Справа №22ц-6479, 2010р. 

Головуючий в 1-й інстанції Рябова О.Д.

Категорія: Доповідач – Вербицька Л.І.

колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого – Вербицької Л.І.

Суддів: Вадзінського П.О., Колісниченка А.Г.

при секретарі – Перевознік В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 16 липня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання недійсними довіреності та договору дарування, третя особа – ОСОБА_5,

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 16 липня 2010 року позовні вимоги задоволено: визнано недійсною довіреність ОСОБА_6 на ім’я ОСОБА_4, посвідчену приватним нотаріусом 10.05.2006 року; визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4, діючого за довіреністю від 10.05.2006 року від ОСОБА_6, та ОСОБА_2, посвідченим приватним нотаріусом 01.06.2006 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального закону, а саме, безпідставність покладення в основу задоволення позовних вимог висновків судової психіатричної експертизи, з якими вона не погоджується.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та її сину ОСОБА_7

Після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 за довіреністю від 10.05.2006 року уповноважила ОСОБА_4 на оформлення спадкових прав на майно, яке залишилося після смерті її сина, а саме, квартиру АДРЕСА_1, а після оформлення спадщини подарувати гр. ОСОБА_2 належну їй в результаті успадкування зазначену квартиру.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.06.2006 року ОСОБА_6 належала Ѕ частини спірної квартири після смерті її сина ОСОБА_7

01.06.2006 року приватним нотаріусом був оформлений і посвідчений договір дарування відповідно до якого ОСОБА_4, діючий від імені ОСОБА_6, на підставі довіреності подарував ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла. Позивач у справі ОСОБА_3 є спадкоємцем після померлої бабусі ОСОБА_6 відповідно до поданої 31.05.2010 року заяви до Першої Херсонської держнотконтори на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 15 березня 2010 року про встановлення йому додаткового строку на прийняття спадщини строком на один місяць з моменту набрання рішення чинності.

Відповідно до висновків посмертної судово-психіатричної експертизи №766 від 09 листопада 2008 року ОСОБА_6 на момент видачі доручення 10 травня 2006 року знаходилася у найгострішому періоді перенесеного інсульту, що позбавляло її можливості розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Згідно ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

За таких обставин суд обґрунтовано задовольнив позов в частині визнання недійсною довіреності, виданої ОСОБА_6 на ім’я ОСОБА_4

Крім того, відповідно до вимог, передбачених ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Ч.3 ст. 203 ЦК України передбачає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Оскільки довіреність ОСОБА_6 є недійсною, недійсним є і договір дарування, який укладений ОСОБА_4, що діяв на підставі зазначеної довіреності від імені ОСОБА_6

Таким чином, встановлено, що при укладенні договору дарування за зазначених обставин в порушення ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення ОСОБА_6, як дарувальника не було вільним і не відповідало її внутрішній волі.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального закону, а тому скасуванню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги щодо незгоди з висновками судової психіатричної експертизи, які безпідставно на думку апелянта покладені в основу рішення про задоволення позовних вимог, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не підтверджені належними доказами.

Так, за ч.1 ст. 143 ЦПК України для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч.6,7 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов’язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст.212 цього Кодексу, а незгода суду з висновками експерта повинна бути мотивована в рішенні.

Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінив усі надані сторонами докази та навів у рішенні мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. При встановлених судом обставинах у суду були відсутні підстави для незгоди з висновками посмертної судово-психіатричної експертизи.

Слід також зазначити, що при розгляді справи в суді апеляційної інстанції клопотань з належним обґрунтуванням про призначення будь-якої експертизи в порядку передбаченому вимогами цивільно-процесуального закону відповідачами не заявлялося.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 16 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності після проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту проголошення до Верховного Суду України.