Справа №-22ц–6269/2010 

Головуючий по першій інстанції – Ткаченко С.Є.

Категорія – 19,23 Доповідач – Нерушак Л.В.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_6 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 23 червня 2010 року по справі за позовами ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_14, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_63, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_84, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_162, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166, ОСОБА_167, ОСОБА_168, ОСОБА_169, ОСОБА_170, ОСОБА_171, ОСОБА_172, ОСОБА_173, ОСОБА_174, ОСОБА_175, ОСОБА_176, ОСОБА_177, ОСОБА_178, ОСОБА_179, ОСОБА_180, ОСОБА_181, ОСОБА_182, ОСОБА_183, ОСОБА_184, ОСОБА_185, ОСОБА_186, ОСОБА_187, ОСОБА_188, ОСОБА_189, ОСОБА_190, ОСОБА_191, ОСОБА_192, ОСОБА_193, ОСОБА_194, ОСОБА_195, ОСОБА_196, ОСОБА_197, ОСОБА_199, ОСОБА_200, ОСОБА_201, ОСОБА_202, ОСОБА_203, ОСОБА_204, ОСОБА_205, ОСОБА_206, ОСОБА_207, ОСОБА_208, ОСОБА_209, ОСОБА_210, ОСОБА_211, ОСОБА_212, ОСОБА_213, ОСОБА_214, ОСОБА_215, ОСОБА_216, ОСОБА_217, ОСОБА_218, ОСОБА_219, ОСОБА_220, ОСОБА_221, ОСОБА_222, ОСОБА_223, ОСОБА_224, ОСОБА_225, ОСОБА_226, ОСОБА_227, ОСОБА_228, ОСОБА_229, ОСОБА_230, ОСОБА_231, ОСОБА_232, ОСОБА_233, ОСОБА_234, ОСОБА_235, ОСОБА_236, ОСОБА_237, ОСОБА_238, ОСОБА_239, ОСОБА_240, ОСОБА_241, ОСОБА_242, ОСОБА_243, ОСОБА_244, ОСОБА_245, ОСОБА_246, ОСОБА_247, ОСОБА_248, ОСОБА_249, ОСОБА_250, ОСОБА_251, ОСОБА_252, ОСОБА_253, ОСОБА_254, ОСОБА_255, ОСОБА_256, ОСОБА_257, ОСОБА_258, ОСОБА_90, ОСОБА_259, ОСОБА_260, ОСОБА_261, ОСОБА_262, ОСОБА_263, ОСОБА_264, ОСОБА_265, ОСОБА_266, ОСОБА_267, ОСОБА_268, ОСОБА_269, ОСОБА_270, ОСОБА_271, ОСОБА_272, ОСОБА_273, ОСОБА_274, ОСОБА_275, ОСОБА_276, ОСОБА_277, ОСОБА_278, ОСОБА_279, ОСОБА_280, ОСОБА_281, ОСОБА_282, ОСОБА_283, ОСОБА_284, ОСОБА_285, ОСОБА_286 до приватного підприємства "Колос Чигиринщини", треті особи Чигиринська районна державна адміністрація, Топилівська сільська рада, Чигиринській відділ Черкаської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру", про розірвання договорів оренди землі,

Позивачі звернулися до суду з вказаним позовом до ПП "Колос Чигиринщини" про визнання договорів оренди землі недійсними та повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, в подальшому змінювали та уточнювали позовні вимоги, зазначивши, що вони є власниками земельних ділянок, що належать до категорії земель сільськогосподарського призначення та розташовані в адміністративних межах Топилівської сільської ради, згідно державних актів на право власності на земельні ділянки.

В 2006 - 2007р.р. ними було укладено з відповідачем договори оренди землі, за умовами яких останній прийняв належні їм земельні ділянки, при цьому кожну окремо, терміном на 10 років з орендною платою в розмірі 1,5% загальної вартості земельної ділянки в рік /п.9 договорів/.

Дані земельні ділянки були передані відповідачеві в оренду для вирощування товарної сільськогосподарської продукції /п. 15 договорів/.

