22-ц-5702 Про неналежне виконання умов договору, повернення сплаченої за умовами договору суми та відшкодування моральної шкоди - 09.09.2010 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 02 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про неналежне виконання умов договору, повернення сплаченої за умовами договору суми та відшкодування моральної шкоди,

В серпні 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про неналежне виконання умов договору, повернення сплаченої за умовами договору суми та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог вона посилалась на те, що 22.06.2009 року між нею та відповідачем був укладений договір за умовами якого відповідач зобов’язався за її замовленням поставити кухонні меблі в квартиру АДРЕСА_1. Ціна меблів за цим договором складала 7629 грн., яку вона сплатила відповідачу в повному обсязі. За умовами договору було обговорено розміри меблів, колір, форму фасадів, умови поставки та всі інші необхідні для поставки деталі. Однак, 29.07.2009 р., при отриманні меблів було виявлено істотні недоліки та дефекти товару, які зробили неможливим встановлення та використання меблів відповідно до цільового призначення, які виникли з вини виробника товару. Так, кухонні меблі не відповідали розмірам, було встановлено, що столешниця була коротша на 3,5 см від газової плити, не відповідав умовам договору і колір меблів та форма фасадних дверей. Крім того, відповідачем не було повідомлено, що виробництво цих меблів насправді проведено ним самим, так як в гарантійному талоні, виданому відповідачем, стояла марка виробника меблів компанії "Мебель GLS" і вона замовляла меблі саме цієї компанії. Відповідачу зразу було заявлено претензію, з якою він погодився, але повідомив, що усунути всі недоліки та дефекти неможливо, однак, можливо замінити столешницю відповідно до обговорених розмірів і за це необхідно буде доплатити 500 грн. Однак, це на її думку порушувало права сторони за договором та не відповідало умовам укладеного договору. Оскільки відповідач відмовився усунути недоліки, то вона запропонувала розірвати договір та повернути їй гроші та забрати меблі, однак відповідач відмовився.

В зв’язку з цим просила стягнути на її користь 7629 грн. та моральну шкоду в розмірі 50000 грн., т.я. вона та її мати – пенсіонерка, повинні були звертатись до різних установ зі скаргами, не мали можливості користуватись меблями, що викликає різні незручності.

Відповідач проти позову заперечував і пояснив, що дійсно між ним та позивачкою був укладений договір на поставку меблів. Меблі він поставив, поставка відповідає умовам договору. Меблі було встановлено ідеально. Він особисто виїжджав на квартиру позивачки із зразками продукції. Колів співпав із кольором, вказаним у договорі. Однак, мати позивачки все одно казала, що колір не підходить до її настінної плитки. Що стосується газової плити, то вона є встроєною та за рекомендаціями виробників, повинна виступати за розміри меблів для усунення обгорання фасадної частини столешниці, що як раз і було в даному випадку. Ані по етичним, ані по функціональним параметрам це не є порушенням та недоліками. Він пішов назустріч позивачці та погодився за власний рахунок замінити кухонні фасади. Що стосується столешниці, то вона вже була розрізана на відповідний розмір, замінити її було неможливо. Однак, позивачка через деякий час відмовилась від пропозиції та просила повернути їй гроші. Він не згоден з цим, оскільки вважає, що свої зобов’язання виконав належним чином.

рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 02 лютого 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто матеріальну шкоду в сумі 10629 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і в позові відмовити, посилаючись на те, що судом безпідставно не були взяті до уваги надані ним доказі та заперечення, а наданим доказам суд належної оцінки не дав.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з?явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 частково, суд першої інстанції виходив з того, що придбаний нею товар є неналежної якості, істотні недоліки товару полягають в тому, що їх неможливо усунути, так як сам товар було виготовлено кустарним способом, а не фірмою виготовлювачем і це робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором, а також їй причинена моральна шкода.

Між тим, з такими висновками суду погодитись не можна.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів", у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Згідно п.4 ст.17 вищевказаного Закону, продавець (виконавець, виробник) зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника).

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачкою і відповідачем, як суб'єктом підприємницької діяльності, 22.06.2009 р. був укладений договір № ПР 04.06/к від 22.06.2009 р., відповідно до умов якого відповідач прийняв на себе зобов'язання за замовленням позивачки поставити кухонні меблі в квартиру АДРЕСА_2. Поставка меблів здійснювалась відповідно до "Комплекта поставки" - додаток №1 до договору, який є його невід'ємною частиною, в якому зафіксовано і узгоджено з позивачкою розміри, кольорові гамму, наповнення меблів, умови їх поставки, проведення робіт по встановленню та додаткових робіт.

Ціна договору складала 7629,00 грн., яку позивачкою було сплачено відповідачу в повному обсязі ще до поставки меблів.

Цей договір був підписаний обома сторонами договору.

Згідно акту прийомки виконаних робіт від 28.07.2009 року, виконавець передав, а замовник прийняв кухню на підставі договору № ПР 04.06/к. В цьому акті зазначено, що установка проведена повністю. Сторони претензій один до одного не мають. (а.с.8).

Доводи позивачки стосовно того, що виготовлені меблі не відповідають розмірам, кольору та формі фасадів, які зазначались в договорі, колегією суддів не приймаються, оскільки будь-яких доказів нею не надано.

Згідно акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 23.09.2009 р., складеному спеціалістами Головного Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів під час перевірки ФОП ОСОБА_2, встановлено, що договір, який був укладений з ОСОБА_3 не відповідав вимогам п.5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме: в частині визначення розміру пені у разі прострочення виконання договору.

Крім того, згідно цього акту було встановлено порушення строків поставки меблів, однак, ці строки були порушені в зв’язку із тим, що у замовника проводився ремонт підлоги, і замовник погодився прийняти меблі тільки 28.07.2009 р., тобто, не з вини виробника (а.с.72-83).

Будь-яких інших порушень Головним Харківським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів не виявлено.

Із листа начальника Головного Харківським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів від 28.09.2009 р. вбачається, що ОСОБА_3 були роз’яснені положення п.4 ст. 17 Закону України "Про захист прав споживачів" та запропоновано з метою проведення експертизи звернутись до виконавця послуг. (а.с.83).

Отже, колегія суддів вважає, що позивачка не надала будь-яких доказів неякісності, істотні недоліків вищевказаних меблів.

Також не приймаються колегією суддів доводи позивачки стосовно того, що вона вважала, що придбані нею меблі виготовлені виробником меблів компанії "Мебель GLS" і вона замовляла меблі саме цієї компанії.

Так, із договору № ПР 04.06/к від 22.06.2009 р. вбачається, що відповідач прийняв на себе зобов'язання за замовленням позивачки поставити меблі. Поставка меблів здійснювалась відповідно до "Комплекта поставки" - додаток №1 до договору, який є його невід'ємною частиною, в якому зафіксовано і узгоджено з позивачкою розміри, кольорові гамму, наповнення меблів, умови їх поставки, проведення робіт по встановленню та додаткових робіт.

Будь-яких посилань на те, що це є меблі виробника меблів компанії "Мебель GLS" вищевказаний договір не містить.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач пояснив, що він як суб’єкт підприємницької діяльності здійснює виготовлення меблів за індивідуальним замовленням замовників.

Позивачка знала про те, що меблі за індивідуальним замовленням він виготовляє сам, оскільки вона неодноразово зверталась до нього і він на її замовлення раніше виготовляв інші меблі. На підтвердження цих пояснень відповідач надав договори № ПР 20.09/ш від 27.09.2007 р. та № ПР 19.09/к від 27.09.2007 р., укладені між ним та ОСОБА_3

Крім того, що стосується назви "Мебель GLS", то це назва магазину, в якому він здійснює продаж меблів. Літери "GLS" означають - ОСОБА_2. Будь-якої іншої компанії з такою назвою не існує.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачка не надала доказів на підтвердження своїх вимог.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів вважає, що вони також задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів", споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.