колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:

головуючого – судді Ломанової Л.О.,

суддів Притуленко О.В.,

Кустової І.В.

при секретарі Короткові Д.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Східно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 15 квітня 2010 року,

У березні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Східно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства (далі – Управління) про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позов мотивований тим, що він працював у відповідача на посаді другого механіка і був звільнений 3 лютого 2009 року. У порушення вимог законодавства заборгованість з виплати заробітної плати та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 1 січня 2009 року до 3 лютого 2010 року позивачу не виплачена.

рішенням Керченського міського суду від 15 квітня 2010 року позов задоволений частково – стягнено з Управління на користь позивача заборгованість із заробітної плати за період з 1 січня 2009 року до 3 лютого 2010 року у розмірі 1 452 грн. 74 коп., у решті позову – про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – відмовлено.

Не погодившись зі вказаним рішенням в частині відмови у позові, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В апеляційній скарзі йдеться про те, що суд першої інстанції не мав підстав відмовляти у позові щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Посилаючись на неправильне застосування судом статей 116 та 117 Кодексу законів про працю, позивач просить зобов’язати відповідача виплатити йому заборгованість з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 27 838,20 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині – про відмову у позові про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем вини відповідача у затримці розрахунку.

З таким висновком не може погодитись колегія суддів.

Положеннями частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 працював в Управлінні на посаді другого механіка і був звільнений 3 лютого 2009 року за статтею 39 Кодексу законів про працю України – порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю шляхом несплати заробітної плати (а.с. 8). Оскаржуваним рішенням суду (в частині, що сторонами не оскаржується) була стягнена заборгованість із заробітної плати в розмірі 1 452,74 грн.

Згідно з роз’ясненнями, що містяться в пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) , установивши у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Відтак, обов’язок доведення відсутності вини роботодавця, всупереч висновку оскаржуваного рішення суду, законом покладений на відповідача. Як вбачається з матеріалів справи, заперечення Управління проти позову полягають у відсутності можливостей для виплати працівникам Управління внаслідок реорганізації зазначеного органу та обставин, що випливають з цього – неналежної передачі кредиторської заборгованості від Кримазчоррибохорони до правонаступника – відповідача, тимчасової відсутності відповідних банківських рахунків Управління тощо.

При цьому Управлінням не було надано доказів того, що наведені обставини виникли всупереч вжитим відповідачем заходам, направленим на виконання своїх обов’язків перед працівником.

Положенням пункту 20 наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України наголошено, що сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про наявність вини відповідача у несвоєчасному проведенні розрахунку при звільненні ОСОБА_4, а тому його позов про стягнення середнього заробітку за час затримки підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення.

Між тим, розмір зазначеної заборгованості, яку просить стягнути позивач, –27 838,20 грн. не можна визнати обґрунтованим, оскільки він не підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що позивач був звільнений 3 лютого 2009 року, а судом першої інстанції справа була розглянута 15 квітня 2010 року, середній заробіток позивач підлягає стягненню саме за цей період – 436 днів. Середній заробіток ОСОБА_4 в Управлінні на посаді другого механіка, після відрахування прибуткового податку й інших обов’язкових платежів, становив 1 070,70 грн. (а.с. 19). Відтак до стягнення належить середній заробіток в розмірі 15 560,84 грн. (1 070,70 грн. ч 30 днів = 35,69 грн. – середньоденна зарплата; 35,69 грн. х 436 днів = 15 560,84 грн.)

За таких обставин рішення в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового – про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 15 560,84 грн.

Відповідно до частини 5 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Виходячи з того, що на користь позивача, який звільнений від сплати судового збору, підлягає стягненню 15 560,84 грн., то з Управління підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 1 % від зазначеної суми – 155,56 грн. Відтак оскаржуване рішення підлягає зміні в частині визначення розміру судового збору, який підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи наведене, на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України, керуючись частиною 5 статті 88, статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 3 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частковою.

рішення Керченського міського суду АР Крим від 15 квітня 2010 року в частині відмови у позові про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким наведений позов задовольнити частково. Стягнути зі Східно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 15 560 (п’ятнадцять тисяч п’ятсот шістдесят) грн. 84 коп.

В решті позову про стягнення середнього заробітку – відмовити.

рішення Керченського міського суду АР Крим від 15 квітня 2010 року в частині розміру судового збору, який підлягає стягненню зі Східно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в дохід держави, змінити і визначити його в розмірі 155 (сто п’ятдесят п’ять) грн., 56 коп.

В решті рішення Керченського міського суду АР Крим від 15 квітня 2010 року залишити без змін.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.