Відповідач ПП "Колос Чигиринщини" в порушення умов договорів оренди землі, зокрема п.15, протягом тривалого часу не використовує взяті в оренду земельні ділянки і не вирощував сільськогосподарську продукцію в поточному році.

Станом на липень 2009 року орендовані земельні ділянки не виорані, знаходяться в дуже забур'яненому стані, у тому числі карантинними бур'янами, у зв'язку з чим відбувається погіршення корисних властивостей цих земельних ділянок, доказом чого є акт від 10.07.2009 року.

Вказане тривале невикористання земельних ділянок за призначенням всупереч умовам договорів оренди є підставою для дострокового розірвання оспорюваних договорів на підставі ст.143 ЗК України та ст. 32 Закону України "Про оренду землі".

Крім того за умовами договорів оренди земельної ділянки орендна плата становить 1,5% вартості земельної ділянки в рік і її перегляд має здійснюватися в разі підвищення цін, тарифів, внаслідок інфляції та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.1 Указу Президента України від 02.02.2002 року № 92/2002 (92/2002) "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних часток (паїв)" із змінами та доповненнями, відповідач зобов'язаний був як індексувати, так і збільшити розмір орендної плати до 3% самостійно, що не було ним виконано.

Позивачі неодноразово змінювали та уточнювали позовні вимоги протягом розгляду справи судами першої інстанції та апеляційним судом, справи були об’єднані в одне провадження ухвалою суду.

Згідно змінених, уточнених позовних вимог позивачі просили про розірвання договорів оренди, укладених між позивачами та ПП "Колос Чигиринщини", посилаючись, що позивачі не знаходять підстав для тривання відносин із відповідачем ПП "Колос Чигиринщини" щодо оренди належних їм земельних ділянок та вимагають розірвання договорів оренди землі відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором. Також обґрунтовують свої вимоги використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням

і систематичною несплатою орендної плати у встановленому розмірі.

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 23 червня 2010 року в задоволенні позовів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_14, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_63, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_287, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_84, ОСОБА_145, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_162, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166, ОСОБА_167, ОСОБА_168, ОСОБА_169, ОСОБА_170, ОСОБА_171, ОСОБА_172, ОСОБА_173, ОСОБА_174, ОСОБА_175, ОСОБА_176, ОСОБА_177, ОСОБА_178, ОСОБА_179, ОСОБА_180, ОСОБА_181, ОСОБА_182, ОСОБА_183, ОСОБА_184, ОСОБА_185, ОСОБА_186, ОСОБА_187, ОСОБА_188, ОСОБА_189, ОСОБА_190, ОСОБА_191, ОСОБА_192, ОСОБА_193, ОСОБА_194, ОСОБА_195, ОСОБА_196, ОСОБА_197, ОСОБА_199, ОСОБА_200, ОСОБА_201, ОСОБА_202, ОСОБА_203, ОСОБА_204, ОСОБА_205, ОСОБА_206, ОСОБА_207, ОСОБА_208, ОСОБА_209, ОСОБА_210, ОСОБА_211, ОСОБА_212, ОСОБА_213, ОСОБА_214, ОСОБА_215, ОСОБА_216, ОСОБА_217, ОСОБА_218, ОСОБА_219, ОСОБА_220, ОСОБА_221, ОСОБА_222, ОСОБА_223, ОСОБА_224, ОСОБА_225, ОСОБА_226, ОСОБА_227, ОСОБА_228, ОСОБА_229, ОСОБА_230, ОСОБА_231, ОСОБА_232, ОСОБА_233, ОСОБА_234, ОСОБА_235, ОСОБА_236, ОСОБА_237, ОСОБА_238, ОСОБА_239, ОСОБА_240, ОСОБА_241, ОСОБА_242, ОСОБА_243, ОСОБА_244, ОСОБА_245, ОСОБА_246, ОСОБА_247, ОСОБА_290, ОСОБА_249, ОСОБА_250, ОСОБА_251, ОСОБА_252, ОСОБА_253, ОСОБА_254, ОСОБА_255, ОСОБА_256, ОСОБА_257, ОСОБА_258, ОСОБА_90, ОСОБА_259, ОСОБА_260, ОСОБА_261, ОСОБА_262, ОСОБА_263, ОСОБА_264, ОСОБА_265, ОСОБА_266, ОСОБА_267, ОСОБА_268, ОСОБА_269, ОСОБА_270, ОСОБА_271, ОСОБА_272, ОСОБА_273, ОСОБА_274, ОСОБА_275, ОСОБА_276, ОСОБА_277, ОСОБА_278, ОСОБА_279, ОСОБА_280, ОСОБА_281, ОСОБА_282, ОСОБА_283, ОСОБА_284, ОСОБА_285, ОСОБА_286 до приватного підприємства "Колос Чигиринщини", треті особи Чигиринська районна державна адміністрація, Топилівська сільська рада, Чигиринській відділ Черкаської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру", про розірвання договорів оренди землі відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, представник позивачів ОСОБА_6, у встановлені строки оскаржила його, та просить скасувати рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 23 червня 2010 року та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги позивачів до приватного підприємства "Колос Чигиринщини" про дострокове розірвання договорів оренди землі між позивачами та відповідачем .

