Справа №22ц-2591/10 

Головуючий в 1-й інстанції – Савченко В.О.

Категорія - 5 Доповідач – Пищида М.М.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого – Баранніка О.П.

суддів – Пищиди М.М., Кіктенко Л.М.

при секретарі – Коляді О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 05 листопада 2009 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа – Управління головного архітектора м. Дніпродзержинська про виділ частки нерухомого майна і зі складу земельної ділянки, що є у спільній частковій власності в натурі, -

У липні 2009 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідачки про виділ частки нерухомого майна і зі складу земельної ділянки, що є у спільній частковій власності в натурі. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що їй, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, належить Ѕ частина садиби розташованої в АДРЕСА_1 на земельній ділянці, загальною площею 1035 кв.м. Інша Ѕ частини вказаної садиби належить на праві свідоцтва про право на спадщину за законом її сестрі, ОСОБА_1 – відповідачці по справі. Для поліпшення стану житлового будинку та його благоустрою, сторонами по справі були виконані деякі переобладнання в житловому будинку, у зв’язку з чим його житлова площа була зменшена на 4,6 кв.м., а загальна площа будинку була зменшена на 0,5 кв.м. Вказані переобладнання не порушують нічиїх прав і внесені в технічний паспорт на будинок. Оскільки вище зазначене майно є спільною частковою власністю, то виникають певні складнощі в його користуванні, через те, що конкретно не визначені частки кожного із співвласників в житловому будинку, господарсько-побутових будівлях, спорудах і земельній ділянці. Тому позивачка просила суд визнати за нею право власності на Ѕ частину вказаної садиби з виконаними переобладнаннями, розділити житловий будинок та земельну в натурі згідно до запропонованих нею варіантів, а також зобов’язати Управління головного архітектора м. Дніпродзержинська у встановленому законом порядку присвоїти окрему поштову адресу виділеному в самостійний об’єкт житловому будинку, на якій рішенням суду буде визнано її право власності.

рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 05 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені повністю (а.с. 62-63).

Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину самочинно переобладнаного житлового будинку А-1 зі зменшенням житлової площі на 4,6 кв.м. і зменшенням загальної площі будинку на 0,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Виділено по Ѕ частині самочинно переобладнаного житлового будинку А-1 зі зменшенням житлової площі на 4,6 кв.м. і зменшенням загальної площі будинку на 0,5 кв.м. із складу житлового будинку АДРЕСА_1 в самостійний об’єкт нерухомого майна.

Визнано за ОСОБА_2 право власності в цілому на самостійний об’єкт нерухомого майна – житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, а саме: квартира №2 з наступними приміщеннями – приміщення 2-8, площею 8,6 кв.м.; приміщення 2-4, площею 4,8 кв.м.; приміщення 2-7, площею 6,3 кв.м.; приміщення 2-5, площею 10,2 кв.м.; приміщення 2-6, площею 18,3 кв.м., а разом – 48,2 кв.м., вартістю 37 309 грн. Також виділені наступні дворові будови та споруди: прибудова літ. а-1-1, вартістю 8 802 грн.; в прибудові літ. а-1, приміщення 2-1, площею 4,4 кв.м., вартістю 3 459 грн.; Ѕ частину підвалу під житловим будинком літ. А-1, вартістю 6 437, 50 грн.; замощення №2, вартістю 126 грн.; вбиральня літ. В-1, вартістю 1049 грн.; підвал під літ. А-1-1, вартістю 4 465 грн.; хвіртка, вартістю 132 грн.; ганок, вартістю 905 грн.; Ѕ частину огорожі №2, вартістю 497 грн.; Ѕ частину огорожі №5, вартістю 340 грн.; загальною вартістю (будинок з дворовими будовами та спорудами) 63 512, 50 грн., що на 693 грн. більше ідеальної частки.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в цілому на самостійний об’єкт нерухомого майна – житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, а саме: квартира №1 з наступними приміщеннями – приміщення 1-6, площею 5,6 кв.м.; приміщення 1-2, площею 7,6 кв.м.; приміщення 1-5, площею 11, 2 кв.м.; приміщення 1-3, площею 4,9 кв.м.; приміщення 1-4, площею 18 кв.м., а разом – 47, 3 кв.м., вартістю 36 612 грн. Також виділені наступні дворові будови та споруди: в прибудові літ. а-1, приміщення 1-1, площею 4,6 кв.м., вартістю 3 607 грн.; літня кухня літ. Б-1, вартістю 8 902 грн.; Ѕ частину підвалу під житловим будинком літ. А-1, вартістю 6 437, 50 грн.; водопровід №1, вартістю 1 210 грн.; замощення №1, вартістю 631 грн.; ворота з хвірткою №7, вартістю 2 159 грн.; огорожа №3, вартістю 802 грн.; ганок, вартістю 925 грн.; Ѕ частину огорожі №2, вартістю 497 грн.; Ѕ частину огорожі №5, вартістю 340 грн.; загальною вартістю (будинок з дворовими будовами та спорудами) 62 126, 50 грн., що на 693 грн. менше ідеальної частки.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 693 грн. грошової компенсації.

