Головуючий у першій

Інстанції Майданік А.П.

Категорія 27 Доповідач у апеляційній

інстанції Птіціна В.І.

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Єфімової В.О.,

суддів - Птіціної В.І., Зотова В.С.,

за участю секретаря - Тахірової О.О.,

- представника позивача – Дробишевої О.О.,

- представника особи, що приєдналась до апеляційної скарги ОСОБА_5 –

ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 08 грудня 2009 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Севастопольської філії до ОСОБА_8, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

У травні 2009 року представник АТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Севастопольської філії звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та уточнивши протягом розгляду справи позовні вимоги, посилаючись на порушення відповідачем ОСОБА_8 умов кредитного договору, а також на невиконання відповідачем ОСОБА_7 обов'язків за договором поруки, просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у сумі 1329063грн. 31 коп.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 08 грудня 2009 року позов задоволений у повному обсязі.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 299 ЦПК України, до початку розгляду справи в апеляційному суді, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 подали заяви про приєднання до апеляційної скарги.

Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_8 не виконує свої зобов’язання по кредитному договору, а ОСОБА_7 – за договором поруки, в зв’язку з чим, вимоги позивача є обґрунтованими.

З таким висновком погоджується колегія суддів.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується, що 31.08.2007 року між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та відповідачем ОСОБА_8 було укладено кредитний договір №782/07-ЗЕМ (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого останньому був наданий кредит у сумі 130200,00 доларів США, зі сплатою 12,5% річних за користування зазначеними коштами строком до 31.08.2027 року.

Крім того, 31.08.2007 року між позивачем та відповідачами був укладений договір поруки за №782/07-ЗЕМ-П, відповідно до якого, поручитель ОСОБА_7 зобов'язався перед Банком відповідати за виконання ОСОБА_8 зобов'язань за вищеназваним кредитним договором.

Згідно вимог п.3.2 кредитного договору, позичальник зобов’язується щомісячно, в строк з 1 по 10 числа кожного місяця, робити погашення заборгованості по Кредитних ресурсах у складі щомісячного аннуїтетного платежу, розмір якого за даною угодою складає 1187,15 доларів США, згідно Графіку зниження розміру заборгованості (арк. справи 16) Однак, відповідач взяті на себе зобов’язання по договору не виконав, у зв’язку з чим, станом на 19.11.2009 р. заборгованість перед Банком склала 1329063грн. 31 коп., що складається із заборгованості по тілу кредиту – 818725грн.63 коп.; по сплаті щомісячної комісії – 26058,00 грн.; по сплаті процентів за користування кредитними коштами – 120482грн.65 коп. та 363797грн. 03коп. – пеня.

П.1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У п.6.1. кредитного договору зазначено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1% річних від простроченої суми за кожен день прострочення (арк. справи 9).

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно зі ст. 3 ЦК України одним із принципів цивільного законодавства є свобода договору. Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента й визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що при укладенні кредитного договору та договору поруки відповідачам були добре відомі всі їх умови. Ніяких обставин, які б примушували відповідачів прийняти їх у безумовному порядку на вкрай невигідних для себе умовах, не існувало.

Таким чином, кредитний договір №782/07-ЗЕМ та договір поруки №782/07-ЗЕМ-П є результатами вільного волевиявлення сторін.

Враховуючи викладене, суму кредиту, суму заборгованості ОСОБА_8 перед Банком, положення ст. 554 ЦК України, колегія суддів вважає обґрунтованим рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідачів солідарно суми заборгованості за кредитним договором з урахуванням відсотків по кредиту та пені .

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому не є підставою для скасування або зміни рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304 п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 08 грудня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України у двадцятиденний строк.