Заслухавши доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" за рішенням суду договір оренди може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін договору у разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених ст. ст. 24, 25 вищевказаного Закону та умовами договору, а судом не встановлено невиконання відповідачем, як орендарем обов’язків, передбачених ч. 2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі ". Зокрема спірні договори оренди укладені відповідно до вимог чинного законодавства, не порушують прав позивачів, які з моменту їх підписання перебувають з відповідачем в орендних відносинах, визнавали та виконували умови цих договорів, в яких зазначені всі положення, відповідно до вимог статей 626- 632 ЦК України. Позивачі систематично отримують орендну плату відповідно до умов договорів, підтвердженням чого є те, що вони не звертались до суду з вимогами про стягнення заборгованості по орендній платі у зв’язку з невиплатою її в повному розмірі. Судом не встановлено невиконання відповідачем, як орендарем, обов’язків, передбачених ч. 2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі", тому суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про відсутність підстав для достроково розірвання договорів оренди землі, укладених між сторонами.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

За статтею 203 ЦК України, яка регламентує загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, у відповідності до вимог ст. 208 наведеного Кодексу правочин між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу, вчинюється у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріпляється печаткою – ст. 207 ЦК України.

Згідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Крім наведених норм Цивільного кодексу (435-15) відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються ЗК України (2768-14) і Законом України "Про оренду землі" (161-14) . В свою чергу, ст. 16 наведеного Закону встановлює письмову форму їх укладання, а ст. 15 визначає умови договору оренди землі.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивачі, згідно до Державних актів на право приватної власності на землю являються власниками земельних часток (паїв), розташованих на території Топилівської сільської ради Чигиринського району, Черкаської області.

При цьому, Державні акти, які посвідчують їх право власності на належні їм земельні ділянки містять опис, план зовнішніх меж земельних ділянок та їх кількісну характеристику.

Між позивачами як орендодавцями, та відповідачем, як орендарем, у 2006- 2007 роках були укладені договори оренди, належних позивачам на праві приватної власності земельних ділянок.

Зі змісту договорів, укладених між сторонами вбачається, що орендодавці надали, на умовах викладених в договорах, а орендар прийняв у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

У відповідності до п. 7 наведених договорів термін дії спірних договорів становить 10 років.

Згідно до додатків до договору оренди, а саме актів прийому-передачі земельних ділянок позивачами, як орендодавцями, належні їм земельні ділянки були передані відповідачу, як орендарю для ведення сільськогосподарського виробництва.

Договори оренди і акти прийому-передачі земельних ділянок підписані сторонами, що ними і не оспорюється.

Вказані договори оренди були зареєстровані у Чигиринському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у державному реєстрі земель було вчинено відповідні записи.