Зобов’язано Управління головного архітектора м. Дніпродзержинська у встановленому законом порядку присвоїти окремі поштові адреси, виділеним в самостійні об’єкти житловим будинкам.

Розділено земельну ділянку площею 1035 кв.м., розташовану в АДРЕСА_1, у відповідності до часток сторін у праві спільної часткової власності і згідно існуючого порядку користування між співвласниками земельної ділянки з урахуванням перебудови житлового будинку по варіанту ІІІ висновку судової будівельно-технічної експертизи № 79-09 від 21 вересня 2009 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким розділити вказаний житловий будинок та земельну ділянку, відповідно до запропонованого нею варіанту, посилаючись на неповне встановлення судом всіх обставин справи, невідповідність його висновків дійсним обставинам, порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права .

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України – рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України – під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 356 ЦК України, власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно до правил ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

В ч. 1 ст. 364 ЦК України зазначається, що співвласник має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06. 09. 2005 року, ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про право на спадщину є власником Ѕ частини будинку АДРЕСА_1 ( а. с. 9)

Згідно технічного паспорту на житловий будинок, співвласниками спірного домоволодіння є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ( а. с. 11)

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції, відповідно до вимог Закону, порядку користування будинком, що фактично склався між сторонами, та висновку судової будівельно – технічної експертизи № 79-09 від 21 вересня 2009 року, прийшов до правильного висновку про розділ спірного будинку та земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Разом з тим, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинне переобладнання спірного будинку, не прийняв до уваги, що сторони не виконали вимоги Закону щодо здачі в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що є обов'язковим згідно Законів України "Про основи містобудування" (2780-12) , "Про планування і забудову територій" (1699-14) та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 1243 (1243-2004-п) , тобто у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 на підставі ст. 376 ЦК України, оскільки самочинно збудовані будівлі не введені в експлуатацію, а право власності на нерухоме майно, відповідно до чинного законодавства, виникає лише з моменту його прийняття в експлуатацію.

Крім того, визнаючи за позивачем право власності на самочинне будівництво суд першої інстанції не встановив чи мав позивач погоджену та затверджену у встановленому порядку проектну документацію на спірні об'єкти.

Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції не прийняв до уваги ст. 30-1 Закону від 20.04.2000 року № 1699-Ш "Про планування і забудову територій", ст. 18 Закону від 16.11.1992 року № 2780-Х11 "Про основи містобудування", тобто не прийняв до уваги, що будівництво об'єктів містобудування, незалежно від форм власності, здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам; закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку встановленому Кабміном України.

Згідно з п.1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабміну України від 22.09.2004 року № 1243 (1243-2004-п) , - прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, зокрема, як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Не прийняті до уваги судом першої інстанції і ст. ст. 10, 24, 29 Закону України "Про планування і забудову територій" та Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт (затверджене наказом Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 року № 273) та інші закони і постанови щодо цього питання.

Жоден із дозволів на виконання будівельних робіт, проектна документація, акт державної приймальної (технічної) комісії про прийняття об'єкту в експлуатацію та інші документи, що передбачені вище зазначеними нормами діючого законодавства, позивачем суду надані не були.

За таких обставин, рішення суду від 05.11.2009 року, в частині визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права власності на самочинні забудови подвір"я будинку АДРЕСА_1 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні цих позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 05 листопада 2009 року в частині визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права власності на самочинні забудови подвір"я будинку АДРЕСА_1 - скасувати та в задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.

Справа №22ц-2591/10

Головуючий в 1-й інстанції – Савченко В.О.

Категорія - 5 Доповідач – Пищида М.М.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого – Баранніка О.П.

суддів – Пищиди М.М., Кіктенко Л.М.

при секретарі – Коляді О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 05 листопада 2009 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа – Управління головного архітектора м. Дніпродзержинська про виділ частки нерухомого майна і зі складу земельної ділянки, що є у спільній частковій власності в натурі,

керуючись ст.ст. 209, 307, 309, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 05 листопада 2009 року в частині визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права власності на самочинні забудови подвір"я будинку АДРЕСА_1 - скасувати та в задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.