-14 ) (1492-14)
"Про бджільництво",
ветеринарно-санітарних правил та Інструкції щодо попередження та
ліквідації хвороб і отруєнь бджіл (затверджена наказом Головного
державного інспектора ветеринарної медицини України від 30 січня
2001 р. N 9 ( z0131-01 ) (z0131-01)
; зареєстрована в Міністерстві юстиції
України 12 лютого 2001 р. за N 131/5322). Крім того, суд у рішенні
не зазначив, якими саме неправомірними діями відповідача
позивачеві була заподіяна моральна шкода та чим підтверджується
вина М.
Оскільки судові рішення постановлені з порушенням норм
матеріального і процесуального права, то Судова палата у цивільних
справах Верховного Суду України касаційну скаргу М. частково
задовольнила, судові рішення скасувала, а справу направила на
новий розгляд до суду першої інстанції.