Таким чином з моменту державної реєстрації, що в свою чергу передбачається і статтею 18 Закону України "Про оренду землі", відповідно до вимог якої, договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації, - договори є чинними.

Як вбачається із матеріалів справи та доводів апеляційної скарги апелянт наполягає, що відповідачем не виконувались обов’язки, передбачені п.п.9, 10 Договорів оренди землі, а саме сплата орендної плати в повному обсязі та застосування індексу інфляції при обчисленні розміру орендної плати.

Розглядаючи спір, судом встановлено, що за період з 2006 року по даний час розмір орендної плати за орендовані відповідачем земельні ділянки, періодичний перегляд якого передбачений п.9 договорів, не переглядався.

Позивачі та їх представники зазначають, що підставами для перегляду підвищення цін і тарифів розміру орендної плати є внесення змін 19.08.2008 року до Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" (92/2002) в частині визнання одним з пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектору економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Позивачі та їх представники, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаються, що перегляд розміру орендної плати є істотною умовою договору оренди і є не правом, а обов’язком орендаря, що випливає з умов договору і на їх думку, орендар зобов’язаний переглядати розмір орендної плати в установлені договором строки, в тому числі і за власною ініціативою, але з такими доводами суд погодитись не може.

Не належне врахування зазначених положень договорів, Указу Президента України (92/2002) щодо підвищення орендної плати відповідачем, не є підставою для розірвання договорів оренди.

Як вбачається із матеріалів справи, що в п.9 договорів оренди укладених в 2006 та 2007 роках зазначено, що орендна плата вноситься орендарем у змішаній формі та розмірі 1,5% (і вказана грошова сума) від загальної вартості земельної ділянки рослинницькою продукцією, яка вирощується орендарем по цінах, які встановлені спілкою сільськогосподарських виробників Чигиринського району, але не вище державних закупівельних, грошима чи наданням інших послуг на цю ж суму за бажанням орендодавця та взаємною згодою орендаря. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. п.10 договору).

Згідно п. 10 Договору обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації.

Згідно п.9 договорів за 2007 рік теж зазначена, визначена між сторонами орендна плата в розмірі 1,5% від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки та вказана грошова сума, що вноситься орендарем у формі та розмірі за вибором орендодавця, а в п.10 договору встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Тому судом першої інстанції встановлено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлені в договорах оренди за згодою сторін, що відповідає вимогам ст.21 ЗУ "Про оренду землі".

Обчислення розміру орендної плати здійснювалось з урахуванням індексів інфляції, що також відповідає вищезазначеній нормі Закону "Про оренду землі" (161-14) . Доводи про незастосування індексів інфляції при обчисленні вартості земельних ділянок і виплати орендної плати без врахування індексації спростовуються наданими відповідачем доказами, відомостями про отримання коштів позивачами, які не оспорювали розміру отриманих сум до пред’явлення вищевказаних позовів про визнання недійсними договорів оренди та зміни позовних вимог про їх розірвання.

Як передбачено п.13 договорів оренди землі, розмір орендної плати переглядається один раз у 2 роки в договорах за 2006 роки та 1 раз у рік в договорах за 2007 і 2008 роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом.

Враховуючи дані положення п.13, суд дійшов вірного висновку, що умови договору не зобов’язують сторони вносити зміни до договору – збільшувати чи зменшувати розмір орендної плати, вони лише зобов’язують сторони за певних обставин переглянути умови договору. Сама ж зміна таких умов можлива в письмовій формі на вимогу однієї із сторін і за взаємною згодою, як зазначено в п.33 укладених договорів.

Суду першої інстанції доказів пред’явлення таких вимог по підставах, передбачених п.13 договорів, сторонами суду не надавалось.

Не може бути визнано таким підтвердженням звернення позивачів з колективною заяву орендодавців до керівництва відповідача, або проведення загальних зборів чи рішення зборів власників земельних паїв чи уповноважених, оскільки відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, а укладені договори є двосторонніми, і кожний з них не стосується прав та обов’язків зборів, не стосується всіх власників земельних ділянок, а зобов’язує лише певного позивача і відповідача до виконання його умов, так як тільки вони є сторонами по даному договору.

Таким чином, безпідставними є посилання позивачів та їх представника, що за період дії спірних договорів оренди земельних ділянок відбулась зміна умов господарювання, передбачених договорами, зміна розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, в тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки, які за умовами договорів визначені як підстави для перегляду розміру орендної плати.

Суд вважає, що ні законодавством, ні умовами договору не визначено сторону, на яку покладено обов’язок ініціювати перегляд умов договору, а тому це є правом орендаря переглядати розмір орендної плати, а не його обов’язком, який випливає з умов договору, тому суд прийшов до висновку про помилковість твердження представника позивачів про зобов’язання відповідача з власної ініціативи збільшити розмір орендної плати до 3%.

Згідно ч.2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін в договорі оренди, а відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Посилання представника позивачів, що підставою для перегляду розміру орендної плати є зміни від 19.08.2008 року до Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) від 02.02.2002 року за №92 (92/2002) в частині визнання одним з пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектору економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок (паїв) у розмірі не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки є безпідставною, оскільки беззаперечною має бути згода сторін щодо розміру орендної плати при укладенні договору.

Розмір і умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству, але як встановлено по даній справі, майже всі договори були укладені між сторонами в період дії Указу Президента України за №92/2002 від 02.02.2002 року "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)," (92/2002) яким був встановлений мінімальний розмір орендної плати у 1,5% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки. Указом Президента України за №725/2008 від 19 серпня 2008 року "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" (725/2008) встановлений розмір орендної плати не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки і є обов’язковим з дня набрання Указом чинності. Із тексту Указу не вбачається застереження про те, що дія його розповсюджується на договори, укладені до вступу Указу (725/2008) в законну силу, тому змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін, тому представником відповідача обгрунтовано зазначено, що даний Указ (725/2008) має лише рекомендаційний характер, що і враховано судом при прийняті рішення.

Посилання представника позивачів на невиконання відповідачем обов’язків, передбачених п. 15 договору спростовується матеріалами справи, яким суд першої інстанції також дав належну оцінку.

Стаття 96 ЗК України встановлює обов’язком землекористувача забезпечувати використання землі за цільовим призначенням, що означає, що земельна ділянка певної категорії має використовуватися відповідно до умов її надання Згідно з п.1 ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення та інші.

Згідно з ст.20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об’єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у встановленому чинним законодавством порядку.

Таким чином, використання землі не за цільовим призначенням – це така дія, діяльність землекористувача на земельній ділянці визначеного цільового призначення, що виходить за межі цього цільового призначення, тобто не передбачена умовами надання ділянки в користування.

Використання землі не за цільовим призначенням є підставою для примусового припинення права користування земельною ділянкою в судовому порядку згідно ст.143 ЗК України, а за невикористання земельної ділянки (бездіяльність), про що стверджує представник позивачів, зазначаючи, що більша частина орендованої землі взагалі не використовується для сільськогосподарського виробництва – не оброблена та не засіяна (забур’янена), - ні умовами договору ні діючим законодавством не передбачається позбавлення права користування земельною ділянкою.

Якщо орендар землі не проводить сільськогосподарські роботи на землі рік, або менше цього періоду, то це певною мірою може бути пов’язано з причинами дотримання технологічного процесу робіт на землі (сівозміна, тощо), то таке тимчасове невикористання землі не може кваліфікуватися як незабезпечення використання землі і погіршення її стану.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" при передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.

Посилання апелянта на акт від 10.07.2009 року про невикористання значної кількості орендованої землі відповідачем, забур’янення такої не може бути належним доказом погіршення якостей чи корисних властивостей земельних ділянок позивачів, так як судом досліджено адміністративний матеріал, в якому є припис № 020359 від 10.07.2009 року про проведення заходів боротьби з бур’янами на вказаній в акті площі. На підставі цих даних прокурору Чигиринського району направлено матеріали для вжиття відповідних заходів.

