Справа №22ц-11075/2010р. 

Головуючий суддя у суді 1 інстанції – Чаплицький В.В.

Категорія 52 Доповідач – суддя Можелянська З.М.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :

головуючої судді Можелянської З.М., суддів Чубукова О.П., Прозорової М.Л.,

при секретареві Панченку Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровськ цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, Міського комунального підприємства "Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 13 липня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до Міського комунального підприємства "Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (третя особа: ОСОБА_3) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

рішенням Орджонікідзевського міського суду від 13.07.2010р. частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2, ухвалено поновити її на роботі на посаді економіста з планування та організації праці Міського комунального підприємства "Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", стягнути на її користь з останнього 28632грн.22коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 1000грн. на відшкодування моральної шкоди. Додатковим рішенням того ж суду від 16.07.2010р. в частині поновлення на роботі ОСОБА_2 рішення допущене до негайного виконання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильний розмір присудженої суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, просила ухвалити нове рішення про стягнення вказаної суми у розмірі 31635грн.

В апеляційних скаргах Міське комунальне підприємство "Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" та третя особа ОСОБА_3 просили скасувати судове рішення від 13.07.2010р., посилаючись на його невідповідність вимогам закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що воно підлягає зміні в частині розміру присудженої суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відхиленням апеляційної скарги позивачки та частковим задоволенням апеляційних скарг відповідача та третьої особи за такими підставами.

З матеріалів справи вбачається наступне.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_2 працювала у Міському комунальному підприємстві "Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (попереднє найменування підприємства - Комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційне господарство") з 19.11.2001р., у тому числі, економістом з планування та організації праці з 17.09.2004р. (а.с.5,6). Наказом від 17.12.2008р. №353 ОСОБА_2 попереджено про звільнення у зв’язку зі скороченням чисельності працівників, а наказом від 17.02.2009р. №61 її звільнено за вказаною підставою (а.с.7,10,11). З наказом про попередження про звільнення ОСОБА_2 ознайомлена 17.12.2008р., про що свідчить її власноручний запис (а.с.11). Відповідно до вимог ч.2 ст.49-2 КЗпроП України одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку зі змінами у виробництві і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві. Судом першої інстанції встановлено, що у порушення вказаних вимог одночасно з попередженням про звільнення ОСОБА_2 не було запропоновано іншої роботи на підприємстві згідно наявних на той час вакансій (а.с.297-307,310-323). Враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини про невідповідність проведеного звільнення ОСОБА_2 вимогам трудового законодавства, суд першої інстанції обґрунтовано на підставі ч.1 ст.235 КЗпроП України ухвалив рішення про її поновлення на попередній роботі на посаді економіста з планування та організації праці. Доводи апеляційних скарг відповідача та третьої особи про неправильність судового рішення у вказаній частині безпідставні, оскільки письмових доказів на підтвердження факту про передбачену законом пропозицію іншої роботи одночасно з попередженням про звільнення матеріали справи не містять, іншим доказам з цього приводу суд першої інстанції дав відповідну оцінку. Доводи апеляційних скарг відповідача та третьої особи зводяться до переоцінки доказів у справі та до незгоди з їх оцінкою судом. Проте за вимогами ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, а тому переоцінка доказів на вимогу сторони не допускається.

Встановивши факт невідповідності здійсненого звільнення ОСОБА_2 вимогам трудового законодавства та те, що вказане порушення трудових прав завдало їй моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано на підставі вимог ст.237-1 КЗпроП України ухвалив рішення про відшкодування вказаної шкоди.

Відповідно до вимог ч.2 ст.235 КЗпроП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Встановивши факт незаконного звільнення ОСОБА_2 з роботи, суд першої інстанції обґрунтовано на підставі зазначеної правової норми ухвалив рішення про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушено прогулу. Перевіряючи розрахунок наведеної у рішенні суду першої інстанції суми середнього заробітку за час вимушено прогулу, колегія суддів виходить з наступного.

Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 17.02.2009р по 13.07.2010р. здійснюється на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою кабінету міністрів України від 8.02.1995р. №100 (100-95-п) . При заробітку ОСОБА_2 за 40 відпрацьованих нею днів в останні два місяці, що передували звільненню, а саме, 1663грн.55коп. за грудень 2008 рік та 1920грн.77коп. за січень 2009 року з виключенням компенсації частини втрати заробітку у зв’язку з порушенням строку його виплати її середньоденна заробітна плата складає 89грн.61коп. - 1663,55+1920,77=3584,32:40=89,61. (а.с.177,220,308,309). За 257 робочих днів у період вимушеного прогулу з 17.02.2009р. по 27.02.2010р. розмір середнього заробітку ОСОБА_2 складає 23029грн.77коп. - 89,61х257=23029,77. За 90 робочих днів у період вимушеного прогулу з 2.03.2010р. по 13.07.2010р. з врахуванням підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві на коефіцієнт 1,1979 розмір середнього заробітку ОСОБА_2 складає 9661грн.50коп. - 89,61 х 1,1979 х 90 = =9661,5. Загальний розмір середнього заробітку за вказані періоди складає 32691грн.27коп. (23029,77+9661,5). За відомостями трудової книжки ОСОБА_2 та довідкою Державного професійно-технічного закладу "Орджонікідзевське професійно-технічне училище" після звільнення ОСОБА_2 працювала в зазначеному училищі з 21.04.2009р. по день поновлення її на роботі 13.07.2010р., де отримала заробітну плату загальним розміром 11803грн.12коп. (а.с.186,190,205,324,325,330,331). При відрахуванні з визначеної суми середнього заробітку 2048грн.48коп. отриманої ОСОБА_2 вихідної допомоги у зв’язку зі звільненням та 11803грн.12коп. отриманої нею заробітної плати за іншим місцем роботи під час вимушеного прогулу, розмір суми середнього заробітку, який підлягає стягненню на її користь складає 18839грн.67коп. - 32691,27 - 2048,48 - 11803,12 = 18839,67 (а.с.186,190,205).

При визначенні зазначеної суми, яка підлягає стягненню з підприємства на користь ОСОБА_2 колегія суддів виходить з того, що справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, а тому розмір даної суми вказаний без утримання цього податку та інших обов’язкових платежів.

Оскільки висновок суду першої інстанції в частині розміру присудженої до стягнення на користь ОСОБА_2 суми середнього заробітку не відповідає зазначеним обставинам справи та вимогам закону, його рішення у вказаній частині на підставі п.3,4 ст.ст. 309 ЦПК України підлягає зміні зі зменшенням розміру присудженої суми середнього заробітку. У зв’язку з цим апеляційні скарги Міського комунального підприємства "Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" та третьої особи ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.

Доводи апеляційних скарг Міського комунального підприємства "Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" та третьої особи ОСОБА_3 про врахування при визначенні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу вини ОСОБА_2 у тому, що справа розглядалась більше одного року безпідставні, оскільки доказів на підтвердження такої вини позивачки матеріали справи не містять. Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про необхідність здійснення розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу без врахування її заробітку за новим місцем роботи, оскільки фактично у вказаний період прогулу не було у зв’язку з її працевлаштуванням. А тому стягненню підлягає лише різниця між отриманою нею зарплатою у вказаний період. Вимоги ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про стягнення середнього заробітку по 4.08.2010р. виходять за межі рішення суду першої інстанції від 13.07.2010р. та вирішених ним позовних вимог, а тому суперечать ч.1 ст. 303 ЦПК України.

На підставі ст. 217, ч.2 ст. 367 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення в частині присудження ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі виплати за один місяць у сумі 2254грн.14коп.

Керуючись ст.ст.303,307,п.3,4 ст.ст. 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційні скарги Міського комунального підприємства "Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" та ОСОБА_3 задовольнити частково.

рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 13 липня 2010 року змінити в частині розміру присудженої до стягнення з Міського комунального підприємства "Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного та стягнути на її користь з останнього 18839грн.67коп.

Допустити до негайного виконання рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_2 2254грн.14коп. середньомісячного заробітку.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку.