справа № 22ц-1786/2010рік 

головуючий у 1 інстанції – Костів О.З.

категорія – спори, що виникають 

із сімейних доповідач – Гірський Б.О.

правовідносин (46)

колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі :

головуючого - Ткач О.І.

суддів - Гірського Б.О., Бахметової В.Х.

при секретарі - Леньга О.Я.

з участю позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 12 травня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя і зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя; позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення коштів, вкладених у створення спільної сумісної власності та позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частини квартири і 1/3 частини будинковолодіння, -

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12.05.2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

"Проведено поділ спільного майна подружжя.

Виділено у власність ОСОБА_1: трикімнатну квартиру у АДРЕСА_1 вартістю 366000 грн.; м'який куток вартістю 2500 грн.; відеокамеру "Panasonik RX-10" вартістю 200 грн.; холодильник "Snaige" вартістю 1400 грн.; телевізор "Funai TV-2500 А" вартістю 400 грн.; газову плиту "Gefest" вартістю 900 грн.; душову кабіну вартістю 750 грн., а всього на суму 372150 грн.

Виділено у власність ОСОБА_2: незавершений будівництвом житловий будинок з господарськими будівлями в селі Гаї Шевченківські Тернопільського району по АДРЕСА_2 вартістю 412900 грн.; автомобіль ВАЗ-21053, 1995 року випуску вартістю 12271 грн.; куток на кухню зі столиком вартістю 750 грн.; музичний центр "LG" вартістю 300 грн.; газову плиту "Брест" вартістю 200 грн.; пральну машину "Zanussi" вартістю 1700 грн.; пилевсмоктувач "Samsung" вартістю 100 грн.; умивальник із шафою вартістю 850 грн., а всього на суму 429071 грн.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по справі, а саме: 378, 41 грн. сплаченого державного мита; 500 грн. вартості проведеної будівельно-технічної експертизи; 140 грн. вартості проведеної авто-товарознавчої експертизи, а всього 1018,41 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави 1321,59 грн. державного мита та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 104446 грн. коштів, вкладених в будівництво житлового будинку з господарськими будівлями в селі Гаї Шевченківські Тернопільського району, АДРЕСА_2; 51 грн. сплаченого державного мита та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь держави 993,46 грн. державного мита.

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_1 – відмовлено.

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частини квартири в АДРЕСА_1, а також на 1/3 частини незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями в селі Гаї Шевченківські Тернопільського району, АДРЕСА_2 – відмовлено".

В апеляційних скаргах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять скасувати рішення суду, як незаконне, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши за матеріалами справи приведені в скарзі доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до норм ст. 22 КпШС України, ст. 16 Закону України "Про власність", які діяли на час виникнення спірних правовідносин, так і норм ст. 60 СК України, ч. 3 п. 6 його Прикінцевих положень, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22.09.1990 року по 18.05.2005 року.

За час шлюбу ними було набуте таке майно: трикімнатна квартира у АДРЕСА_1; незавершений будівництвом житловий будинок з господарськими будівлями в селі Гаї Шевченківські Тернопільського району по АДРЕСА_2; м'який куток; відеокамера "Panasonik RX-10"; холодильник "Snaige"; телевізор "Funai TV-2500 А"; газова плита "Gefest"; душова кабіна; автомобіль ВАЗ-21053, 1995 року випуску; куток на кухню зі столиком; музичний центр "LG"; газова плита "Брест"; пральна машина "Zanussi"; пилевсмоктувач "Samsung"; умивальник із шафою. Дане майно є їх спільною сумісною власністю, як подружжя і підлягає поділу між ними в натурі.

Суд першої інстанції вірно провів поділ даного майна. Зокрема, при поділі нерухомого майна врахував, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, на якій розміщений незавершений будівництвом житловий будинок з господарськими будівлями в селі Гаї Шевченківські Тернопільського району, а при поділі рухомого майна враховував його призначення та інтереси кожного з подружжя.

Також суд першої інстанції вірно, на підставі ст. 70 СК України, збільшив частку майна ОСОБА_1

Згідно з вимогами частин 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_2, посилаючись на придбання частини майна за особисті кошти, не надав суду належні та допустимі докази цього.

Таким чином, судове рішення в цій частині є законним і обґрунтованим.

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про визнання права власності на Ѕ частини квартири у АДРЕСА_1 та 1/3 частини незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями в селі Гаї Шевченківські Тернопільського району по АДРЕСА_2, то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у їх задоволенні, оскільки ними не доведено факту створення разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільної сумісної власності на дане майно, відповідно до норм чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України "Про власність" (697-12) .

Також, суд вірно задовольнив позов ОСОБА_5 про стягнення коштів, вкладених у будівництво жилого будинку з господарськими будівлями в селі Гаї Шевченківські Тернопільського району по АДРЕСА_2, який є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2, так як нею доведено факт внесення у його будівництво коштів в розмірі 104446 грн.

Оскільки суд першої інстанції повно та правильно з’ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував норми матеріального права, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, тому відсутні підстави для задоволення поданих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -

апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 12.05.2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.