ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
01.10.2003
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
<...>, розглянувши справу за скаргою Черновецького Л.М. на
постанову Правління Національного банку України,
В С Т А Н О В И Л А:
12 вересня 2001 року Черновецький Л.М. звернувся до суду з
вищевказаною скаргою та просив визнати недійсною постанову
Правління Національного банку України N 276 ( z0703-01 ) (z0703-01)
від
17 липня 2001 року "Про затвердження Положення про планування та
порядок проведення інспекційних перевірок" в частині можливості
здійснення Національним банком України таких перевірок, як
вступний контроль, спеціальна перевірка, тематична перевірка;
можливості прийняття Національним банком України рішення про
проведення позапланової перевірки та здійснення такої перевірки за
наявності таких підстав, як письмове звернення органів прокуратури
України, Державної податкової служби України, Координаційного
комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при
Президентові України; можливості здійснення Національним банком
України перевірки власника. Вказував, що положення цієї постанови
порушують чинне законодавство та його конституційні права як
вкладника та акціонера.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від
13 листопада 2001 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного
суду м. Києва від 6 лютого 2002 року, скаргу Черновецького Л.М.
задоволено частково. Визнано недійсною вказану постанову в частині
здійснення Національним банком України таких видів перевірок, як
вступний контроль, спеціальна перевірка, тематична перевірка,
прийняття рішення про проведення позапланової перевірки та
здійснення перевірки за наявності таких підстав, як письмове
звернення органів прокуратури України, Служби безпеки України,
Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової служби
України, Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і
організованою злочинністю при Президентові України. В задоволенні
скарги в іншій частині відмовлено.
У поданій касаційній скарзі Національний банк України просить
скасувати судові рішення, посилаючись на те, що вони постановлені
з порушенням норм матеріального та процесуального права і
постановити нове рішення про відмову в задоволенні скарги.
До касаційної скарги Національного банку України приєдналась
третя особа на стороні НБУ - Міністерство юстиції України та
підтримала касаційну скаргу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи скаргу вкладника та акціонера банку
Черновецького Л.М., суд підставно виходив з того, що зазначене
Положення про планування та порядок проведення інспекційних
перевірок ( z0703-01 ) (z0703-01)
, а саме - його п.1.8 про те, що
Національний банк України може приймати рішення про проведення
позапланової перевірки (у тому числі спеціальної перевірки) за
письмовим зверненням органів прокуратури України, Служби безпеки
України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної
податкової служби України, Координаційного комітету по боротьбі з
корупцією і організованою злочинністю при Президентові України, не
відповідає положенням ст. 7, 53, 61 Закону України "Про
національний банк України" ( 679-14 ) (679-14)
, ст. 47, 60, 71 Закону
України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
, а також
Законам України "Про оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 ) (2135-12)
,
"Про міліцію" ( 565-12 ) (565-12)
, "Про Службу безпеки України"
( 2229-12 ) (2229-12)
, "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
,
"Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
, "Про організаційно-правові основи
боротьби з організованою злочинністю" ( 3341-12 ) (3341-12)
.
Зі змісту зазначених законів не вбачається, що за письмовими
зверненнями цих органів без визначення конкретних осіб та за
конкретними справами, що знаходяться у провадженні цих органів,
без наведення відповідних мотивів банк може приймати рішення про
проведення зазначених перевірок і тим самим порушувати права
вкладників на банківську таємницю.
Оскільки Національним банком України та Міністерством юстиції
України не надано судам переконливих доказів про безпідставність
вимог заявника та в касаційних скаргах не наведено правових
обгрунтувань про неправильність висновків судів, підстав для
задоволення касаційної скарги немає.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 334 ЦПК України
( 1503-06 ) (1503-06)
, Судова палата У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Національного банку України залишити без
задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від
13 листопада 2001 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від
6 лютого 2002 року - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Закон і Бізнес, рік 2004, 03.07.2004, N 27