22ц-5523/2010 Про поділ спільного майна подружжя - 06.09.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: житлово-будівельний кооператив "Прогрес", обслуговуючий кооператив "Сміла" про поділ спільного майна подружжя, заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,-

В травні 2009 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя, посилаючись на те, що він з відповідачкою перебував в зареєстрованому шлюбі з 23 червня 1982 року по 20 вересня 2009 року. В період шлюбу на підставі рішення Смілянського міськвиконкому № 208 від 12 червня 1990 року ОСОБА_4, як члену житлово-будівельного кооперативу "Прогрес", видано ордер на заселення трикімнатної АДРЕСА_9, на їхню сім’ю у складі чотирьох осіб. Пайові внески по цій квартирі були повністю сплачені попереднім власником. На підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Смілянської міської ради від 22 серпня 2007 року, ця квартира зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_4 Вважає, що квартира АДРЕСА_1 є сумісною власністю подружжя і вони в рівній із відповідачкою мірі є її співвласниками, оскільки із сімейного бюджету вносили необхідні кошти в ЖБК "Прогрес".

Просив ухвалити рішення, яким розділити між ним та відповідачкою АДРЕСА_2, визнавши за ним право власності на Ѕ її частину.

рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 червня 2010 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_3.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 844 грн. 22 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справ, порушення норм матеріального та процесуального права, порушує питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Перевіривши законність оскаржуваної ухвали в порядку статті 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Задовольняючи частково позов та визнаючи за позивачем право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_4, суд виходив з того, що за спірну квартиру відповідачка внесла пайовий внесок у розмірі 2881,49 руб. особистих коштів, а 1861,49 руб. внесені сторонами спільно. При цьому суд визнав за можливе відповідно до ч.2 ст.70 СК України відійти від засад рівності часток подружжя і визначив частку відповідачки у розмірі 4/2, як пропорційну до внесених нею сум пайового внеску.

Однак, повністю погодитися з таким висновком не можна.

У справі встановлено, що сторони з 23 червня 1982 року по 20 вересня 2009 року перебували в зареєстрованому шлюбі.

До реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 позивачка перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 і проживала у двокімнатній квартирі АДРЕСА_5, яка відносилась до державного житлового фонду. Після розірвання шлюбу ОСОБА_5 розміняли цю квартиру на дві однокімнатних.

Перебуваючи у шлюбі з позивачем, відповідно до рішення Смілянського міськвиконкому № 687 від 28 жовтня 1982 року відповідачка 10 листопада 1982 отримала квартиру АДРЕСА_6. Відповідно до довідок ОК "Сміла" від 14 липня 2009 року і 7 лютого 2010 року пайовий внесок за цю квартиру становив 3284,94 руб., з них попереднім власником цієї квартири ОСОБА_6 не було сплачено кооперативу 403,45 руб., які до грудня 1986 року були сплачені ОСОБА_4

Відповідно до рішення міськвиконкому № 208 від 12 червня 1990 року проведено обмін зазначеної квартири на трикімнатну кооперативну квартиру № 50 у цьому ж будинку, пайовий внесок за яку становив 4743,48 руб, і був повністю сплачений попереднім власником ОСОБА_7

При цьому, сторонами не заперечується, що різницю між пайовими внесками за одно- і трикімнатну квартири ними сплачена попередньому власнику квартири ОСОБА_7

Право власності на цю квартиру зареєстроване за ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Смілянської міської ради від 22.08.2007 року.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

За приписами ч.2 статті 61 СК України об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

З огляду на це, квартира АДРЕСА_4 є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки придбана ними у період шлюбу та за спільні кошти.

Висновки суду про те, що відповідачка виплатила за спірну квартиру 2881,49 руб. особистих коштів ґрунтуються на неправильному трактуванні дійсних обставин у справі.

При цьому, визначена судом частка відповідачки у розмірі 4/2 дорівнює двом спірним квартирам, що взагалі є неможливим при поділі квартири і є суперечливим при визначенні частки за позивачем у розмірі 1/5.

Наведене свідчить, що висновки суду не відповідають обставина справи, а при вирішенні спору суд неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що є підставою для зміни рішення суду першої інстанції відповідно до статті 309 ЦПК України.

Відповідно до ч.1, ч.2 статі 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення.

При поділі спірної квартири між сторонами, відповідно до ч.2 ст.70 СК України, враховуючи те, що відповідачка є інвалідом ІІІ-групи, колегія суддів визнає дану обставину істотною для справи і вважає за можливе відступити від засади рівності часток подружжя та визначити частку позивача у розмірі 40%, а частку відповідачки – у розмірі 60%.

Понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідачки відповідно до статті 88 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати -

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 червня 2010 року у даній справі змінити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 40% квартири АДРЕСА_7.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 60% квартири АДРЕСА_8.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені судові втрати за сплату державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та правову допомогу в розмірі 1720 грн.