колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Новодворської О.І.

суддів Сукманової Н.В., Кіянової С.В.

при секретарі Поправка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 04 лютого 2010 року та додаткове рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 02 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: державний нотаріус Дейнека Л.М., Марійський районний відділ земельних ресурсів про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності, -

Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 04 лютого 2010 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності, визнання права власності.

Визнано свідоцтво про право власності ОСОБА_1 від 08 серпня 2007 року про спадкування 2/3 частин земельної ділянки площею 8,9426 га. та Державний акт від 11 грудня 2007 року про визнання за ОСОБА_1 права власності на вказану земельну ділянку дійсним, законним лише в частині спадкування ОСОБА_1 права на 4,36 га. земельної ділянки, в іншій частині свідоцтво від 08 серпня 2007 року та Державний акт від 11 грудня 2007 року визнані недійсним.

Визнано, що ОСОБА_2 спадкує по заповіту право власності на земельну ділянку розміром 6.88 га, за законом - право власності на 2,18 га., всього ж визнано за нею право власності на земельну ділянку розміром 9,06 гектарів.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 4,36 гектарів

Додатковим рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 02 березня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 60 грн.. сплаченого судового збору та витрати понесені на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в суді, 720 грн.- витрати понесені за надання юридичної допомоги; 17 грн.. 70 коп. сплачені на відправку рекомендованих листів.

В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, відмовивши в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом не ураховано всіх обставин справи, порушенні норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

З матеріалів цивільної справи убачається, що у листопаді 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з названим позовом, посилаючись на те, що її матері ОСОБА_4, відповідно до сертифікатів на право на земельну частку (пай) НОМЕР_1 від 12 березня 1997 року та НОМЕР_2 від 12 березня 1997 року, а потім і на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку (пай) НОМЕР_3 належала земельна ділянка площею 13,42 га, що на території Мар'їнської міської ради. 12 лютого 1999 року мати заповіла їй жилий будинок та земельну ділянку, на якій знаходиться будинок, і право на земельну частку (пай) у розмірі 6,88 кадастрових гектарів на підставі сертифіката НОМЕР_2.

Оскільки після смерті матері, 26 жовтня 2006 року, при оформленні свідоцтва про право на спадщину за законом від 8 серпня 2007 року нотаріусом не були враховані інтереси позивачки, якій частина земельної ділянки повинна бути виділена за заповітом, а решта спадкуватись усіма спадкоємцями за законом, позивачка просила визнати недійсним це свідоцтво, визнати за нею право власності на 17/25 частин указаної земельної ділянки.

У процесі розгляду справи ОСОБА_2 розширила свої позовні вимоги - та просила визнати недійсним акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_4, виданий на ім'я ОСОБА_1

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

З матеріалів справи убачається, що матері позивачки - ОСОБА_4, померлій 26.10.2006 року, належав на підставі Свідоцтва про право на спадщину по заповіту від 11.02.1999 р. № 120 А на праві приватної власності житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, а також, земельна ділянка площею 13,42 га, розташована на території Мар"їнської міської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Право власності підтверджено Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ДН №133904, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю і на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №1 АА 007291-010616300759 від 01.04.2006 р. Вищезгаданий державний акт був виданий її матері замість сертифікатів на право на земельну частку (пай) Серія ДН №0054035 від 12.03.1997г. і Серія НОМЕР_5 від 12.03.1997 р. відповідно до вимог п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) .

Мар"їнський районний відділ Донецького регіонального філіалу державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України із земельних ресурсів" довідкою №46/17 від 13.08.2007 р. підтвердив даний факт. Право власності на Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серії НОМЕР_5 від 12.03.1997 р. перейшло до матері позивачки від ОСОБА_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 р.) по заповіту. У відповідність із ст. 2 Закони України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних частин (паїв)", п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , Указом Президента України "Про невідкладні заходи по прискоренню реформування аграрною сектора економіки" від 03.12.1999 р. (1529/99) , сертифікат на право на земельну частку (пай) є документом, що встановлює право, на земельну частку (пай) до отримання державного акту.

У відповідності ст. 1233 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок її смерті. І згідно ст. 1234 право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Заповітом від 12.02.1999р., зареєстрованого в реєстрі №122, ОСОБА_4, розпорядилася, що на випадок її смерті, майно що належить їй на праві власності: житловий будинок з надвірними спорудами, розташований в АДРЕСА_1 і право на земляну частку (пай) розміром 6,88 в умовних кадастрових гектарах заповідає позивачці, своїй дочці ОСОБА_2.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на вищезгадане майно. Позивачка стала спадкоємицею по заповіту житлового будинку з надвірними спорудами, розташований в АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги на спадкове майно згідно із законом, окрім позивачки стали відповідач ОСОБА_1 та їх батько - ОСОБА_7.

Державним нотаріусом Мар"їнської державної нотаріальної контори Донецької області Дейнека Л.А. було видано відповідачеві Свідоцтво про право на спадщину згідно із законом від 08.08.2007 р., зареєстрованого в реєстрі за №1963. на 2/3 частини земельної ділянки площею 13,42 га (у зв'язку з відмовою ОСОБА_7 від його частини на користь відповідачки) перейшло у власність відповідачки.

Задовольняючі позовні вимоги позивачки, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що свідоцтво про право на спадщину згідно із законом від 08.08.2007 р., зареєстроване в реєстрі за №1963. на 2/3 частини земельної ділянки площею 13,42 га видане на ім’я відповідачки видане без урахування права позивачки на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 6.88 га., що при оформленні вищезгаданого Свідоцтва не були враховані інтереси позивачки, не ураховані положення ст. 1236 ЦК України, якою встановлено, що заповідач має право охопити заповітом права і обов'язки, що належать йому на момент складання заповіту, а також ті права і обов'язки, які можуть належати йому в майбутньому. І має право скласти заповіт щодо всього спадку або його частини. Це і було зроблено матір’ю позивачки. У відповідності ст. 1245 ЦК України, частина спадку, не охоплена заповітом, успадковується спадкоємцями згідно із законом на загальних підставах. У число цих спадкоємців входять також спадкоємці згідно із законом, яким інша частина спадку була передана по заповіту.

Згідно діючого, на момент складання заповіту, законодавства спадкодавець мала право змінити або відмінити свій заповіт, однак заповідачка ОСОБА_4 наданим їй зазначеним правом не скористувалася. Крім того,суд дійшов обґрунтованого висновок про те, що ОСОБА_4 заповідала своїй дочці, ОСОБА_2, не сертифікат як такий, а право на земельну частку розміром 6.88 га., право на яку належало їй на підставі сертифікату серії НОМЕР_1 від 12 березня 1997 року і цей заповіт не змінювала.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, тому підстави до його скасування відсутні.

Керуючись ст., ст. 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд –

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 04 лютого 2010 року та додаткове рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 02 березня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.