Як встановлено судом, припис виконано, проведено заходи по боротьбі з бур’янами, виконано роботи по посіву озимої пшениці, ріпаку, проведено оранку зябу. З відповіді прокурора Чигиринського району від 13.11. 2009 року слідує, що порушення земельного законодавства усунуто в повному обсязі.

Посилання представника позивачів на даний акт від 10.07. 2009 року, що підтверджує певну необроблену площу, не доводить, що саме на ній розташовані земельні ділянки всіх позивачів, та спростовуються довідкою від 31.03. 2009 року, що всі землі позивачів знаходяться в доброму стані із зазначенням конкретних площ, на яких здійснено посіви та залишено під чистий пар.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі", який є спеціалізованим законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених ст.ст.24 і 25 цього Закону та умовами договору в разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають, вони були предметом розгляду суду першої інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 23 червня 2010 року по справі за позовами ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_14, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_63, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_287, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_84, ОСОБА_145, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_162, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166, ОСОБА_167, ОСОБА_168, ОСОБА_169, ОСОБА_170, ОСОБА_171, ОСОБА_172, ОСОБА_173, ОСОБА_174, ОСОБА_175, ОСОБА_176, ОСОБА_177, ОСОБА_178, ОСОБА_179, ОСОБА_180, ОСОБА_181, ОСОБА_182, ОСОБА_183, ОСОБА_184, ОСОБА_185, ОСОБА_186, ОСОБА_187, ОСОБА_188, ОСОБА_189, ОСОБА_190, ОСОБА_191, ОСОБА_192, ОСОБА_193, ОСОБА_194, ОСОБА_195, ОСОБА_196, ОСОБА_197, ОСОБА_199, ОСОБА_200, ОСОБА_201, ОСОБА_202, ОСОБА_203, ОСОБА_204, ОСОБА_205, ОСОБА_206, ОСОБА_207, ОСОБА_208, ОСОБА_209, ОСОБА_210, ОСОБА_211, ОСОБА_212, ОСОБА_213, ОСОБА_214, ОСОБА_215, ОСОБА_216, ОСОБА_217, ОСОБА_218, ОСОБА_219, ОСОБА_220, ОСОБА_221, ОСОБА_222, ОСОБА_223, ОСОБА_224, ОСОБА_225, ОСОБА_226, ОСОБА_227, ОСОБА_228, ОСОБА_229, ОСОБА_230, ОСОБА_231, ОСОБА_232, ОСОБА_233, ОСОБА_234, ОСОБА_235, ОСОБА_236, ОСОБА_237, ОСОБА_238, ОСОБА_239, ОСОБА_240, ОСОБА_241, ОСОБА_242, ОСОБА_243, ОСОБА_244, ОСОБА_245, ОСОБА_246, ОСОБА_247, ОСОБА_290, ОСОБА_249, ОСОБА_250, ОСОБА_251, ОСОБА_252, ОСОБА_253, ОСОБА_254, ОСОБА_255, ОСОБА_256, ОСОБА_257, ОСОБА_258, ОСОБА_90, ОСОБА_259, ОСОБА_260, ОСОБА_261, ОСОБА_262, ОСОБА_263, ОСОБА_264, ОСОБА_265, ОСОБА_266, ОСОБА_267, ОСОБА_268, ОСОБА_269, ОСОБА_270, ОСОБА_271, ОСОБА_272, ОСОБА_273, ОСОБА_274, ОСОБА_275, ОСОБА_276, ОСОБА_277, ОСОБА_278, ОСОБА_279, ОСОБА_280, ОСОБА_281, ОСОБА_282, ОСОБА_283, ОСОБА_284, ОСОБА_285, ОСОБА_286 до приватного підприємства "Колос Чигиринщини", треті особи Чигиринська районна державна адміністрація, Топилівська сільська рада, Чигиринській відділ Черкаської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру", про розірвання договорів оренди землі залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.